Справа № 560/17953/21
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
06 жовтня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до Міністерства оборони України (відповідача), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року №116, щодо відмови, ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із смертю члена її сім'ї - ОСОБА_2 .
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 05.05.2022 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім'єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків, або перебування позивача на утриманні (померлого), чи факту спільного проживання позивача з померлим однією сім'єю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з 2005 року спільно проживала із померлим ОСОБА_2 , неодноразово помагала із лікуванням, вела спільний побут та має заповіт на усе майно, у зв'язку з чим, звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги, членам сім'ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Вважає, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, при цьому суд першої інстанції не заперечував тієї обставини, що в неї був спільний побут з ОСОБА_2 у с. Антонівка, Новоушицького району.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом не визнавалося право громадянки ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю громадянина ОСОБА_2 , а поданими документами не підтверджено її статус члена сім'ї загиблого відповідним посвідченням.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2005 року проживала разом із ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка.
У лютому 2017 року ОСОБА_2 підписав контракт із Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 06.04.2020 було звільнено з військової частини.
Довідками №989 від 11.02.2018 та від 03.02.2020 №664 підтверджується, що ОСОБА_2 у період з 30.04.2,018 по 21.08.2018, з 10.09.2018 по 17.09.2018, з 28,10.2018 по 22.12.2018, з 22.10.2019 по 06.04.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 №853 було встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_2 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
ОСОБА_2 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого не складалося позивачу, що підтверджується Заповітом від 28.07.2015.
Позивач звернулася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, однак протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 липня 2021 року №116 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення відповідач обґрунтовував тим, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факт, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Також судом не визнавалося право громадянки ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю громадянина ОСОБА_2 , а поданими документами не підтверджено її статус члена сім'ї загиблого відповідним посвідченням.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011), дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
При цьому, згідно із статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Приписами пункту "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975) п. 3 якого визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Отже, зі змісту зазначених правових приписів видно, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Як встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 та відповідно Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2020 №853 було встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_2 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Обставина, що причина смерті ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.
При цьому, позивач вважає, що вона є членом його сім'ї у розумінні Сімейного кодексу України та має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 22.04.2020 у справі №602/230/20 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно довідки від 30.03.2022 наданої Новоушицькою селищною радою, підтверджено, що Гр. ОСОБА_1 прибула в с. Антонівка орієнтовно в 2005 році й проживала з гр. ОСОБА_2 в його дворі без реєстрації. Відповідно по господарської книги по селу Антонівка 11.11.2011 гр. ОСОБА_1 зареєструвалася в будинку співмешканця ОСОБА_2 і проживала разом в даному дворі до 2020 року.
В 2020 році гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали до Могилів-Подільського району, однак залишалися зареєстровані по АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_2 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого не складалося позивачу, що підтверджується Заповітом від 28.07.2015. Іншого заповіту матеріали справи не містять.
Також, в матеріалах справи наявна довідка комунального підприємства ритуального обслуговування "Скорбота" від 08.09.2021, в якій засвідчено, що саме позивачка здійснила поховання ОСОБА_2 за власні кошти на міському цвинтарі м. Могилів-Подільського.
Тобто, в матеріалах справи наявні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка.
Разом з тим колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім'єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків, або перебування позивача на утриманні (померлого), чи факту спільного проживання позивача з померлим однією сім'єю.
Таким чином, на позивача поширюється дія статті 16-1 Закону №2011-XII та наявне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 2270 грн, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року №116, щодо відмови, ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв'язку із смертю члена її сім'ї - ОСОБА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6,м.Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022) судовий збір у сумі 2270 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.