Справа № 420/9962/22
06 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.07.2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області щодо призначення з 16.05.2022 пенсiї за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити з 16.05.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плата (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до статей 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач повинен застосувати для обрахунку розміру її пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки.
Ухвалою суду від 25.07.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі.
05.08.2022 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками.
У відзиві зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі.
На думку відповідача, законодавством України розмежовуються умови здійснення призначення та переведення, оскільки будь-хто може кожен рік подавати заяву щодо переведення з одного виду пенсії на інший, розцінюючи це як перше звернення за призначенням пенсії та не враховуючи того, що пенсія вже була призначена. Первинне призначення пенсії Позивачу було здійснено 12.12.2014, а переведення 16.05.2022. В даному випадку, як стверджує відповідач, Головним управлінням здійснювалося саме переведення Позивача на пенсію за віком на умовах, передбачених Законом № 1058, а не первинне призначення, як на тому наполягає позивач.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв на адресу суду ен надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі по тексту Позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні, та з 12.12.2014 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII „Про пенсійне забезпечення” (далі за текстом Закон № 1788).
Пенсію було обчислено при страховому стажу 31 рік 4 місяця 24 дні (спеціальному стажі 16 років 7 місяців 26 днів) та заробітній платі за період з 01.01.1984 року по 31.12.1988 року на підставі довідки про заробітну плату від 04.11.2014 року № 1283, виданою Державною судноплавною компанією „Чорноморське Морське Пароплавство”, з урахуванням середньомісячної заробітної плати по Україні - 6186,32 грн
16.05.2022 року позивач звернулася до Головного управління з заявою про перехід на інший вид пенсії (з пенсії по вислузі років на пенсію за віком) відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Закон №1058).
Судом встановлено, що з 16.05.2022 року позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як стверджує відповідач, пенсію обчислено при страховому стажу 38 років 8 місяців 24 дні та заробітній платі за даними персоніфікованого обліку за формою ОК-5 за період з 01.07.2000 по 31.03.2022, з урахуванням середньомісячної заробітної плати по Україні - 6186,32 грн.
В той же час, відповідач заперечує право на визначення розміру пенсії позивача виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області щодо призначення з 16.05.2022 пенсiї за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивача пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно статті 6 цього Закону, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Аналізуючи норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років, не передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не є однією з форм пенсійного забезпечення, визначених таким Законом.
Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.
Так, як вже встановлено судом, до 2022 року позивачу була призначена та виплачувалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 16.05.2022 року остання отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто інший вид пенсії та за іншим законом, аніж їй була призначена пенсія попередньо.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла станом на 16.05.2022 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, при обрахунку пенсії за віком відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.05.2019 по справі №314/272/17, від 31.03.2020 по справі №348/1296/17, від 01.03.2021 по справі №488/1409/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулась вперше.
Суд зазначає, що позивач звертаючись після досягнення пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до пенсійного органу з заявою про перехід з пенсії за вислугу років, призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки за таким призначенням звернулась вперше.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.11.2016 року по справі №133/476/15-а нормою ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Тому, якщо особі призначено пенсію за висолугу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідно вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Враховуючи, що за призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач вперше звернулась у 2022 році, суд дійшов до висновку про те, що остання має право на розрахунок заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії із урахуванням саме показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення розміру призначеної з 16.05.2022 року ОСОБА_1 пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки починаючи з 16.05.2022 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення розміру призначеної з 16.05.2022 року ОСОБА_1 пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки починаючи з 16.05.2022 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой