Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2999/22
Номер провадження2/711/1730/22
(заочне)
07 жовтня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчик Р.В.,
при секретарі Юрченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 27 січня 2017 року. Сімейне життя не склалось, причиною розірвання шлюбу є відсутність між ними взаєморозуміння та взаємоповаги, різні погляди на життя та вирішення важливих питань сім'ї та побуту, що негативно вплинуло на стосунки та призвело до розпаду сім'ї. Шлюб існує формально. Також зазначила, що від шлюбу мають одну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою проживання матері. Відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини, але згоди щодо розміру аліментів сторони не досягли, матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач добровільно не надає. Позивач вважає, що останній за станом здоров'я спроможний сплачувати аліменти.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 01 серпня 2022 року провадження по справі відкрито та визначено проводити за правилами спрощеного позивного провадження. Надано відповідачу термін на подання відзиву до суду. В зазначений термін відзив до суду, клопотань в порядку ст. 279 ЦПК України відповідач не подав.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в поданій позовній зазначила про розгляд справи без її участі, за участю її представника - адвоката Костюковича Ф.Ф.
Представник позивача - адвокат Костюкович Ф.Ф. в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Справу просила розглянути у її відсутності. роти ухвалення заочного рішення у справі не запречував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення судової поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно адресної довідки Відділу реєстрації місця проживання Черкаської міської ради від 27.07.2022 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.12.2017 року. (а.с. 20).
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засідання встановлено, що сторони 27 січня 2017 року зареєстрували шлюб у Шполянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що зроблений актовий запис № 3. (а.с. 6).
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ст.110 СК, один з подружжя має право пред'явити до суду позов про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст.112 СК суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви NN 29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів... Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення..., держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява N 44647/98).
З урахуванням викладено, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Що стосується вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступного:
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 15).
Статтею 51 Конституції України гарантовано, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
За умовами, встановленими ч.1 ст. 3 Конвенції та ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого врахування інтересів дитини.
Частинами 7, 8 СК України встановлено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більш, при захисті одного з основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших осіб, має нормальний стан здоров'я і має об'єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини. Будь-яких доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ј частини від видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 06.07.2022 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.
Питання про судові витрати суд вирішує в порядку ст.141 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у розмірі 992.40 грн. за подання позивачем позовної заяви про розірвання шлюбу. Також, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином, суд стягує з відповідача 992.40 грн в дохід Державного бюджету України, за позовні вимоги щодо стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), що зареєстрований 27 січня 2017 року у Шполянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 3.
Надіслати копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягунути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред'явлення позову 06.07.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в сумі 992.40 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 992.40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик