03 жовтня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/229/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом: Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000) в інтересах держави в особі позивачів:
1. Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133)
2. Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46010)
про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово - господарської діяльності Товариства у 2018 році
За участю від:
прокурора - Пагут О.С.
позивача 1- ОСОБА_1
позивача 2 - ОСОБА_2
відповідача - Янчак Г.Р.
Зміст позовних вимог.
Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" про стягнення 10010964,33 грн частини чистого прибутку за результатами фінансово - господарської діяльності Товариства у 2018 році.
В обґрунтування позову прокуратурою у позовній заяві №15-1257-22 від 23.05.2022 (вх. №261 від 30.05.2022), відповіді на відзив №15-293 вих-22 від 27.06.2022 (вх. №4137 від 30.06.2022), поясненнях №15-1257 вих-22 від 14.07.2022 (вх. №4584 від 18.07.2022) вказано, що держава Україна є власником 31154360 простих іменних документарних акцій Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", що становить 50,999 % статутного капіталу, управління якими здійснює Фонд державного майна України на підставі повноважень, делегованих Кабінетом Міністрів України.
Дані фінансової звітності ВАТ «Тернопільобленерго» за 2018 рік вказують на те, що ним отримано прибуток в сумі 49074000 грн.
На підставі абз. 8 ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (в редакції від 24.04.2019) з урахуванням встановленого п. 1 цієї постанови базового нормативу 50%, відповідачем до 01.07.2019 сплачено до Державного бюджету України дивіденди за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 року на загальну суму 12603000 грн (з яких кошти в сумі 89440 грн, як надлишково сплачені, повернуто (зараховано) Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в оплату військового збору).
Зазначає, що це є порушенням вимог абз. 8 ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019, з урахуванням внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України № 1015 від 04.12.2019, базовий норматив відрахування частки прибутку якою збільшено - встановлено у розмірі 90%, що становить 22524524,33 грн.
Судовими рішеннями у справі №640/11144/21 визнано нечинним та протиправним п. 3 Постанову Кабінету Міністрів України №1015 від 14.12.2019, в частині його застосування лише до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності». З урахуванням ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп99, визнання у 2020 році Конституційним Судом України неконституційною у 2020 році даної норми не впливає на її чинність у 2019 році.
Та обставина, що Конституційний Суд України визнав своїм рішенням певну норму закону неконституційною у 2020 році, не впливає на її чинність у 2019 році.
Прокурор вказує, що Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" свого обов'язку з виплати дивідендів на державну частку акцій у його статутному капіталі в повній мірі не виконало. На дану обставину вказує Звіт про результати аудиту ефективності управління Фондом державного майна корпоративними правами, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, затверджений рішенням Рахункової палати №28-6 від 27.10.2020.
Оскільки ВАТ «Тернопільобленерго» є господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, тому відповідно до ст. 116 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст.ст. 3, 4, 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст.ст. 2, 25 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України (як акціонер ВАТ «Тернопільобленерго») наділений повноваженнями суб'єкта управління об'єктами державної власності у спірних правовідносинах.
Згідно з п. 17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належить, зокрема частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодом бюджетної кваліфікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організації (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» є Державна податкова служба. Згідно пп.1 п.2 цієї постанови органи, які контролюють справляння надходжень бюджету (у даному випадку Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, на обліку в якого відповідач зареєстрований з 02.01.1992), забезпечують здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевого бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру нарахованих до державного та місцевого бюджетів.
Необхідність звернення прокурора з цим позовом обґрунтовано наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері, яке полягає в порушенні майнових прав держави як власника частини акцій ВАТ «Тернопільобленерго», що неминуче призводить до невиконання дохідної частини Державного бюджету України та зменшення передбачених законодавством надходжень до нього, оскільки вказані в якості позивачів органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснювали захисту інтересів держави.
Позиція позивача 1 - Фонду державного майна України.
Від Фонду державного майна України до матеріалів справи 01.07.2022 надійшли письмові пояснення №10-25-7551 від 21.06.2022 (вх. №4177) з приводу заявленого прокуратурою позову. У них позивачем 1, посилаючись на зміст ст. ст. 1, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.15 ч.2 ст.33, ч.3 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» підтримано позовні вимоги.
Позиція позивача 2 - Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Від Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків 28.06.2022 надійшли пояснення б/н від 22.06.2022 (вх. №4050), зміст яких зводиться до повторення викладу обставин, про які йде мова у позові.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві №2623/40 від 20.06.2022 (вх. №3907 від 21.06.2022), запереченнях №2829/40 від 07.07.2022 (вх. №4374 від 08.07.2022) просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено про своєчасне виконання постанови Кабінету Міністрів України № 364 від 24.04.2019 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», тобто до 01.07.2019.
Посилаючись на ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997, № 1-рп/99 від 09.02.1999, № 3-рп/2001 від 05.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012 вказано: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, при виконанні обов'язку ВАТ «Тернопільобленерго» не порушило постанову №364 від 24.04.2019 і не могло порушити її вимоги, а після її належного виконання та припинення відповідних правовідносин з обов'язку такої сплати зазначений акт фактично втратив чинність станом на час розгляду і вирішення спору в суді, оскільки постанова №1015 від 04.12.2019 лише змінила розмір нормативу, але не строк і порядок сплати коштів у 2019 році за 2018 рік.
Також звертає увагу на те, що 22.07.2020 Конституційний суд України за результатами розгляду справи № 3-313/2019 (7438/19) за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АВАНПОСТ» щодо відповідності Конституції абзацу восьмого ч. 5 ст. 11 Закону № 185-V від 21.09.2006 «Про управління об'єктами державної власності» дійшов висновку, що абз.8 ч.5 ст.11 цього Закону суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 4, ст. 13, ч. 1 та 4 ст. 41 Конституції України, визнав її неконституційною та такою, що втрачає чинність із дня ухвалення КСУ цього рішення. Рішення КСУ № 8-р(І)/2020 набуло чинності з 22.07.2020.
Згідно ст. 152 Конституції України закон (окремі положення), що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначає про безпідставність тверджень позивача щодо вчиненого відповідачем порушення у бюджетній сфері, з посиланням на п.17 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма передбачає, що до доходів державного бюджету віднесено: частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
ВАТ «Тернопільобіленерго» не є державним унітарним підприємством чи об'єднанням, а платіж, про який іде мова, має інше правове регулювання сплати, ніж дивіденди, нараховані на державну частку, так як порядок сплати дивідендів регулюється Законом України «Про акціонерні товариства», а не зазначеними позивачем Законом та постановами Кабінету Міністрів України.
З приводу цього зазначає, що на виконання ст. ст. 5-2, 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», постановою Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007 затверджено Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави, яким визначено механізм формування Мінекономрозвитку разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб'єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій.
Таким чином для держави, як акціонера ВАТ «Тернопільобленерго», питання отримання саме дивідендів регулюється Законом України «Про акціонерні товариства», оскільки згідно на ч.1 ст.20, п.2 ч.1 ст.25 та ч.2-3 ст.30 цього Закону, а також на п.2 ч.1 ст.116 ЦК України, - кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи, зокрема право на отримання дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Тобто, при прийнятті рішення про виплату дивідендів загальними зборами акціонерного товариства суб'єкт управління корпоративними правами держави (в даному випадку - ФДМУ) повинен враховувати норми постанови №364 від 24.04.2019 щодо нормативу. При цьому ч.2 ст.32 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що річні загальні збори (які повинні прийняти рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів) проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.
Логіка законодавчого регулювання побудована таким чином, що зазначений норматив повинен бути відомим до вказаної дати. Реалізувати ж вимоги постанови №1015 у передбаченому Законом порядку неможливо взагалі, оскільки жоден законодавчий акт не зобов'язує акціонерів проводити збори у разі зміни базового нормативу відрахування частини прибутку та повторно приймати рішення про виплату дивідендів додатково.
ВАТ «Тернопільобленерго» просить суд взяти до уваги, що чинність та законність постанови №1015 була предметом судової оцінки в справах №640/10694/19 та №640/11144/21, в результаті чого судами було встановлено порушення законодавчо встановлених процедур прийняття відповідного нормативного акту. Протягом строку дії цієї постанови, встановлені в судовому порядку порушення на дату розгляду Господарським судом Тернопільської області даного спору не усунуті.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Необхідність дотримання принципів правової визначеності та передбачуваності законодавства при прийнятті нормативних актів є важливою складовою та умовою реалізації принципу верховенства права, на важливості та необхідності застосування яких наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.
Фактичний розмір частини прибутку за 2018 рік, який підлягав до сплати, становив 12513560 грн, а надлишкова сума 89440 грн повернута, шляхом зарахування в оплату військового збору, позивачем 2.
Оскільки зазначений державний орган фактично прийняв та оцінив як правомірну пропозицію відповідача про повернення частини зайво сплачених коштів, не вказуючи при цьому також і про порушення визначених Законом строків, ВАТ «Тернопільобленерго» вважає, що зазначений державний орган безпідставно зазначений прокуратурою позивачем у даному спорі.
Питання сплати дивідендів на державну частку з урахуванням нормативу, визначеного постановою №1015 регулюється Законом України «Про акціонерні товариства», виконання вимог якого перебуває в залежності від виконання рішення у справі №921/42/17-г/8, за результатом розгляду якої до ПАТ «Національний депозитарій України» повинні бути передані документи системи реєстру власників акцій відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «Український енергетичний реєстр». Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №921/42/17-г/8 залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.04.2018. При цьому, ВАТ «Тернопільобленерго» не було і не є стороною у відповідному виконавчому провадженні, порушеному за заявою Фонду державного майна України.
Відповідач звертає увагу суду на те, що станом на дату набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019: у підприємства відсутні обігові кошти для сплати частини прибутку на державну частку за збільшеним до 90% нормативом, оскільки це становить в грошовому еквіваленті понад 10 млн грн. Разом з цим, у грудні необхідно здійснити обов'язкові платежі, передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Ліцензійними умовами провадження діяльності з розподілу, з виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору загалом на суму майже 8 млн. грн; додатково отримані обігові кошти товариства, отримані у 2019 році від зростання обсягів розподілу електроенергії, а також залишок прибутку за 2018 рік скеровані на покриття дефіциту коштів при виконанні заходів з приєднання споживачів до електричних мереж; відповідач у 2019 році здійснює свою діяльність відповідно до затвердженого на 2019 рік Фондом державного майна фінансового плану. Здійснення у грудні місяці додаткових платежів, не передбачених фінансовим планом, призведе до невиконання цього ж фінансового плану; ВАТ «Тернопільобленерго» протягом 2019-2022 років не має можливості залучити кредитні ресурси через відсутність даних про кінцевих бенефіціарів; термін сплати частини прибутку на державну частку, встановлений Законом України «Про управління об'єктами державної власності» не може бути дотриманий у строк визначений Законом України «Про управління об'єктами державної власності».
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/229/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.06.2022, а також встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В підготовчому судовому засіданні 27.06.2022 оголошувалась перерва до 14.07.2022.
Ухвалою суду від 14.07.2022: прийнято до розгляду: пояснення № 2 б/н від 22.06.2022 (вх. 4050 від 28.06.2022); відповідь на відзив Тернопільської обласної прокуратури за № 15-293вих22 від 27.06.2022 (вх. № 4137 від 30.06.2022); пояснення позивача № 1 вих. № 10-25-7551 від 21.06.2022 (вх. № 4177 від 01.07.2022); письмові заперечення відповідача за №2829/40 від 07.07.2022 (вх. 4374 від 08.07.2022); продовжено строк підготовчого провадження; оголошено в підготовчому засіданні перерву до 22.08.2022.
Надалі, ухвалою суду від 22.08.2022: прийнято до розгляду пояснення Тернопільської обласної прокуратури за № 15-326вих-22 від 14.07.2022 (вх. 15-1257-22 від 14.07.2022); закрито підготовче провадження по справі №921/229/22 та призначено її до розгляду по суті на 22.09.2022.
В судовому засіданні 22.09.2022 оголошувалась перерва до 03.10.2022.
Прокурором та представниками позивачів в судовому засіданні 03.10.2022 підтримано позовні вимоги.
Присутнім в судовому засіданні 03.10.2022 представником відповідача заперечено проти позову.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Суд, у судовому засіданні 03.10.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до п. 1.1 Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", затвердженого рішенням загальних зборів ДАЕК «Тернопільобленерго», оформленим протоколом № 2 від 15.02.1999, Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Державного енергопостачального підприємства "Тернопільобленерго" у державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
У п. 2.1 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» зазначено, що головною метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом забезпечення потреб споживачів в електричній енергії та в інших товарах і послугах, відповідно предмету діяльності в умовах функціонування Об'єднаної енергетичної системи України та на задоволення економічних і суспільних потреб акціонерів і працівників товариства.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код 00130725), п. 5.1, п. 5.2 статуту ВАТ "Тернопільобленерго" статутний фонд ВАТ "Тернопільобленерго" становить 15272040 грн та розподілений на 61088160 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна.
За інформацією, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України держава Україна є власником 31154360 простих іменних документарних акцій ВАТ "Тернопільобленерго", що становить 50,9900 % статутного капіталу.
Дані фінансової звітності ВАТ «Тернопільобленерго» за 2018 рік вказують, що ним за наслідками фінансово-господарської діяльності отримано чистий фінансовий результат (прибуток) у сумі 49074000 грн.
Згідно з інформацією Фонду державного майна України №10-17-12046 від 27.05.2021, Фондом як органом управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ВАТ «Тернопільобленерго», з 2013 року загальні збори для прийняття рішення по питанню затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи товариства та їх виплату не скликалися у зв'язку із неможливістю складення переліку його акціонерів (реєстру власників іменних цінних паперів), посилаючись на обставини, наведені у судових рішеннях у справі №921/42/17-г/8.
Рахунковою палатою з 29.07.2020 по 21.09.2020 проведено захід державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) ефективності управління Фондом державного майна України корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також законності, своєчасності і повноти прийняття управлінських рішень щодо управління корпоративними правами держави.
За наслідками проведення контрольного заходу Рахунковою палатою підготовлено Звіт про результати аудиту ефективності управління Фондом державного майна корпоративними правами держави, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, затверджений рішенням Рахункової палати від 27.10.2020 № 28-6 (далі - Звіт), який опубліковано на офіційному веб-сайті Рахункової палати.
Викладені в Звіті висновки указують на те, що ВАТ «Тернопільобленерго» рішення загальних зборів про розподіл дивідендів не приймало, а перерахування у 2019 році до державного бюджету частини чистого прибутку здійснило за нормативом 50% від розміру в сумі 12603000 грн, що призвело до недоотримання Державним бюджетом України грошових коштів у сумі 9921524,33 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ «Тернопільобленерго» у 2018 році, з урахуванням внесених постановою Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019 змін до постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.
Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
У абз. 2 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Частиною 1 статті 172 ГК України зазначено, що відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України «Про управління об'єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
У ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України зазначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до п.п. а) п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України здійснює управління корпоративними правами держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 22 частини 1 статті 6 цього Закону встановлено, що уповноважені органи управління об'єктами державної власності відповідно до покладених на них завдань забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.
Функції з управління корпоративними правами держави в статутному капіталі ВАТ «Тернопільобленерго» покладені на Фонд державного майна України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271, з визначеним розміром пакету акцій 50,999%.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.1 Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", затвердженого рішенням загальних зборів ДАЕК «Тернопільобленерго», оформленим протоколом № 2 від 15.02.1999, Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Тернопільобленерго", заснованої у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №134 від 28.07.1995, шляхом перетворення Державного енергопостачального підприємства "Тернопільобленерго" у державну акціонерну енергопостачальну компанію "Тернопільобленерго" відповідно до Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».
У п. 2.1 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» зазначено, що головною метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом забезпечення потреб споживачів в електричній енергії та в інших товарах і послугах, відповідно предмету діяльності в умовах функціонування Об'єднаної енергетичної системи України та на задоволення економічних і суспільних потреб акціонерів і працівників товариства.
За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код 00130725), п. 5.1, п. 5.2 статуту ВАТ "Тернопільобленерго", статутний фонд ВАТ "Тернопільобленерго" становить 15272040 грн та розподілений на 61088160 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна.
За даними офіційного веб-сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України держава Україна є власником 31154360 простих іменних документарних акцій ВАТ "Тернопільобленерго", що становить 50,9900 % статутного капіталу.
Отже, ВАТ «Тернопільобленерго» є господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, управління якими здійснює Фонд державного майна України на підставі повноважень, делегованих Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належить, зокрема частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
Додатком № 1 «Доходи Державного бюджету України на 2019 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-УІІІ за кодом класифікації доходів бюджету 21010000 «Частина чистого прибутку (доходу) державних або комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного бюджету, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна або комунальна власність» передбачені надходження до загального Державного бюджету України в розмірі 44,544 млрд гривень.
Повноваження щодо здійснення контролю справляння надходжень до бюджету платежу за кодом бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та об'єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» покладаються на Державну податкову службу, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106.
Підпунктом 1 пункту 2 зазначеної постанови встановлено, що органи, що контролюють справляння надходжень бюджету (у даному випадку, Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків), забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевого бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також; ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру нарахованих до державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ «Тернопільобленерго» 02.01.1992 взято на облік як платника податків Західним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Тому пред'явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, яке полягає в порушенні ВАТ «Тернопільобленерго» майнових прав держави як власника частини акцій, невиконанні дохідної частини Державного бюджету України та зменшенні передбачених законодавством надходжень до нього.
За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Фонд державного майна України, Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків є уповноваженими органами для здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Тернопільська обласна прокуратура у листі № 15-58 вих - 22 від 25.01.2022 зверталась до Фонду державного майна України, з повідомленням про опрацювання нею звіту Рахункової палати про результати аудиту ефективності управління Фондом державного майна корпоративними правами держави, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, неповноту сплачених ВАТ «Тернопільобленерго» державі дивідендів згідно постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019, з урахуванням внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України № 1015 від 04.12.2019, з проханням повідомити про вжиття Фондом державного майна України заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення несплаченої частини дивідендів з ВАТ «Тернопільобленерго» у судовому порядку.
У відповідь на таке звернення Фондом державного майна України у листі №2359-22 від 08.02.2022 зазначено, що контроль за повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна частка, здійснює Державна податкова служба.
Надалі, мало місце звернення Тернопільської обласної прокуратури з листом №15-112 вих - 22 від 11.02.2022 до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, з проханням повідомити про вжиття останнім заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення несплаченої частини дивідендів з ВАТ «Тернопільобленерго» у судовому порядку, посилаючись на доводи та міркування, наведені у вищевказаному зверненні до Фонду державного майна України.
В свою чергу, Західним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у листі №700/6/33-00-04-01-01 від 23.02.2022 повідомлено, що питання повноти нарахування та сплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році можливе в ході проведення документальної планової виїзної перевірки. При цьому, звернено увагу на те, що відповідно до Закону України №533 від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» тривають карантинні обмеження, у т.ч. у частині проведення позапланових перевірок.
Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачами у даній справі самостійно не вживались заходи для усунення виявлених порушень.
В матеріалах справи також міститься письмове повідомлення №15-220 вих-22 від 19.05.2022, адресоване Фонду державного майна України, №15-221 вих - 22 від 19.05.2022, адресоване Західному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, від Тернопільської обласної прокуратури про те, що останньою (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") з метою захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України, Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до ВАТ “Тернопільобленерго” про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №913/166/19 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 09.11.2021 по справі №904/7181/20 також зазначено, що прокурор на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” зобов'язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Таким органом повинно бути розглянуто таке звернення і вжито заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
У даній справі позивачі, надаючи відповіді прокурору на його звернення, своєї позиції щодо порушення інтересів держави не висловили, про намір самостійно звернутися з позовом не заявили. З приводу цього ФДМ України зроблено посилання на віднесення такого питання до компетенції податкових органів, а податковим органом зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів - проведення документальної планової виїзної перевірки для з'ясування даного питання.
Звертаючись з цим позовом прокурор зазначив про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України та Західного міжрегіонального управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, у зв'язку з порушенням інтересів держави у бюджетній сфері, яке полягає в порушенні майнових прав держави як власника частини акцій ВАТ «Тернопільобленерго», що неминуче призводить до невиконання дохідної частини Державного бюджету України та зменшення передбачених законодавством надходжень до нього, оскільки вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме позивачі 1 та 2, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Як вже зазначалось, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово - господарської діяльності відповідача у 2018 році.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Статтею 9 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
У п.2 ч.1 ст.116 ЦК України зазначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною 1 ст. 20 та п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи, зокрема, право на отримання дивідендів.
Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами (абз. 1, 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить, зокрема: розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Згідно з абз.5 ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
Господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Згідно з абз. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Отже, забезпечення прийняття рішення загальними зборами акціонерів ВАТ «Тернопільобленерго» в межах корпоративних прав держави про визначення розміру дивідендів з метою реалізації дивідендної політики держави покладено законом на Фонд державного майна України та відноситься до виключної компетенції загальних зборів.
Згідно з інформацією Фонду державного майна України №10-17-12046 від 27.05.2021, Фондом, як органом управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ВАТ «Тернопільобленерго», з 2013 року загальні збори для прийняття рішення по питанню затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи товариства та їх виплату не скликалися у зв'язку із неможливістю складення переліку його акціонерів (реєстру власників іменних цінних паперів).
При цьому позивачем 1 зроблено посилання на обставини, наведені у судових рішеннях у справі №921/42/17-г/8.
Проведенню загальних зборів акціонерного товариства передує певна процедура, а саме складення переліку акціонерів (реєстр власників іменних цінних паперів) Товариства, які мають право на участь у загальних зборах, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.04.2013 №729 «Про затвердження порядку передачі інформації, що міститься у системі реєстру власників іменних цінних паперів, до системи депозитного обліку» зазначено, що реєстратори, які здійснюють ведення реєстру, зобов'язані до 01 вересня 2013 року направити емітентам повідомлення про розірвання договорів.
З метою забезпечення зазначеного Фонд державного майна України звернувся в суд.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2017 у справі №921/42/17-г/8 за позовом Фонду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український енергетичний реєстр», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних і вимог на предмет спору на стороні позивача: ВАТ «Тернопільобленерго», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» про зобов'язання до вчинення дій, у позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017: апеляційну скаргу Фонду задоволено; рішення Господарського суду від 13.06.2017 у справі №921/42/17-г/8 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Український енергетичний реєстр» передати Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» документи системи реєстру ВАТ «Тернопільобленерго» закритого станом на 12.10.2013.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №921/42/17-г/8 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український енергетичний реєстр» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №921/42/17-г/8 - без змін.
За твердженням Фонду державного майна України, починаючи з вересня 2017 року постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №921/42/17-г/8 залишається невиконаною, що як наслідок позбавляє Фонд державного майна України можливості забезпечити скликання загальних зборів акціонерів Товариства.
Абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону У країни «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції чинній у 2019 році) передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
Отже, вказана норма прямо передбачає випадок неприйняття товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%, рішення про нарахування дивідендів у встановлений строк.
Пунктом 8 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 702) установлено, що базові нормативи частки прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекономіки та доводяться до відома суб'єктів управління корпоративними правами держави.
Постановою Кабінету Міністрів України № 364 від 24.04.2019 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» затверджено базовий норматив для суб'єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн грн, у розмірі 50 %.
З даними звіту про фінансові результати ВАТ «Тернопільобленерго» за 2018 рік (форма №2), опублікованого на офіційному веб-сайті відповідача, ним за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 році отримано чистий фінансовий результат (прибуток) у сумі 49074000 грн.
Судом установлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019, ВАТ «Тернопільобленерго» до 01.07.2019 сплачено частину чистого прибутку (доходу) за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 році в сумі 12603000 грн, згідно платіжних доручень: №12 від 20.06.2019 на суму 220000 грн; №18 від 19.06.2019 на суму 256000 грн; №40 від 25.06.2019 на суму 1000000 грн; №22 від 24.06.2019 на суму 1300000 грн; №52 від 10.06.2022 на суму 1237560 грн; №3 від 27.06.2019 на суму 8589440 грн.
01.07.2019 відповідач звернувся з листом №3080/33 до позивача 2, у якому повідомив, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 базовий норматив відрахувань частки прибутку по сплаті частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ «Тернопільобленерго» за 2018 рік складає 12513560 грн, у той час, як фактично перерахована сума склала 12603000 грн. У зв'язку з цим, відповідач просив надлишково перерераховані кошти в розмірі 89440 грн зарахувати в якості оплати військового збору.
У відповідь на це звернення позивач 2 листом №36525/10/28-10-48-11 від 24.07.2019 повідомив, що 23.07.2019 надміру сплачені грошові зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій в сумі 89440 грн зараховані в оплату військового збору.
Отже, кошти в сумі 12513560 грн (в якості дивідендів) сплачені відповідачем за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 році, виходячи з встановленого постановою Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 базового нормативу 50 % частки прибутку пропорційно розміру частки держави у статутному капіталі ВАТ «Тернопільобленерго».
Надалі, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (яка набрала чинності 17.12.2019) внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 “Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави”, та визначено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі 90%.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі № 1 -7/99 дію нормативного акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
При цьому, усі нормативно-правові акти за вказаним критерієм (тривалістю їх дії) поділяють на два види: акти з невизначеним строком дії, тобто для яких не встановлений кінцевий момент їх дії та акти тимчасової дії, тривалість якої залежить від різних заздалегідь визначених обставин.
У відповідь на лист №10-17-22727 від 19.12.2019 Фонду державного майна України «Щодо сплати дивідендів», ВАТ «Тернопільобленерго» листом №6491/15 від 24.12.2019 повідомило про відсутність можливості додаткової сплати частини прибутку на державну частку. З приводу цього ним повідомлено: встановлений до 20.12.2019 протокольним рішенням засідання Кабінету Міністрів України №26 від 18.12.2019 термін сплати базового нормативу відрахування частини прибутку на державну частку (з урахуванням внесених постановою Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019 змін до постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019) суперечить чинній ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»; у товариства відсутні обігові кошти для сплати частини прибутку на державну частку за збільшеним до 90 % нормативом (понад 10 млн. грн); про необхідність відповідачу здійснення обов'язкових платежів, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та ліцензійними умовами провадження діяльності з розподілу; додатково отримані обігові кошти товариства, отримані у 2019 році від зростання обсягів розподілу електроенергії, а також залишок прибутку за 2018 рік скеровані на покриття дефіциту коштів при виконанні заходів з приєднання споживачів до електричних мереж електроенергії; товариство у 2019 році здійснює свою діяльність відповідно до затвердженого Фондом державного майна фінансового плану, а здійснення у грудні місяці додаткових платежів призведе до невиконання цього фінансового плану.
Судом з'ясовано, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа №640/10694/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до відповідача Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» в частині слів: «Для суб'єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі №640/10694/19 (залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 та Верховного Суду від 21.09.2022): задоволено позовні вимоги; визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №364 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1015 в частині його застосування до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»; зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт; проведено розподіл судових витрат.
Також, у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа №640/11144/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до відповідача Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним п. 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015, в частині його застосування до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2021 у справі №640/11144/21 (залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 та Верховного Суду від 21.09.2022): задоволено позовні вимоги; визнано протиправним та нечинним п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», в частині його застосування до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт; проведено розподіл судових витрат.
Визнання нечинними внесених постановою Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019 змін до постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019, мало наслідком нечинність таких змін лише для тих суб'єктів ринку господарювання, які оскаржували таку постанову про внесення змін.
Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» не оскаржувалась в адміністративному порядку постанова Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019.
Також суд зазначає, що Конституційним Судом України 22.07.2020 ухвалено рішення у справі №3-313/2019(7438/19) (№ 8-р(I)/2020 від 22.07.2020) за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „АВАНПОСТ“» щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого частини п'ятої статті 11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності“, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац восьмий частини п'ятої статті 11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності“ від 21.09.2006 № 185-V зі змінами.
Відповідно до змісту ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" акт вважається неконституційним не з часу його прийняття, а не раніше дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019, з урахуванням внесених змін постановою Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019, встановлює відрахування у 2019 році частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств саме у 2018 році, тобто є обов'язковою для виконання для відповідача.
Визначення, в т. ч. відповідачу зобов'язання за наслідками його діяльності саме в 2018 році у новому розмірі вбачається і з назви відповідної постанови уряду, до якої внесено зміни.
Таким чином сплата відповідачем до 01.07.2019 50% чистого прибутку не припиняє його зобов'язань по сплаті решти 40% за той же звітний період.
У період з 29.07.2020 по 21.09.2020 Рахунковою палатою проведено захід державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) ефективності управління Фондом державного майна України корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також законності, своєчасності і повноти прийняття управлінських рішень щодо управління корпоративними правами держави.
За наслідками проведення контрольного заходу Рахунковою палатою підготовлено Звіт про результати аудиту ефективності управління Фондом державного майна корпоративними правами держави, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, затверджений рішенням Рахункової палати від 27.10.2020 № 28-6, який опубліковано на офіційному веб-сайті Рахункової палати.
Викладені в Звіті висновки указують на те, що ВАТ «Тернопільобленерго» рішення загальних зборів про розподіл дивідендів не приймало, а перерахування у 2019 році до державного бюджету частини чистого прибутку здійснило за нормативом 50% від розміру в сумі 12603000 грн, що призвело до недоотримання Державним бюджетом України грошових коштів у сумі 9921524,33 грн.
У ч.3 ст. 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
З урахуванням того, що загальні збори ВАТ «Тернопільобленерго» у 2019 році не скликалися, рішення про нарахування дивідендів за наслідками фінансово - господарської діяльності товариства за 2018 рік не приймалися, ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі абз.8 ч.5 ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції чинній у 2019 році) та постанови Кабінету Міністрів України №364 від 24.04.2019 (з урахуванням внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України №1015 від 04.12.2019) до Державного бюджету України повинно було сплатити дивіденди з урахуванням базового нормативу 90% чистого прибутку, що складає 22524524,33 грн (49074000 грн * 50,999 / 100 * 90%), а сплатило 12513560 грн, з урахуванням базового нормативу 50 % від чистого прибутку.
Судом встановлено, що недоплачена частина дивідендів складає 10010964,33 грн.
Як на момент звернення з позовом до суду, так і станом на час розгляду справи в суді відповідач свого обов'язку з виплати частини чистого прибутку за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 році у повному обсязі не виконав.
За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Відповідно до ст.1 Податкового кодексу України, кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та / або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Перелік загальнодержавних податків та зборів, а також місцевих податків встановлено статтями 9-10 Податкового кодексу України.
Враховуючи нормативні визначення понять «грошове зобов'язання платника податку» та «податкове зобов'язання», частина чистого прибутку (доходу), що справляється до державного бюджету унітарними підприємствами, яка хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами платежами, проте не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 9-10 Податкового кодексу України. Однак, це не звільняє відповідача від обов'язку щодо сплати частини чистого прибутку за 2018 рік, встановленого ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Правова позиція в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/18375/18, від 18.09.2019 у справі №520/1919/19, від 01.08.20І8 у справі №826/19797/18.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв'язку з існуючим у відповідача обов'язком щодо виплати дивідендів за 2018 рік відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 базового нормативу у розмірі 90% для відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача до Державного бюджету України решти дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у сумі 10010964,33 грн підлягають задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви.
Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Так, судом не надається оцінка наведеним відповідачем у його заявах по суті справи запереченням щодо існування у нього зобов'язань у енергетичній сфері, відсутності у нього коштів у 2019 році на доплату частини дивідендів, оскільки вони не стосуються предмета доказування по даній справі. А також торкаються іншого періоду діяльності відповідача.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 53,73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
Позов задовольнити.
1.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2 м. Тернопіль, код 00130725) до Державного бюджету України частину чистого прибутку за результатами фінансово - господарської діяльності цього товариства у 2018 році у сумі 10010964 гривень 33 копійки (десять мільйонів десять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні тридцять три копійки).
Видати наказ.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2 м. Тернопіль, код 00130725) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4 м. Тернопіль, код 02910098) 150164 гривень 46 копійки (сто п'ятдесят тисяч сто шістдесят чотири гривні сорок шість копійок), сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 07 жовтня 2022 року.
Суддя І.П. Шумський