Дата документу 29.09.2022Справа № 554/5916/22
Провадження № 1-кс/554/9266/2022
іменем України
29 вересня 2022 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 08 серпня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022172010000012,-
19 серпня 2022 року до суду надійшла скарга ОСОБА_4 на рішення слідчого, в порядку ст. 303 КПК України (датована 18 серпня 2022 року), в якій він просить скасувати постанову прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 08 серпня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022172010000012.
Одночасно зі скаргою заявлено клопотання, у якому просить поновити строк для подачі скарги до слідчого судді на постанову прокурора від 08 серпня 2022 року, оскільки він є засудженим до довічного позбавлення волі, на даний час перебуває у ДУ «Полтавська УВП (№ 23)», копію оскаржуваної постанови отримав 11 серпня 2022 року через адміністрацію цієї установи, після чого скористався своїм правом на правничу допомогу та звернувся із заявою про призначення йому адвоката для складення документів процесуального характеру. Лише 17 серпня 2022 року заявник отримав необхідні документи від адвоката та звернувся до суду зі скаргою, а тому вважає вказані причини пропуску строку поважними.
В обґрунтування скарги ОСОБА_4 посилається на ті обставини, що ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42022172010000012 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 374 КК України, внесеного до ЄРДР 22 квітня 2022 року на підставі ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2022 року за заявою ОСОБА_4 від 02 лютого 2022 року.
Зазначає, що 11 серпня 2022 року через адміністрацію установи виконання покарань він отримав постанову прокурора від 08 серпня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. У постанові прокурор зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що відсутні відомості, які свідчать про завдання ОСОБА_4 моральної та фізичної шкоди. Із вказаним рішенням заявник не погодився, вказує на невідповідність постанови вимогам КПК України, оскільки, на його думку, вона складена неналежним чином, не обґрунтована та не вмотивована. Вона не містить правового обґрунтування щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_4 з посиланням на докази, які здобуті в результаті слідчих дій в установленому порядку. Також прокурором не було здійснено повної оцінки викладених у заяві ОСОБА_4 обставин та відсутнє обґрунтування наведених висновків щодо незавдання шкоди заявнику з посиланням на конкретні дані та положення закону. Тому вважає, що його клопотання прокурором не було розглянуто у визначений законом спосіб, зокрема, ст. 110 КПК України. З цих підстав просить задовольнити вимоги поданої скарги.
Заявник ОСОБА_4 у судове засідання, не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся завчасно та належним чином, на адресу суду його представник надав письмову заяву про розгляд скарги без участі скаржника, але за участю його представника, адвоката ОСОБА_3 .
За таких обставин, ураховуючи процесуальні строки розгляду та наявність волевиявлення заявника, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу без участі заявника, оскільки представництво інтересів ОСОБА_4 у судовому засіданні здійснюється його адвокатом.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
Прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, на адресу суду надала заяву про розгляд без участі, в якій зі скаргою не погодилась, зазначивши, що 08 серпня 2022 року прокурором прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим, підстав для скасування якої не вбачає. Також повідомила, що 15 серпня 2022 року кримінальне провадження № 42022172010000012 від 22 квітня 2022 року об'єднано з кримінальним провадженням № 62022170010000055 від 23 лютого 2022 року і фактично перестало існувати окремо, тобто в ньому не проводяться процесуальні дії, не приймаються процесуальні рішення, не розглядаються клопотання в порядку ст. 220 КПК України тощо. На підставі викладеного, просила скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши представника заявника, вивчивши суть скарги та дослідивши долучені до неї матеріали та надані документи із матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Як слідує зі змісту поданої скарги, заявник ОСОБА_4 просив залучити його як потерпілого в рамках кримінального провадження № 42022172010000012 від 22 квітня 2022 року.
08 серпня 2022 року постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42022172010000012 від 22 квітня 2022 року за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 127 та ч. 1 ст. 374 КК України.
Копію вказаної постанови направлено заявнику через Державну установу «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» та отримано останнім 11 серпня 2022 року, чого не було спростовано під час розгляду даної скарги.
Установлено і це вбачається із представлених суду документів, що на даний час в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 62022170010000055 від 23 лютого 2022 року.
Так, 15 серпня 2022 року постановою прокурора матеріали кримінальних проваджень № 42022172010000012 від 22 квітня 2022 року за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 374 КК України, № 62022170010000187 від 28 червня 2022 року за ч. 1 ст. 366 КК України, № 62022170010000221 від 20 липня 2022 року за ч. 1 ст. 367 КК України та № 62022170010000055 від 23 лютого 2022 року за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, об'єднані в одне провадження за № 62022170010000055.
Оскаржувана постанова прокурора мотивована, зокрема тим, що ч. 5 ст. 55 КПК України передбачені випадки відмови у визнанні особи потерпілим, оскільки вказана норма не слугує гарантією безпідставного набуття статусу потерпілого. Таким чином, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, які не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. Аналізуючи склад кримінальних правопорушень, які є предметом розслідування, виходячи із визначення поняття потерпілого, яке міститься у ст. 55 КПК України, прокурор дійшов до висновку, що на момент подання заяв ОСОБА_4 про кримінальні правопорушення, шкода вже повинна бути завдана останньому від кримінального правопорушення. Так, зі змісту заяв ОСОБА_4 про кримінальні правопорушення, за якими були внесені відомості до ЄРДР, не вбачається жодного належного обґрунтування, що кримінальними правопорушеннями йому завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, та в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували відповідні обставини. На підставі викладеного, дійшов до висновку про відмову у визнанні заявника потерпілим.
Ураховуючи наведені заявником обставини, враховуючи його незгоду із рішенням прокурора про відмову у визнанні потерпілим, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову, слідчий суддя зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частиною 5 статті 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, чинний КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Отже, законодавцем чітко визначено статус потерпілого у кримінальному провадженні та визначено момент виникнення прав та обов'язків потерпілого.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, заявником ОСОБА_4 до скарги не надано будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили, що на момент звернення із заявами про вчинення кримінального правопорушення йому дійсно завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, як це передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України.
Заявником не зазначено, в чому полягає спричинена йому шкода, а також не надано до суду жодного підтвердження таких аргументів, що засвідчували б очевидні ознаки спричинення йому шкоди, імовірних душевних страждань, переживань або фізичних страждань тощо, в розумінні положень ч. 1 ст. 55 КПК України. Такі відомості відсутні й на момент розгляду скарги.
Окрім цього, зважаючи на відомості про кримінальні правопорушення, які внесені до ЄРДР за відповідними заявами, заявником не наведено конкретних фактів та достатніх даних щодо заподіяння йому шкоди нібито кримінальними правопорушеннями, що є обов'язковою передумовою для визнання особи потерпілою, а відтак, відсутні законні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, а також обставини, які зазначені ОСОБА_4 щодо залучення його до кримінального провадження як потерпілого, та надані у судовому засіданні пояснення, то останній на даний час в силу положень ст. 55 КПК України не є потерпілим у кримінальному провадженні.
Отже, набуття особою статусу потерпілого за відсутності встановленого обґрунтованого підтвердження завданої шкоди, на даному етапі досудового розслідування є необґрунтованим та передчасним. Сама по собі незгода заявника із процесуальними рішеннями та діями правоохоронних органів у його кримінальній справі не свідчить про набуття статусу потерпілого в ініційованих ним кримінальних провадженнях, що пов'язані із процедурою розслідування діянь, за які його засуджено, і вирок набрав законної сили.
В даному контексті, варто враховувати, що вироком апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2005 року ОСОБА_4 визнано винним за п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України. Ухвалою Верховного суду України від 27 жовтня 2005 року вирок апеляційного суду Полтавської області від 09 червня 2005 року залишено без змін. Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року касаційну скаргу захисників ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого задоволено частково, зокрема, з мотивувальної частини вироку виключено посилання як на доказ на протокол явки з повинною ОСОБА_4 від 09 травня 2004 року. В іншій частині вирок залишено без змін.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022170010000055, з яким об'єднане згадане вище кримінальне провадження № 42022172010000012, не завершене, наразі триває, що передбачає проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, та в подальшому не позбавляє заявника можливості реалізувати свої права в порядку ст. 55 КПК України.
Наведене також свідчить, що заявником передчасно ініційовано питання про залучення як потерпілого в розумінні вимог КПК України, оскільки на даний час, за вказаних обставин та здобутих матеріалів, виключена можливість однозначно дійти до висновку про заподіяння будь-якої шкоди особі у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи скарги ОСОБА_4 та його представника щодо допущення прокурором порушень вимог ст. 55 КПК України є необгрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги не містять. Твердження заявника протягом розгляду скарги жодними доказами не підтверджені, тоді як наявність численних заяв, клопотань та скарг не є таким підтвердженням, як помилково вважає заявник, а тому слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги щодо протиправності рішення прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно, із дотриманням положень ст. 110 КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування, навівши достатньо вагомі підстави та мотиви для такого рішення з посиланням на положення КПК України.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, його прийняттю передувало проведення аналізу обставин провадження, які мають значення для правильного вирішення вимог заявлених клопотань, а викладені у ньому висновки є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, постанова прокурора в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, позаяк належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено.
Таким чином, на момент розгляду скарги встановлено та підтверджується наявними матеріалами, що зазначене в скарзі та ініційоване ОСОБА_4 питання вирішене у передбачений законом спосіб, про що прийнято обґрунтоване рішення щодо відмови у визнанні заявника потерпілим у зв'язку з безпідставністю. За результатами такого розгляду заявника повідомлено, направлено вказану вище постанову, що узгоджується з наведеними вище нормами закону.
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним процесуальним рішенням прокурора щодо відмови у визнанні потерпілим не порушено гарантій заявника щодо рівності прав, як учасника кримінального провадження, та на реалізацію своїх процесуальних прав на розгляд його звернень тощо.
Разом із тим, у подальшому заявник, як учасник кримінального провадження, наділений відповідним обсягом процесуальних прав, не позбавлений можливості реалізувати їх у порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Отже, доводи скарги щодо допущення прокурором порушень вимог ст. 110 КПК України є необґрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги не містять, твердження заявника протягом розгляду скарги достатніми доказами не підтверджені, а тому слідчий суддя приходить до висновку щодо безпідставності вимог скарги про скасування рішення прокурора.
Крім того, як у матеріалах скарги, так під час розгляду скарги заявником скарги не доведено, що постанова прокурора є необґрунтованою та незаконною.
Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши обставини провадження, які відомі на час розгляду скарги, наявні матеріали та докази з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, керуючись законом, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні вимог поданої скарги потрібно відмовити в повному обсязі.
Крім того, у скарзі заявник просить поновити пропущений строк на оскарження.
Беручи до уваги доводи, зазначені ОСОБА_4 в скарзі, зокрема, щодо обставин вручення йому постанови прокурора 11 серпня 2022 року, реалізації ним права на отримання правової допомоги для складання скарги, які не були спростовані, ураховуючи, що він є засудженим за вироком суду та перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», тому заявник не може бути позбавлений права на судовий захист, і в даному випадку, останній, звертаючись зі скаргою 18 серпня 2022 року, строк, передбачений ч.1 ст.304 КПК України, не пропустив, а відтак звернувся за судовим захистом своїх прав в межах строків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 22, 24, 55, 110, 220, 303-309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 08 серпня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022172010000012, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1