Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 жовтня 2022 року Справа№200/19508/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, в. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача 1 із заявою від 05.10.2021 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, проте в призначенні пенсії було відмовлено через недостатність пільгового стажу.
Позивач наголошує, що відповідачами порушено право позивача на отримання пенсійних виплат належного розміру та просить суд:
визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії № 057350004657 від 11.10.2021 року;
зобов'язати відповідача 1 призначити пенсію позивачу відповідно до пункту 1 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з моменту звернення (05.10.2021 року) та зарахувати до пільгового стажу за Списком 1 період навчання 01.09.1983 по 30.06.1984, період проходження військової служби 30.06.1984 по 20.04.1986 та періоди роботи позивача з 03.07.1986 по 29.01.1987, з 16.11.1987 по 09.04.1989, з 05.12.1989 по 04.02.1990, з 03.12.1990 по 03.03.1991, з 08.07.1991 по 09.02.1993, з 16.02.1993 по 01.11.1993 та до страхового стажу з 16.02.1987 по 13.07.1987, з 10.04.1989 по 04.12.1989, з 05.02.1990 по 02.12.1990, з 04.03.1991 по 07.07.1991, з 01.12.1993 по 16.06.1994, з 15.06.1995 по 01.03.2001, з 17.07.2003 по 01.06.2004, з 01.06.2004 по 21.06.2005, з 15.07.2005 по 31.12.2005, з 02.01.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2008 по 28.11.2008, 17.12.2008 по 27.03.2009, 25.06.2009 по 18.11.2009, 15.07.2016 по 18.04.2017, з 16.04.2018 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 05.10.2021.
Увалою суду від 05.01.2022 року прийнято до розгляду позовну і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.
22.02.2022 року відповідачем 1 було надано відзив, згідно з яким відповідач 1 зазначив, що спірне рішення прийнято іншим суб'єктом владних повноважень, а відтак позовні вимоги, скеровані до нього, не підлягають задоволенню.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 в умовах воєнного стану режим роботи кожного суду визначається окремо. Рекомендовано судам за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г "Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи" запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Ураховуючи активні бойові дії на території Донецької області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи, режим роботи суду встановлений наступним чином:
- прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів здійснюється судом в підсистемі "Електронний суд" або через офіційну електронну адресу суду;
- розгляд справ у судових засіданнях за участю сторін не здійснюється до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів та працівників апарату суду;
- у визначених законом порядку справи розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На підставі вказаного суд вважає за належне продовжити стоки розгляду справи.
Ухвалою суду від 27.06.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі у справі в якості співвідповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відзив по справі.
Ухвалою суду від 19.08.2022 року повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відзив по справі.
Відповідач 2 правом на надання відзиву не скористався.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 05.10.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV "Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви про призначення пенсії у тому числі було додано, трудову книжку АТ- VI № 012018, трудову книжку НОМЕР_2 , архівну довідку № 154 від 22.07.2021 з якої вбачається, що з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 0 днів) позивач навчався у міському професійно-технічному училищі № 95 на денному відділенні за професією “Електрослюсар підземний”.
Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 821 від 03.09.2021, згідно з якою (в частині спірних періодів) позивач:
з 03.07.1986 по 29.01.1987 (Наказ № 83/л від 14.06.1984 р) по 29.01.1987 року виконував гірничі роботи за професією: електрослюсар підземний з повним робочім днем у шахті, дільниці ЕМО, що передбачена Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, пункт “а”, код КП - 1010100а Підстава: Постанова Ради міністрів України СРСР № 1173 від 22.08.1956 року;
за перiод з 16.11.1987р. (Наказ №201 /л вiд 23.11.1987р.) по 09.04. 1989 р. виконував гірничі роботи за професією електрослюсар підземний з повним робочім днем у шахті, дільниці № 1. Що передбачено Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, пукт “а”, код КП - 1010100а. Пiдстава: Постанова Ради Міністрів України СРСР № 1173 від 22.08.1956 року;
за період з 05.12.1989 року (Наказ № 226/л від 07.12.1989 року) по 04.12.1989 року виконував роботи за професією: електрослюсар підземний з повним робочім днем у шахті, дільниці ВТБ, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, пункт “а”, код КП -1010100а. Підстава: Постанова Ради Міністрів України СРСР № 1173 від 22.08.1956 року;
за період з 05.02.1990 (Наказ № 19/л від 29.01.1990 року) по 02.12.1990 року виконував роботи за професією: каменяр з повним робочім днем дільниці “МЖК”;
за період з 03.12.1990 року (Наказ № 611 від 22.11.1990 року) по 03.03.1991 року виконував гірничі роботи за професією: електрослюсар підземний) з повним робочім днем у шахті, дільниці ВТБ, що передбачено Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, пункт “а”, код КП - 1010100а. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів № 10 від 26.01.1991 року;
за період з 08.07.1991 року (Наказ № 82/л від 08.07.1991 року) по 09.02.1993 року виконував гірничі роботи за професією: електрослюсар підземний з повним робочім днем у шахті, дільниці ВТБ, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, пункт “а”, код КП -1010100а. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів № 10 від 26.01.1991 року.
Відповідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 436 від 16.07.2021, згідно з якою (в частині спірних періодів) з 16.02.1993 по 01.11.1993 ОСОБА_1 виконував гірничі роботи за посадою електрослюсар підземної дільниці № 6. Наказ № 26к від 19.02.1993 року, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1010100а. Підстава: Постанова Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року. ПКМСРСР № 10 від 26.01.1991 року, ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року. ПКМУ № 36 від 16.01.2003 року.
Відповідно до Архівної довідки № 154 від 22.07.2021, з 01.09.1983 по 30.06.1984 (10 місяців 0 днів ) позивач навчався у міському професійно-технічному училищі № 95 на денному відділенні за професією “Електрослюсар підземний”.
Трудова книжка позивача НОМЕР_3 (в частині спірних періодів) містить наступні записи щодо роботи позивача:
з 03.07.1986 по 29.01.1987 - “Електрослюсар підземний” з повним робочим днем в шахті;
з 16.02.1987 по 13.07.1987 - “Слесарь” (що підтверджується записом 8-9 Трудової книжки НОМЕР_4 );
з 05.12.1989 по 04.02.1990 - “Електрослюсар підземний” з повним робочим днем;
з 03.12.1990 по 03.03.1991 - “Електрослюсар підземний” з повним робочим днем під землею;
з 08.07.1991 по 09.02.1993 - “Електрослюсар підземний” з повним робочим днем під землею;
з 16.02.1993 по 01.11.1993 - “Електрослюсар підземний” з повним робочим днем, що передбачена Списком 1(що підтверджується Довідкою №463 від 16.07.2021) - відсутні відомості про зайнятість повний робочій день.
Рішенням відповідача 2 відмовдено позивачу в призначенні пенсії через недостатність страхового та пільгового стажу. Згідно тексту спірного рішення відповідачем 2 зазначено, що період з 01.12.1993 року по 16.06.1994 року неможливо зарахувати до страхового стажу так як печатка не відповідає назві підприємства; довідка № 463 не містить інформації про зайнятість повний робочій день на підземних роботах з огляду на що не врахована при розгляді питання про наявність права на призначення пенсії; довідка № 821 не була врахована через те, що назва шахти (яка видала довідку) не відповідає трудовій книжці, не вказаний характер робіт, передбачений Списком № 1, код професії відсутній.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності страхового стажу не менше 27 років.
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно з ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З приводу періоду роботи з 01.12.1993 року по 16.06.1994 року згідно трудової книжки № АТ - VI № 0120180 визначено, що позивач в цей період працював на Добропільській меблевій фабриці, звільнення засвідчено печаткою відділу кадрів ПАТ “Донецькмеблі”. З огляду на вказну розбіжність та на те, що матеріали справи не містять довідок, або будь-яких інших доказів, з яких можна встановити факт правонаступництва, або будь-який інший факт, що свідчить про незмінність роботодавця, суд приходить до висновку, що рішення відповідача 2 про не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1993 року по 16.06.1994 року є прийнятим на підставі наданих повноважень.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Пунктом 20 Порядку № 637 зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналізуючи Положення Порядку № 637 в контексті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, спірне рішення відповідача 2 вмотивоване в тому числі тим, що щовідка № 463 не містить інформації про зайнятість повний робочій день на підземних роботах. Аналізуючи довідку № 463 суд зазначає, що в даній довідці зазначено: “Видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочій день у виробництві з видобутку вугілля…виконував роботи гірничі за професією електрослюсар підземний..”. Відповідно суд наголошує, що довідка № 637 містить достатні відомості для зарахування періоду роботи позивача з 16.02.1993 року по 01.11.1993 року до пільгового стажу.
Щодо довідки № 821, яка не була врахована відповідачем 2 через те, що назва шахти не відповідає трудовій книжці, не вказаний характер робіт, передбачений Списком № 1, код професії відсутній.
З приводу підстави “назва шахти не відповідає трудовій книжці”, суд звертає увагу відповідача 2, що довідка № 821 видана 03.09.2021 року ВП “Шахтоуправліеня “Новотроіцьке” ДП “Добропіллявугілля-видобуток”, яке на час видачі такої довідки зареєстроване в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме за такою назвою. Крім цього, зазначена довідка містить розділ “Історична довідка”, в якому зазначено попередні реорганізації, перейменування, з*єднання суб'єкта, яки видав довідку. Відтак суд вважає підставу для відмови в зарахуванні вказаної довідки, що розглянута, не належною і такою, що підлягає відхиленню.
З приводу відсутності “коду професії”, п. 20 Порядку № 637 не передбачає такого критерію.
Щодо “коду КП” (класифікатору професій), відповідно довідки № 821 код класифікатору відсутній за професіями: “учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту обладнання”, “електрослюсар (слюсар) чергового та з ремонту обладнання”, “каменяр”.
Щодо професії “учень електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту обладнання”, “електрослюсар (слюсар) чергового та з ремонту обладнання”, код КП яких не визначено довідкою № 821.
Згідно Класифікатору професій ДК 003:2010, затверджений Наказом Держсподживстандарту України № 28.07.2010 року № 327, “електрослюсар (слюсар) чергового та з ремонту обладнання” (до якого прирівнюється і учень) визначений за кодом - 7241.
Щодо професії “каменяр”. Посада “каменяр постійно працюючий у бригаді каменярів” передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Суд погоджується з тим, що довідка № 821 не містить “коду КП” професії каменяра, але ж і Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений Наказом Держсподживстандарту України № 28.07.2010 року № 327 також не містить такого коду для вказаної професії.
Відповідно суд вважає, що відсутність “коду КП” в довідці № 821 щодо професії “каменяр” не може обмежувати право позивача на отримання пенсії з огляду на те, що Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений Наказом Держсподживстандарту України № 28.07.2010 року № 327 також не містить такого коду для вказаної професії.
Критерій «характер робіт» визначений в довідці № 821 в достатній мірі.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що підстави відхилення довідок № 821 та № 463, визначені в спірному рішенні, є помилковими.
Відповідно періоди, визначені в довідках № 463 та № 821, а саме: з 03.07.1986 по 29.01.1987, з 16.02.1987 по 09.04.1989, з 05.12.1989 по 04.02.1990, з 03.12.1990 по 03.03.1991, з 08.07.1991 по 09.02.1993, з 16.02.1993 по 01.11.1993 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні права, гарантовані ст. 46 Конституції України, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 057350004657 від 11.10.2021 року поряд з визнанням його протиправності.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
З приводу обраного представником позивача способу захисту прав в частині зобов*язання зарахувати до пільгового стажу за Списком 1 період навчання 01.09.1983 по 30.06.1984, період проходження військової служби 30.06.1984 по 20.04.1986 та періоди до страхового стажу з 16.02.1987 по 13.07.1987, з 10.04.1989 по 04.12.1989, з 05.02.1990 по 02.12.1990, з 04.03.1991 по 07.07.1991, з 01.12.1993 по 16.06.1994, з 15.06.1995 по 01.03.2001, з 17.07.2003 по 01.06.2004, з 01.06.2004 по 21.06.2005, з 15.07.2005 по 31.12.2005, з 02.01.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2008 по 28.11.2008, 17.12.2008 по 27.03.2009, 25.06.2009 по 18.11.2009, 15.07.2016 по 18.04.2017, з 16.04.2018 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 05.10.2021, суд зауважує, що зазначені періоди не були розглянуті та оцінені відповідачем 2 у спірному рішенні як такі, що не підлягають зарахуванню до певного виду стажу, а тому суд не може підміняти рішенням повноваження органів пенсвійного фонду з приводу оцінки періодів стажу на предмет належності таких до страхового/пільгового.
На підставі викладених обставин суд приходито до висновку про задоволення позовних вимог в частині:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії № 057350004657 від 11.10.2021 року;
зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до пункту 1 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з моменту звернення (05.10.2021 року) та зарахувати до пільгового стажу за Списком 1 період роботи з 03.07.1986 по 29.01.1987, з 16.02.1987 по 09.04.1989, з 05.12.1989 по 04.02.1990, з 03.12.1990 по 03.03.1991, з 08.07.1991 по 09.02.1993, з 16.02.1993 по 01.11.1993.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, в. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 057350004657 від 11.10.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2021 року про призначення пенсії та зарахувати до його пільгового стажу роботи за Списком 1 періоди роботи з 03.07.1986 по 29.01.1987, з 16.02.1987 по 09.04.1989, з 05.12.1989 по 04.02.1990, з 03.12.1990 по 03.03.1991, з 08.07.1991 по 09.02.1993, з 16.02.1993 по 01.11.1993.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 363 (триста шістдесят три) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Стойка