29 вересня 2022 рокуСправа № 300/1042/22 пров. № А/857/11492/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Констракшн» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року (суддя Чуприна О.В., м.Івано-Франківсь, повний текст складено 4 липня 2022 року),
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Констракшн» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 №000152/0705.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, без мети настання реальних наслідків та отримання доходів, а з метою безпідставного заниження бази оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ 15.08.2008 зареєстровано Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, 16.05.2008 взято на податковий облік в органах державної податкової служби, основний вид діяльності КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
У період з 29.10.2021 по 08.11.2021 Головним управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 15.11.2021 №6447/09-19-07-05/35486251 (далі - Акт, т.1 а.с.10-60).
У вказаному Акті, податковим органом було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 28.01.2016 №21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 29.10.2016 за №159/28289) в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 4767371 грн, в тому числі за жовтень 2020 року в сумі 3179371 грн, за листопад 54934 грн, за грудень 2020 року в сумі 1553066 грн.
12.01.2021 на підставі Акта відповідачем прийнято ППР, яким визначено ТОВ грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 2615644 грн та накладено штраф у розмірі 653911 гривень (т.1 а.с.8-9).:
Коментоване зобов'язання визначено контролюючим органом за результатами перевірки взаємовідносин ТОВ із Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Буд Груп» (далі - ТОВ-1), в ході якої встановлено відображення позивачем в складі податкового кредиту по декларації за жовтень 2020 року ПДВ в сумі 2615644,00 грн.
Вказане рішення сформоване за фактом встановлення відповідачем нереального здійснення господарських операцій ТОВ із ТОВ-1 в частині придбання бітуму нафтового дорожнього 70/100 та послуг з виготовлення асфальту на загальну суму 15693864 грн.
Основними доводами відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ із ТОВ-1, являються:
відсутність у ТОВ-1 виробничих потужностей;
не надання до перевірки документів на передачу у виробництво всіх складових (компонентів), які необхідні для виготовлення асфальту, а саме пісок та мінеральний порошок;
відсутність у базі даних ДПС інформації щодо господарських відносин між ТОВ-1 і перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінбізнесгруп» (далі - ТОВ-2) за спірний період;
наявність рішення комісії регіонального рівня від 15.09.2020, 11.02.2021, 30.03.2021 про відповідність критеріям ризиковості ТОВ-1;
надання до перевірки інших паспортів на асфальтобетонну суміш, згідно яких номерні знаки автомобілів та маса суміші відповідає наданим товарно-транспортним накладним, а також представлення товарно-транспортних накладних з переадресацією місця поставки бітуму (на відміну від наданих раніше на запит).
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Відповідно до пункту 201.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Стосовно господарських операцій позивача із його контрагентом, за результатами здійснення яких, ТОВ включено суми ПДВ до податкового кредиту за жовтень 2020 року, то як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ, в подальшому Замовник, і ТОВ-1, в подальшому Виконавець, 01.10.2020 укладено договір надання послуг по виготовленню готової продукції №01/10 (далі - Договір №01/10 (т. а.с.96).
Предметом вказаного Договору відповідно до підпунктів 1.1 пункту 1 договору є надання Виконавцем по завданню Замовника за плату послуг по виготовленню готової продукції - Асфальтобетонної суміші, з сировини Замовника, протягом терміну дії цього Договору. Поставка готової продукції здійснюється на склад Замовника, який зазначається у заявках.
Згідно підпункту 1.3. пункту 1 цього Договору Замовник бере на себе зобов'язання по поставці необхідної сировини для виготовлення готової продукції, у тому числі через третіх осіб. Крім того, Замовник зобов'язується приймати готову продукцію та сплачувати Виконавцю вартість виконаних робіт по виготовленню готової продукції.
Не пізніше ніж за три робочих дня до початку кожного звітного місяця Замовник передає Виконавцю письмове замовлення на виготовлення готової продукції, в якому вказує запланований асортимент готової продукції та мінімально необхідну кількість готової продукції по кожній окремій позиції асортименту.
Протягом розрахункового періоду Виконавець із отриманої від Замовника сировини на власному (чи орендованому) обладнанні виготовляє готову продукцію. По мірі комплектації партій готової продукції Виконавець поставляє продукцію Замовнику. При цьому складається накладна на передачу готової продукції Замовнику (підпункти 3.1., 3.5. пункту 3 договору).
За змістом підпункту 4.1.2. пункту 4.2. Договору Виконавець, виконуючи умови цього Договору, зобов'язаний зберігати на відповідальному зберіганні, до запитання, у власних спеціалізованих складських приміщеннях необхідну сировину для виготовлення готової продукції.
Також підпунктом 9.1. пункту 9 Договору визначено особливі умови, а саме: Замовник зобов'язаний надати Виконавцю необхідні сертифікати якості на сировину. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику або його партнерам (за проханням Замовника) необхідні сертифікати якості на виготовлену готову продукцію.
З метою виконання комплексу робіт, що визначені умовами Договору ТОВ-1 укладено із ТОВ договір поставки від 01.10.2020 №02/10 (далі - Договір поставки) відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого Постачальник за замовленням Покупця зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити бітум нафтовий дорожній, номенклатура, тип, марка, кількість і ціна якого зазначається у видаткових накладних на відвантаження товару.
Згідно підпунктів 2.1., 2.6. пункту 2 цього Договору поставки для здійснення поставки в рамках цього договору Покупець направить Постачальнику Заявку. Заявка надсилається постачальнику в письмовій формі, засобами факсимільного зв'язку. У Заявці Покупець зазначає кількість, асортиментний перелік Товару, місце поставки, дата поставки (відгрузки- навантаження).
Поставка партії товару здійснюється за вибором Покупця способами, які визначаються в заявці: самовивозом - автотранспортом Покупця. Пунктом поставки Товару Покупцю в даному випадку є склад (завод) Постачальника; доставкою - автотранспортом Постачальника. Пунктом поставки Товару Покупцю в даному випадку є склад Покупця, при цьому Покупець, сплачує вартість наданих транспортних послуг по перевезенню.
Відповідно до підпунктів 3.1. і 3.2. пункту 3 коментованого Договору загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів Постачальника в період дії даного Договору. Вартість товару та послуг по перевезенню вказується у видаткових накладних і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування та ПДВ. Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним договором, визначає вартість кожної окремої партії товару в цілому. Ціна товару, визначається виходячи з домовленості сторін.
Як свідчать підпункти 4.1.-4.5 пункту 4 даного Договору поставки, товар поставляється окремими партіями на основі письмової заявки Покупця (пункт 2.1.). Постачання товару здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання оплати від Покупця, якщо сторони не домовились про інше. Поставка товару здійснюється з урахуванням того, що сторони, відповідно до діючого законодавства України, є резидентами України та постачання товару відбувається в межах території України.
Якість товару повинна відповідати встановленим в Україні нормам і стандартам. Постачальник за вимогою Покупця надає документацію про якість проданого товару, зокрема сертифікат відповідності (у випадку, якщо товар відповідно до законодавства України підлягає обов'язковій сертифікації) або інший документ, що підтверджує якість товару
Поставка вважається виконаною з моменту передачі товару Покупцеві за відповідними видатковими накладними.
Повідомлення можуть надаватись Покупцю в письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для Постачальника та Покупця.
Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії товару в місці постачання.
На виконання зазначеного Договору поставки, ТОВ-1 виписано та надано на адресу позивача видаткову накладну від 23.10.2020 за №0000000076 на товар «бітум нафтовий дорожній 70/100» кількістю 90,1 тон на загальну суму 1126250 грн (в тому числі ПДВ 187708,33 грн) і видаткову накладну від 29.10.2020 за №0000000077 на товар «бітум нафтовий дорожній 70/100» кількістю 436,94 тон на загальну суму 5461750,02 грн (в тому числі ПДВ 910291,67 грн) (т. а.с.79, 82).
Товар згідно вище коментованих виписаних ТОВ-1 видаткових накладних отриманий посадовою особою ТОВ, про що свідчить відповідний підпис та проставлена печатка даного товариства (т.1 а.с.79, 82).
Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) від 23.10.2020 за №№89500, 89501, 89502, 89503, від 24.10.2020 за №№89553, 89554, 89555, 89556, від 25.10.2020 за №№89601, 89602, 89603, 89604, від 26.10.2020 за №№89649, 89650, 89651, 89652, від 27.10.2020 за №№89697, 89698, 89699, 89700, від 28.10.2020 за №№89745, 89746, 89747, 89748, від 29.10.2020 за №№89793, 89794, 89795, 89796 (т.1 а.с.80-81, 83-94).
Згідно наданих ТТН перевезення товару (бітуму нафтового дорожнього 70/100) здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ-2. Вантажовідправником виступає ТОВ-1, а вантажоодержувачем визначено ТОВ. Пункт навантаження: «Одеська обл., Біляївський р-н, с. Дачне, вул. Армійська, 1/В», пункт розвантаження: «Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Майданська, 5». Переадресування вантажу: «Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Д. Галицького АБЗ» (т.1 а.с.80-81, 83-94).
На поставлений товар ТОВ-1 надано сертифікат відповідності, виданий ПАТ «Укртатнафта» терміном дії з 24.07.2018 по 24.04.2021, зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.056.П.00117-18, а також паспорт якості №1 від 18.03.2019 (т.1 а.с.95, зворот).
Згідно актів приймання передачі (у переробку) матеріалів для виготовлення асфальтобетонної суміші №14 від 23.10.2020 і №15 від 29.10.2020 ТОВ-1 отримало у позивача матеріали: «бітум нафтовий дорожній», «щебінь10-20», «щебінь 20-40», «щебінь 5-10», «щебінь 5-20» на загальну суму 12952099,50 гривень (т.1 а.с.104, 105).
На підтвердження надання позивачу послуг по виготовленню готової продукції «асфальтобетонної суміші», ТОВ-1 оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.10.2020 за №0000000032 загальною вартістю 1556582,00 грн (в тому числі ПДВ 259430,33 грн) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.10.2020 за №0000000033 загальною вартістю 7549264,27 грн (в тому числі ПДВ 1258 210,71 грн) (т.1 а.с.106, 141).
ТОВ-1 виготовлено паспорти на асфальтобетонну суміш від 23.10.2020, 24.10.2020, 25.10.2020, 26.10.2020, 27.10.2020, 28.10.2020, 29.10.2020, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.250, т.2 а.с.1-52).
Згідно ТТН від 23.10.2020 (49 шт), 24.10.2020 (44 шт), 25.10.2020 (44 шт), 26.10.2020 (42), 27.10.2020 (44 шт), 28.10.2020 (44 шт) і від 29.10.2020 (14 шт), здійснено перевезення вище коментованого товару «асфальтобетонну суміш». Вантажовідправником виступає ТОВ-1, вантажоодержувачем визначено ТОВ, автомобільний перевізник - ТОВ-2. Пункт навантаження: «Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Данила Галицького, 14А», пункт розвантаження: «Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Майданська, 5». Переадресування вантажу визначено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (далі - ТОВ-3) - «м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 8а, дорога Н-10» (т.1 а.с.107-140, 142-249).
На всіх вище коментованих ТТН міститься відтиск печатки ТОВ-1, ТОВ-2, ТОВ і ТОВ-3, що засвідчує обставину перевезення і прийняття поставленого товару позивачем і в подальшому ТОВ-3.
Окрім вказаного, на виконання умов Договору і Договору поставки ТОВ-1 виписано та зареєстровано 15.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) наступні податкові накладні, а саме: №20 від 23.10.2020 (послуги з виготовлення асфальту на суму 1 556 582 гривень, ПДВ 259 430,33 гривень), №21 від 23.10.2020 (поставка бітуму нафтового дорожнього на суму 1 126 250,00 гривень, ПДВ 187 708,33 гривень), №40 від 29.10.2020 (поставка бітуму нафтового дорожнього на суму 5 461 766,60 гривень, ПДВ 910 294,43 гривень), №41 від 29.10.2020 (послуги з виготовлення асфальту на суму 7 549 265,00 гривень, ПДВ 1 258 210,83 гривень) (а.с.53-61 том ІІ).
Також в матеріалах справи містяться видаткові накладні, сформовані ТОВ від 23.10.2020 за №552 і від 29.10.2020 за №№606, 698, що підтверджують подальшу поставку асфальтобетонної суміші до ТОВ-3 (т., а.с.71-73), та податкові накладні №75 від 23.10.2020, №52 від 18.11.2020 і №87 від 29.10.2020, які також зареєстровані в ЄРПН (т.1 а.с.74-79 том І).
При цьому, покликання відповідача на можливу відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату товарів (робіт, послуг).
Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг), якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Вказана позиція підтримується Верховним Судом у постановах від 3 жовтня 2022 року у справі №640/23896/19, 4 жовтня 2022 року у справі № 320/5886/18 тощо.
У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. При цьому, податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою вважати правочин нікчемним.
Щодо тверджень відповідача про зупинення 19.11.2021 реєстрації податкової накладної ТОВ-3, свідченням чого є квитанція №9373906235, як доказ відсутності господарської операції, яка мала місце між позивачем і ТОВ-1, то слід вказати, датою складання ТОВ-3 податкової накладної №3 є 31.10.2020, втім остання подана на реєстрацію не в строки встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК.
В даному випадку податкове правопорушення допустило саме ТОВ-3. При цьому, в силу вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. Тобто, не застосовуються штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з датою складання з 16 лютого 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у яких граничний строк реєстрації припадає на період з 1 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Крім того, незважаючи на виписану і незареєстровану ТОВ-3 податкову накладну від 31.10.2020 №3, в листопаді 2020 року мало місце успішної реєстрації ТОВ-1 податкових накладних від 23.10.2020 №20 і 29.10.2020 №41 послуг з виготовлення в жовтні 2020 року асфальту для ТОВ (т.2 а.с.54-55, 56-57).
В тому ж місяці (листопад 2020 року) відбулася реєстрація ТОВ для ТОВ-3 податкових накладних від 23.10.2020 №75, 29.10.2020 №87 і 18.11.2020 №52 18.11.2020 (із реалізації товару згідно коду УКТЗЕД 2714 (асфальт; асфальти та асфальтні породи).
Стосовно не надання позивачем до перевірки документів на передачу у виробництво всіх складових (компонентів), які необхідні для виготовлення асфальту, а саме пісок та мінеральний порошок, на що покликається відповідач, як на неможливість виготовлення ТОВ-1 асфальту, слід врахувати наступне.
До такого висновку дійшов контролюючий орган виходячи із умов Договору, а саме пунктів 1.3. і 3.5. коментованого договору.
Так, асфальтовим бетоном називається суміш матеріалів різної крупності (щебінь, пісок, мінеральний порошок) та бітуму.
Відповідач не заперечує поставку позивачем для виготовлення асфальтобетонної суміші до ТОВ-1 таких компонентів як бітум та щебінь, що також підтверджується актами приймання передачі (у переробку) матеріалів для виготовлення асфальтобетонної суміші №14 від 23.10.2020 і №15 від 29.10.2020, які наявні в матеріалах справи і які представлення позивачем до перевірки (т.1 а.с.104, 105).
Бітум поставлений позивачу і переданий у виробництво ТОВ-1 на підставі Договору №01/10. Щебінь, придбаний ТОВ у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» згідно видаткових накладних від 04.09.2020 за №1057, від 27.09.2020 за №1308, від 21.10.2020 за №№1624, 1626, від 22.10.2020 за №1635, від 23.10.2020 за №1647, від 28.10.2020 за №1701, від 29.10.2020 за №№1702, 1703, 1704, 1705, 1717 (т.3 а.с.60-71).
Перевезення переданих для виготовлення асфальтобетонних сумішей щебнів здійснювалось ТОВ-3 на замовлення ТОВ, а також ТОВ-2 на замовлення ТОВ-1, що підтверджується податковими накладними і ТТН (т.3 а.с.1-49, 200-202, 203-245, 246-250, а).
Наявність у ТОВ щебеню, який також переданий для виготовлення асфальтобетонної суміші додатково підтверджується бухгалтерськими довідками ТОВ про залишки щебеню станом на 23.10.2020 і 29.10.2020 (т.1 а.с.103).
Повертаючись до фактичних обставин, встановлених вище по тексту рішення суду, згідно пунктів 1.3. і 3.5. Договору замовник бере на себе зобов'язання по поставці необхідної сировини для виготовлення готової продукції, у тому числі через третіх осіб. Протягом розрахункового періоду Виконавець із отриманої від Замовника сировини на власному (чи орендованому) обладнанні виготовляє готову продукцію.
На думку контролюючого органу, за умовами даного договору, ТОВ, як замовник, мала обов'язок надати ТОВ-1 для виготовлення асфальтобетонної суміші всі її компоненти, а не тільки бітум і щебінь.
Проте, суд першої інстанції вірно вважав такі твердження відповідача помилковими, оскільки даний договір не передбачає обов'язок із надання замовником всієї необхідної сировини для виготовлення готової продукції, та звертає увагу, що пунктом IV розділу «Терміни, визначення, базове законодавство» сторонами погоджено поняття «матеріали для виготовлення готової продукції» - це товарно-матеріальні цінності, які є власністю виконавця та використовується ним при виготовленні готової продукції (т.1 а.с.96).
Більше того, зміст пунктів 1.3, 3.1, 3.5, підпункт 4.1.2 пункту 4.1 досліджуваного договору не містить застереження про виготовлення виконавцем асфальту виключно (без винятку) із матеріалів, які передаються замовником.
Як свідчать додатки до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.10.2020 №0000000032 і 29.10.2020 №0000000033, для виготовлення асфальту використовувались матеріали виконавця, а саме: «мінеральний порошок» і «пісок з відсівів дроблення 0*5" (т.3 а.с.100, 101).
Така обставина додатково безпосередньо підтверджена листом ТОВ-1 №20-12/01 від 20.12.2021, в якому виконавець підтвердив використання власного коментованих вище двох складових, і включення вартості матеріалів виконавця до вартості послуг за договором (т.3 а.с.80).
Таким чином, використання ТОВ-1 власного «піску з відсівів дроблення 0*5» та «мінерального порошку» для виготовлення асфальтобетонної суміші, яка реалізована ТОВ жодним чином не порушує умов договору та не може свідчити про нереальність такої господарської операції.
Доводи відповідача з приводу відсутності у ТОВ-1 «піску» у необхідній кількості, яка потрібна для виготовлення асфальтобетонної суміші, реалізованої ТОВ, викладені в письмових поясненнях від 22.06.2022 (т.3 а.с.84), не підтверджені жодними доказами, а представник відповідача у судовому засіданні не зміг надати належні обґрунтування з даного приводу.
Так, таке пояснення відповідача наводить відомості про придбання ТОВ-1 «піску жовтого лише за період вересень 2020 року, при цьому, контролюючий орган не повідомляє і не підтверджує придбання про обставини придбання/не придбання «піску з відсівів дроблення 0*5» та «мінерального порошку» в період з січня по серпень 2020 року, чи інший розумний період до січня 2020 року, із чого суд міг би перевірити доводи про відсутність належного залишку сировини, яка могла б забезпечити виготовлення в жовтні 2020 року асфальту, в тій кількості, яка в цей період придбана позивачем.
Окрім цього, є слушними пояснення позивача про те, що такі пояснення відповідача стосуються саме «піску жовтого», а у виробництво асфальту контрагентом було використано «пісок з відсівів дроблення 0*5». При цьому, відповідач не спростував можливість, отримання такої складової як «пісок з відсівів дроблення 0*5» в наслідок власної господарської діяльності, зокрема, способом подрібнення відсіву більш крупнішої фракції ніж "0*5", придбання якого могло б мати місце до жовтня 2020 року.
В будь-якому випадку відповідач не спростував зміст листа ТОВ-1, не представив докази на підтвердження реалізації ним права на проведення зустрічної звірки чи скерування запиту/вимоги такому контрагенту на перевірки спірної обставини (т.3 а.с.80).
Відповідач не навів жодну норму матеріального права, яка б засвідчила порушення ведення податкового і бухгалтерського обліку в частині складання одноособово ТОВ-1 (без підпису ТОВ) додатків до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.10.2020 №0000000032 і 29.10.2020 №0000000033 в частині використання виконавцем у виробництві асфальту власного «мінерального порошку» і «піску з відсівів дроблення 0*5» (т.1 а.с.106, 141; т.2 а.с.100, 101).
Обставина використання «мінерального порошку» і «піску з відсівів дроблення 0*5» згідно Договору, як зазначено вище, засвідчена листом ТОВ-1 (т.2 а.с.80).
Є такими, що не становлять особливого значення і не змінюють зміст спірних правовідносин доводи відповідача про складання актів на передачу позивачем щебню і бітуму у виробництво ТОВ-1, зокрема в частині акта від 29.10.2020, матеріали по якому як свідчать товарно-транспорті накладні були перевезені на виготовлення в період з 24 по 29 жовтня 2020 року.
Так, відповідно до пункту 4.1.2. Договору виконавець зобов'язаний зберігати необхідну сировину для виготовлення готової продукції.
Згідно пояснень позивача та з огляду на матеріали справи, відвантаження сировини у виробництво носило ритмічний характер та тривало декілька днів з 23.10.2020 по 29.10.2020, про що було складено два акта, зокрема, акт від 23.10.2020 та зведений акт передачі у переробку від 29.10.2020.
За змістом пункту 201.4. статті 201 ПК платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Отже, в досліджуваному випадку об'єднання 29.10.2020 в останній/єдиний зведений акт загальної кількості і вартості матеріалів (бітуму і щебня), переданої замовником у виробництво виконавцю, окрім акта від 23.10.2020, за період перевезення таких матеріалів в період з 24 по 29.10.2020, не є порушенням податкового законодавства.
Відсутність письмових замовлень на виготовлення готової продукції, які все ж таки були зроблені з урахуванням актів передачі матеріалів у виробництво, не може спростувати обставину у здійснення господарської діяльності з виготовлення готової продукції, яка підтверджена як договором, та актами передачі готової продукції, так і її подальшою реалізацією замовником.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо відсутності у базі даних ДПС інформації щодо господарських відносин між ТОВ-1 і перевізником ТОВ-3 за спірний період, суд виходить із наступного.
Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, взаємовідносини ТОВ-1 із перевізником ТОВ-2 повністю підтверджені належними первинними документами. Всі доводи відповідача спростовані судом першої інстанції з урахуванням належних в матеріалах справи доказів та документів.
Також, відповідач безпідставно і необґрунтовано посилається на наявність відносно ТОВ-1 і ТОВ-2 рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку від 15.09.2020 за №125173, 21.01.2021 за №8824, 26.01.2021 за №3092, 11.02.2021 за №25996, 30.03.2021 за 41453 і 01.04.2021 за №29832, так як рішення щодо відповідності останніх критеріям ризикових платників податків стосувались певних податкових накладних та не могли прийматися відносно господарських операцій із позивачем, оскільки податкові накладні по поставках позивачу товару (бітуму, щебня) і отримання ТОВ послуг із виготовлення асфальту були належним чином зареєстровані в листопаді 2020 року.
Більше того, періодичне прийняття Головним управлінням ДПС в Одеській області (далі - Головне управління-1) таких рішень у вересні 2020 року, січні, лютому, березні і квітні 2021 року таких рішень свідчить про ділову активність ТОВ-1, ТОВ-2 і відповідні правовідносини останніх із контролюючим органом, так як після прийняття рішень про відповідність критеріям ризиковості мало місце через деякий час прийняття ще одного, що є свідчить зняття зауважень до такої відповідності за попереднім рішенням.
Відповідачем-апелянтом не доведено перед судом, що ТОВ-1 є «недоброчесним» платником податків у відношенні до ТОВ по взаємовідносин із постачання бітуму дорожнього і виготовлення асфальту в податковому періоді жовтень 2020 року.
Разом з цим такі коментовані обставини, як і сумніви щодо товарності операцій між ТОВ-3 та ТОВ-1 (в частині оренди асфальтнозмішувальної установки ДС-1683), між ТОВ-2 і ТОВ-1 (в частині надання послуг із перевезення бітуму дорожнього із Одеської області в Івано-Франківську та щодо перевезення готового асфальту з м. Рогатин Івано-Франківської області на безпосереднє місце виконання робіт із вкладання ТОВ-3 такого асфальту на автодорозі Н-10), підлягає з'ясуванню шляхом проведення зустрічних перевірок, що не було зроблено відповідачем.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007, заява №803/02), виходив із наступного: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Суд також критичного оцінює доводи відповідача в частині необхідності врахування інформації, внесеної Головним управлінням-1 до узагальненої податкової інформації від 05.01.2021 за №344/15-32-04-12 щодо ТОВ-1 за звітний період декларування ПДВ - жовтень 2020 року.
Зокрема, щодо фінансово-господарських операцій з постачання товарів, робіт (послуг) й правомірності складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних у відношенні до ТОВ, де контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ-1 можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів (виконаних робіт та послуг) із використанням наявних основних засобів та об'єктів оподаткування (а.с.151-161 том ІІ).
В результаті дослідження судом змісту такої інформації встановлено, що ТОВ-1 задекларувало у жовтні 2020 року податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 8529137 грн і податковий кредит у загальній сумі 12771013 грн (пункт 2.6 інформації). При цьому, показники, занесені у податкову декларацію за жовтень 2020 року не спростовані ні камеральною, ані документальною перевіркою контролюючого органу.
В частині доводів скаржника про виготовлення асфальтобетонної суміші із бітуму нафтового дорожнього 60/90 та 70/100, при цьому ТОВ передавався тільки бітум нафтовий дорожній марки 70/100, що свідчить про певну розбіжність, то суд зазначає.
Бітум марки 60/90 був передбачений класифікацією згідно ДСТУ 4044-2001 Бітуми нафтові дорожні в'язкі. Технічні умови. (т.3 а.с.76).
Наказом Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП «УкрНДНЦ») від 12.08.2019 за №246 вказаний стандарт скасовано з 01.05.2020 (т.3 а.с.75).
З 01.05.2020 в Україні діє ДСТУ 4044:2019 «Бітуми нафтові дорожні в'язкі. Технічні умови», який містить вже свою класифікацію бітумів, серед яких 60/90 відсутній, а наявний 70/100 (т.3 а.с.76).
При цьому, ДСТУ Б В.2.7.-119:2011 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний» від 30.12.2011 містить класифікацію бітумів (та асфальтів, виготовлених з їх використанням), серед яких визначений бітум 60/90, а ідентифікація бітуму 70/100 відсутня (т. а.с.77-78).
Відповідач не спростував віднесення вказаних марок бітумів до бітуму одного класу та відповідно не заперечив пояснення позивача про їх різну ідентифікацію в складі державних стандартів із виготовлення/виробництва бітуму та асфальту.
Тому, суд не вважає такими, що змінює зміст спірних правовідносин відомості у первинних бухгалтерських документах, в яких при виготовленні та продажі асфальтобетонних сумішей ідентифіковано марку асфальтобетону на підставі бітуму як 60/90 так і 70/100.
Поза межами розумного обґрунтування є посилання відповідача на наявність кримінального провадження №42020000000000569 від 20.03.2020, відкритого за фактами учинення шахрайства в особливо великих розмірах, використання завідомо підроблених документів та легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудцентр». Так, досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Енергосистеми» за період 2017-2019 років під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ-3 і ТОВ-2, а також рядом фізичних осіб, ухилилися від сплати податків в особливо великих розмірах на суму понад 58000000 грн.
При цьому, встановлене порушення стосується періоду здійснення фінансово-господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Енергосистеми» з ТОВ-3 і ТОВ-2 за 2017-2019 років, а у розглядуваному випадку спірний період є жовтень 2020 року. Більше того, фабула обставин кримінального діяння у кримінальному провадженні №42020000000000569 не містить даних про ТОВ.
Таким чином, суд першої інстанції в сукупності встановлених обставин справи дійшов вірного висновку про те, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку. Тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних за результатом господарських операцій із зазначеним контрагентом ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, чим спростовано доводи відповідача викладені у акті перевірки, якими останній покладає на позивача відповідальність, внаслідок суб'єктивних припущень та сумнівів у реальності поставлених товарів, послуг, контрагентом позивача, обґрунтовуючи це тим, що у контрагента позивача недостатньо трудових ресурсів, матеріальних та інших ресурсів для здійснення таких робіт і в ланцюгу постачання виявлено контрагентів з ознаками сумнівності, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.
Суд також відмічає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (їх «фіктивність», а також відносини по ланцюгам постачання з іншими контрагентами) жодним чином не можуть впливати на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Представлені відповідачем докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що оскаржуване ППР, є правомірним, прийнятим обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.
Зважаючи на висновок суду щодо реальності господарських операцій ТОВ із ТОВ-1 за період жовтень 2020 року в частині придбання бітуму нафтового дорожнього 70/100 та послуг з виготовлення асфальту, ППР підлягає скасуванню в цілому.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 7 жовтня 2022 року.