Справа № 306/1521/20
Закарпатський апеляційний суд
28.09.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/613/21, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року, кримінальне провадження відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, одруженого, не судимого,
закрито у зв'язку із відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення.
З обвинувального акту вбачається, що 16.05.2020, приблизно об 11 год 30 хв, ОСОБА_7 , знаходячись на території земельної ділянки попереду дворогосподарства АДРЕСА_1 , яка належить сім'ї потерпілої ОСОБА_8 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілій ОСОБА_8 два удари руків'ям сокири по голові, в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді тотального травматичного набряку м'яких тканин у лівій завушній ділянці, ЗЧМТ, струс головного мозку, баротравми лівого вуха, які згідно з висновком судово-медичної експертизи за №213 від 28.05.2020 та наказу МОЗ України за №6 від 17.01.95 "Правила судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень п. 2.3.3", кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В ухвалі суду вказується на те, що у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 надала заяву про відмову від обвинувачення, матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_7 немає, просить закрити провадження у справі. Прокурор не заперечував щодо заявленого клопотання.
Суд визнав, що відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження. Враховуючи те, що обвинувачений є несудимим, потерпіла до обвинуваченого немає жодних матеріальних претензій, суд вважає, що клопотання потерпілої слід задовольнити, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 - закрити.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки, на його думку, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_7 оголошено про підозру 05.06.2020, однак лише 22 жовтня 2020 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України скеровано до Свалявського районного суду для розгляду по суті. Апелянт зазначає, що у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2020, у клопотанні сторони захисту щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, тобто пред'явлення підозри вiд 13.10.2020 поза межами строків досудового розслідування - відмовлено ухвалою Свалявського районного суду від 05.11.2020. У судовому рішенні місцевий суд зазначив, що 13.10.2020 ОСОБА_7 оголошено нову підозру за ч. 2 ст. 125 КК України. Однак, суд в ухвалі не посилається, яким чином у період від 17.05.2020 (дата внесення відомостей до ЄРДР) до 22.10.2020 (звернення до суду з обвинувальним актом), продовжувались строки досудового розслідування, передбачені вимогами КПК України. Крім того, 10.06.2021, у судовому засіданні подано клопотання щодо здійснення судового розгляду кримінального провадження за № 12020070150000254 вiд 17.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України у найкоротший термін. Однак, судом проігноровано це клопотання. Адвокат ОСОБА_6 звертає увагу на те, що під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 свою причетність до скоєного не визнав, показав, що почув сварку своєї дружини, яка є інвалідом з дитинства, з потерпілою і, вийшовши на подвір'я біля своєї хвіртки, допоміг своїй дружині піднятися та направився з нею до помешкання, потерпілу не чіпав, будь-яких тілесних ушкоджень їй не спричиняв. З огляду на вищезазначене, просить ухвалу скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити у зв'язку з недоведеністю його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального проступку.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , а також потерпілої ОСОБА_8 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних вище учасників судового провадження береться до уваги те, що: сторона захисту та потерпіла належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на інший день та відомостей про поважність причин неявки не подавали; апеляційним судом обов'язковість явки сторони захисту та потерпілої на розгляд кримінального провадження не визнавалась.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у провадженні Свалявського районного суду Закарпатської області перебувало кримінальне провадження № 12020070150000254 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_8 до суду подано заяву про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні приватного обвинувачення, у якій також вона зазначила про відсутність у неї щодо ОСОБА_7 претензій матеріального чи морального характеру.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 не заперечив щодо задоволення поданого потерпілою ОСОБА_8 клопотання, зазначивши, що йому зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Тому, ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року кримінальне провадження № 12020070150000254 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував те, що відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження. При цьому, суд взяв до уваги те, що обвинувачений є не судимим, погодився із закриттям кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від приватного обвинувачення, а потерпіла до обвинуваченого немає жодних матеріальних та моральних претензій.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Положеннями частини 1 статті 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених у тому числі статтею 125 КК України.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_8 до суду першої інстанції подала клопотання про відмову від обвинувачення, оскільки не має до обвинуваченого ОСОБА_7 моральних та матеріальних претензій, просила закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Задовольняючи клопотання потерпілої про закриття кримінального провадження, суд першої інстанції також врахував позицію прокурора та обвинуваченого у кримінальному провадженні, які не заперечували щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наведені вище норми законодавства та фактичні обставини і його рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України є законним та належним чином умотивованим.
Із урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , про те, що: ОСОБА_7 оголошено про підозру 05.06.2020, однак лише 22 жовтня 2020 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за підозрою у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України скеровано до Свалявського районного суду для розгляду по суті; у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2020, у клопотанні сторони захисту щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, тобто пред'явлення підозри вiд 13.10.2020 поза межами строків досудового розслідування - відмовлено ухвалою Свалявського районного суду від 05.11.2020; у судовому рішенні місцевий суд зазначив, що 13.10.2020 ОСОБА_7 оголошено нову підозру за ч. 2 ст. 125 КК України, однак, суд в ухвалі не посилається, яким чином у період від 17.05.2020 (дата внесення відомостей до ЄДРДР) до 22.10.2020 (звернення до суду з обвинувальним актом), продовжувались строки досудового розслідування, передбачені вимогами КПК України; 10.06.2021, у судовому засіданні подано клопотання щодо здійснення судового розгляду кримінального провадження за № 12020070150000254 вiд 17.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України у найкоротший термін, однак, судом проігноровано це клопотання, - апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як безпідставні і такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання потерпілої ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Із цих підстав, як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 свою причетність до скоєного не визнав, показав, що почув сварку своєї дружини, яка є інвалідом з дитинства, із потерпілою і вийшовши на подвір'я біля своєї хвіртки, допоміг своїй дружині піднятися та направився з нею до помешкання, потерпілу не чіпав, будь-яких тілесних ушкоджень їй не спричиняв.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги колегія суддів бере до уваги те, що під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи. За таких обставин, не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду.
Таким чином, апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судового рішення, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження.
Тому, апеляційна скарга, доводи якої є безпідставними, задоволенню не підлягає , а ухвала суду інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року, якою кримінальне провадження відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_7 , закрито у зв'язку із відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :