04 жовтня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2246/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б
при секретарі Грин-Лумей В.Г.
за участю
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ПФУ в Закарпатській області, представник - Хома Д.І.
відповідача: ГУ ПФУ в Миколаївській області - представник не з'явився
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області, ГУ ПФУ у Миколаївській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області , яким просить: 1 . Прийняти дану позовну заяву до провадження Закарпатського окружного адміністративного суду, розглянути її в порядку спрощеного провадження але з участю сторін. 2. Визнати рішення відділу перерахунку пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення в Миколаївській області від 20 квітня 2022 року по о/р НОМЕР_1 незаконним , скасувати та зобов'язати відповідача Головне Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 85 відсотків від довічного грошового утримання судді при повному стажу , тобто в розмірі 68 відсотків від заробітку працюючого судді. 3. Витрати по справі віднести на рахунок відповідача
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Позиції сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає що 25.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судовий устрій і статус суддів» з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідки №315 від 14.03.2022 року, виданої Державною судовою адміністрацією України в Закарпатській області, в якій зазначено посадовий оклад - 63060,00 грн., та загальний розмір суддівської винагороди - 81978,00. Рішенням «Про відмову в перерахунку» відділу перерахунку пенсій №2 Головного управління ПФУ в Миколаївській області в задоволенні заяви позивача відмовлено з мотиву, що право на перерахунок відповідно до наданої довідки відсутнє.
20 липня 2022 року, на адресу суду від ГУ ПФУ в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та на даний час отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-Г/ (далі - Закон №1058).
В результаті розгляду заяви від 25.03.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду в Миколаївській області було прийняте рішення про відмову в поновленні та проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. Тобто, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік, відповідно і розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, отож право на перерахунок відповідно до наданої позивачем довідки відсутнє. Аналіз норм законодавства та об'єктивна оцінка наведених доказів дає підстави дійти висновку, що Головне управління, діяло в межах чинного законодавства, порядок дій було повністю дотримано, порушень з боку органу Фонду відсутні. Відтак, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
01 серпня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого не погоджується з позицією відповідача з мотивів аналогічних наведених у позові.
05 жовтня 2022 року від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких зазначено, що відповідач посилається як на один з аргументів свого заперечення проти задоволення позовних вимог на відсутність підстав для перерахунку розміру довічного грошового утримання, в той час як в заяві позивача до відповідача так і в позовній заяві йде мова про перехід на інший вид пенсійного забезпечення, а не перерахунок його розміру.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 18 січня 2007 року № 22/2007 ОСОБА_1 у відповідності з Законом України «Про статус суддів» було звільнено з посади судді Тячівського районного суду у "відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків судді" з 18 січня 2007 року.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 №156312, Позивач за весь час перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України отримував такі види пенсії, а саме, вперше пенсія була призначена з 11.11.2003р. по інвалідності 3 групи загального захворювання згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та продовжувалась згідно довідок МСЕК.
25 січня 2007 року позивач подав до УПФУ в Тячівському районі Заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , до якої долучив необхідні документи.
Згідно Розпорядження УПФУ в Тячівському районі № 156312 від 16.07.2007 року зазначено:
- вид утримання Довічне утримання .
- шифр утримання 156 ,
умови призначення- судді (стан здоровя)
Згідно Розпорядження УПФУ в Тячівському районі 156312 від 16.07.2007 року зазначено:
- вид пенсії За віком
- шифр пенсії 130
-умови призначення -Держсслужбовці
-вид перерахунку з виду на вид
Згідно Розпорядження УПФУ в Тячівському районі 156312 від 16.07.2007 року зазначено:
- вид пенсії За віком
- шифр пенсії 101
- умови призначення загальні
вид перерахунку з виду на вид.
02 березня 2007 року позивач звернувся до УПФУ в Тячівському районі із заявою про перерахунок (призначення) пенсії, до якої додав довідку від 01.03.2007 року про заробітну плату для обчислення пенсії відповідно до Закону "Про державну службу" судді у відставці.
19.05.2009 року УПФУ в Тячівському районі видало Розпорядження 156312 :
-вид пенсії за віком
-шифр пенсії 130
-умови призначення Держслужбовці
15.02.2012 року Комісія по призначенню пенсій управління Пенсійного фонду в Тячівському районі відмовила позивачу у перерахунку пенсії узвязку з підвищенням заробітної плати працюючих суддів.
25.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судовий устрій і статус суддів» з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довідки №315 від 14.03.2022 року, виданої Державною судовою адміністрацією України в Закарпатській області, в якій зазначено посадовий оклад - 63060,00 грн., та загальний розмір суддівської винагороди - 81978,00.
Заяву позивача від 25.03.2022 року, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
В результаті розгляду заяви від 25.03.2022 року, Головним управлінням Пенсійного фонду в Миколаївській області 22 квітня 2022 року було прийняте рішення про відмову в поновленні та проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Вказане рішення мотивоване тим, що Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. Тобто, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік, відповідно і розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, отож право на перерахунок відповідно до наданої позивачем довідки відсутнє.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі № 21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач зверталась до пенсійного органу для переведення перерахунку пенсії із відповідною заявою, натомість має місце факт звернення із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Оскільки заява позивача фактично стосувалась призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка раніше йому не призначалась (оскільки матеріалами справи підтверджено, що до призначення такого виду як щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), суд дійшов висновку, що у межах спірних відносин має місце саме факт призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку пенсії .
Організацію судової влади, судоустрій і статус суддів в Україні визначають Конституція України Закон України "Про статус суддів" від 15112.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ), та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII.
За змістом частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у Зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Частиною 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 закону України "Про державну службу".
Законом №2862-ХП(в редакції чинній на момент обрання позивача на посаду судді) передбачене право судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років, на вибір пенсії або довічного щомісячного грошового утримання, розмір якого визначається пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
Таким чином, обираючи вид соціального забезпечення на власний розсуд, особа віддає перевагу тій складовій правового статусу, яку вважає більш вагомою, тому в подальшому стосовно цієї особи реалізуються правові наслідки, що виникають у зв'язку зі змінами у законодавстві щодо обрання виду пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту - Закон №1402) який є чинним на час звернення позивача з заявою , судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384, правління Пенсійного фонду України постановою від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №501) затвердило Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (далі по тексту - Порядок №3-1).
Відповідно до пунктів 2-5 розділу І Порядку №3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.
У разі, якщо до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додані не всі необхідні документи, орган, що призначає щомісячне довічне утримання, письмово повідомляє про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня отримання такого повідомлення, днем звернення за призначенням щомісячного довічного утриманням уважається день прийняття заяви про призначення щомісячного довічного утримання.
Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, щомісячне довічне утримання, за згодою судді у відставці призначається за наявними документами.
Судом встановлено, що в межах спірних відносин відповідач зобов'язаний призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не здійснювати процедуру перерахунку пенсії та, відповідно, призначити пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 25.03.2022 року довічне грошове утримання судді .
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, позиція суду в цьому питанні узгоджується з висновками КАС ВС у справі № 560/499/19.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 85 відсотків від довічного грошового утримання судді при повному стажу , тобто в розмірі 68 відсотків від заробітку працюючого судді, то суд зазначає, що дана позовна вимога є передчасною, оскільки відповідач не приймав Рішення про призначення довічного грошового утримання судді, а відповідно і про розміри такого утримання. Відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до висновку ВС у справі 804/1469/17 :
-Суд може зобовязати відповідача- субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом і прийняття такого рішення не передбачає права СВП діяти на власний розсуд.
При винесенні рішення по даній справі суд враховує також висновок КСУ 3-рп/2003 :
- п.п.10 п.9 Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Оскільки саме орган пенсійного фонду у Миколаївській області розглядав заяву позивача, вивчав матеріали справи та виніс на підставі них оскаржуване рішення, то саме на це орган суд покладає обовязок виснети відповідне рішення на підставі поданої позивачем заяви до пенсійного органу у Закарпатській області.
На думку суду , відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 245-246 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області ( Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, 54008, Код ЄДРПОУ 13844159) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перерахунку пенсії від 20 квітня 2022 року Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області , яким відмовлено ОСОБА_1 в поновленні та проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 25.03.2022 року.
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, 54008, Код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за його заявою від 25.03.2022 року довічне грошове утримання судді .
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повий текст рішення виготовлено та підписано 10 жовтня 2022 року.