65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"07" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2121/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” про забезпечення позову за вх.суду№2-872/22 від 05.10.2022р. по справі №916/2121/22
за позовом Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” (68111, Одеська область, Татарбунарський район, с. Баштанівка, вул. Василя Антоновича Вєтрогона, 48, код ЄДРПОУ 21014414)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Дар Бесарабії” (67730, Одеська область, Білгоро-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Журавльова, 5, код ЄДРПОУ 324067665)
про стягнення 3 218 706,24грн.
Селянське (фермерське) господарство “Вікторія” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Дар Бесарабії” про стягнення 3 218 706,24грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції №27082019 від 27.08.2019р. в частині належної осплати вартості отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. провадження по справі №916/2121/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
05.10.2022р. за вх. №2-872/22 до суду від Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Дар Бесарабії” в межах суми заборгованості, що становить 3 218 706,24грн. та очікуваного розміру судових витрат в розмірі 45 000грн.; накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Дар Бесарабії” в межах суми заборгованості, що становить 3 218 706,24грн. та очікуваного розміру судових витрат в розмірі 45 000грн. та знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “ПРОКРЕДИТ БАНТ”, а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах.
При цьому в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що поновлення порушених прав Позивача та виконання рішення суду у цій справі буде неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач протягом вересня 2019р. - вересня 2022р. не сплатив існуючу основну суму заборгованості за договором, що в загальному становить 2 062 377,57грн., відповідач протягом січня 2020р. - вересня 2022р. не сплатив штраф в розмірі 3% від суми зобов'язання, встановлений договором, у розмірі 85 277,82грн., відповідач ігнорує претензії позивача щодо сплати наявної заборгованості. В єдиному державному реєстрі судових рішень міститься провадження (справа №916/1811/20) щодо відповідача про стягнення з останнього заборгованості за виконаним, але несплаченим договором поставки №1207/18-1 від 12.07.2018р. в розмірі 200348грн., яка після відкриття провадження по справі останнім була сплачена, що мало наслідком закриття провадження по відповідній справі.
Зазначене на переконання позивача свідчить що відповідач систематично порушує взяті на себе зобов'язання з оплати продукції та послуг, які отримував, але не сплатив згідно до умов договору.
Також заявник вказує, що відповідач у вересні поточного року, не повідомивши жодного з суб'єктів господарської діяльності, з яким у нього укладені Договори на переробку продукції, намагався таємно зняти і вивезти все обладнання, що знаходиться за його юридичною особою, яке забезпечує функціональну діяльність заводу і лише втручанням осіб, з якими у останнього укладені договору та залученням членів територіальної громади вдалось зупинити зняття та вивезення комплексу.
Заявник наголошує, що невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, ефективних захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” про забезпечення позову (вх.№2-872/22 від 05.10.2022р.) та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
У розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов'язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.
Суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження його посилань щодо намагання відповідача здійснити дії щодо зняття та вивезення обладнання, яке забезпечує функціональну діяльність заводу.
Крім того, посилання заявника на судову справу №916/1811/20 про стягнення заборгованості по якій ТОВ “Консервний завод “Дар Бесарабії” є відповідачем не є переконливими для суду, оскільки по даній справі відсутнє рішення щодо стягнення грошових коштів з відповідача, так як відповідача під час розгляду справи розрахувався, а факт відкриття провадження у зазначені справі не може бути самостійною та безумовною підставою вважати припущення заявника про неможливість або ускладнення виконання майбутнього рішення у дані справі достатньо обґрунтованим.
Більш того, суд звертає увагу, що заявником не надано належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалися дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання за спірним договором або від виконання майбутнього рішення у даній справі.
Також, суд зазнає, що позивачем не здійснено забезпечення надання доказів або інформації, яка б свідчила, що наразі відповідачем вчиняються дії, направлені на перерахуванням коштів на інші рахунки, тощо.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Селянському (фермерському) господарстві “Вікторія” у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” в задоволені заяви про забезпечення позову за вх. № 2-872/22 від 05.10.2022р. у справі № 916/2121/22.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 234 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Суддя К.Ф. Погребна