Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3310/22
Провадження 1-кп/711/406/22
06 жовтня 2022 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
представника потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняпрокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001080 від 13.06.2022 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001080 від 13.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.08.2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 07.10.2022 року включно.
В судовому засіданні прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що підстави, ризики та обставини, передбачені ст.177 КПК України, які існували при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, оскільки останній офіційно не працює та не має постійного джерела доходів, що у сукупності з суворістю можливого покарання дає підстави дійти висновку про наявність ризику ухилення від суду.
Крім цього, прокурор вказує, що ОСОБА_4 будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 3 місяці і 3 днів, не виправдав довіри наданої йому державою та знову став на злочинний шлях, таким способом задовольняючи свої потреби, що свідчить про те, що ОСОБА_4 не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях, тому не маючи запобіжного заходу, матиме впевненість у своїй безкарності та може продовжити свою злочинну діяльність.
Також, наявність ризику того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинувачений має не зняту та непогашену судимість, що може спонукати його здійснювати тиск на вказаних осіб.
Так, як під час розгляду обвинувального акту судом, встановлено, що потерпіла впізнала обвинуваченого, як раніше знайомого їй підлітка. ОСОБА_4 в свою чергу теж не заперечував факт того, що дійсно знайомий з нею. Вказана обставина може свідчити про те, що у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з тримання під вартою, він може спробувати вплинути на потерпілу, як шляхом вмовлянь так і шляхом погроз. Аналогічна ситуація зі свідком ОСОБА_7 .
Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки перебування останнього на волі, створить для потерпілої обгрунтовані ризики хвилюватися за її життя та здоров'я, її майно, за життя та здоров'я її родини.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Заслухавши обґрунтування прокурора ОСОБА_3 , думку представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , пояснення і заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право обрати своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.08.2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 07.10.2022 року включно.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є особою, який раніше будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 3 місяці і 3 днів, належних висновків не зробив та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що на думку суду свідчить про стійку схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а тому ризики про які зазначає прокурор щодо можливості продовження злочинної діяльності у якій ОСОБА_4 обвинувачується чи вчинення інших кримінальних правопорушень є обґрунтованими та на даний час не зменшилися.
Також, на думку суду є обгрунтованим посилання прокурора на можливість ОСОБА_4 іншим чином здійснювати перешкоди щодо встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню або переховуватись від суду, зважаючи на характеризуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкість санкції кримінального правопорушення, у якому обвинувачується останній, спробувати вплинути на потерпілу ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_7 , як шляхом вмовлянь так і шляхом погроз, оскільки останні з ними знайомий.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях, коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Отже, суд вважає, що ризики які були підставою для застосування та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Зміна обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, про що просив останній та його захисник, без шкоди вказаному кримінальному провадженню, на думку суду на даній стадії судового розгляду не вбачається за доцільне та можливе.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04.12.2022 року включно.
У судовому розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України оголосити перерву до 11 години 30 хвилин 25 жовтня 2022 року.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Відповідно до положень ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 07.10.2022 року о 14:00 годині.
Головуючий: ОСОБА_1