Справа № 120/2669/22-а
Головуючий у І інстанції: Віятик Н.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
07 жовтня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів,
в лютому 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №1 “Про результати службового розслідування” в частині накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”.
Також, позивач просив визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №16 “Про накладення дисциплінарного стягнення” щодо накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “догана”.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 14.07.2002 проходить військову службу у Збройних силах України, з 24.01.2018 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у званні капітана та на посаді офіцера-оператора оперативної групи, що підтверджується Витягом з послужного списку особової справи.
З Акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 13.01.2022 вбачається, що капітан ОСОБА_1 в період з 30 квітня 2021 року по теперішній час допустив ряд порушень, що тягне за собою систематичне невиконання умов контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, що виражається у систематичному порушенні розпорядку дня військової частини НОМЕР_1 , встановленого наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 №38 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2021 навчальному році” та від 24.12.2021 №43 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2022 навчальному році” та порушенні виконавчої дисципліни.
У зв'язку із описаними подіями, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2021 №152 “Про призначення службового розслідування”, відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України та на підставі рапорту начальника оперативної групи підполковника ОСОБА_2 (вх. №711-Р від 12.12.2021), було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню проходження військової служби та порушення розпорядку дня, встановлення ступеня вини офіцера-оператора оперативної групи капітана ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №1 “Про Результати службового розслідування” за порушення вимог статей 11-16, 30, 37, 130, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 №43 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2022 навчальному році” на офіцера-оператора оперативної групи капітана ОСОБА_1 , відповідно до пункту “ґ” ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службові відповідність”.
Також, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2022 №16 “Про накладення дисциплінарного стягнення” за порушення вимог статей 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення “догана”.
Не погоджуючись з вказаними наказами позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2021 № 152 “Про призначення службового розслідування”, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі рапорту начальника оперативної групи від 13.12.2021 № 711-Р, визначено проведення службового розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли систематичному порушенню проходження військової служби, а саме: систематичного ухилення від проходження військової служби та порушення розпорядку дня, для встановлення ступеня вини позивача.
На підставі вказаного наказу, начальником зміни-оператором оперативної групи підполковником ОСОБА_3 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню позивачем порушень вимог статей 11, 16, 30, 37, 130, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 № 38, а також встановлення ступеню вини позивача, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушень, що детально описано в матеріалах службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 № 1 “Про результати службового розслідування” за порушення вимог статей 11-16, 30, 37, 130, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 № 38 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2021 навчальному році”, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 № 43 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2022 навчальному році” на офіцера-оператора оперативної групи капітана ОСОБА_1 , відповідно до пункту “ґ” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність”.
Як вбачається з рапорту начальника оперативної групи від 13.12.2021 № 711-Р підставою для винесення наказу від 13.12.2021 № 152 слугувала подія - запізнення позивача на ранкове шикування 13.12.2021.
З цього приводу позивач надав начальнику оперативної групи письмові пояснення про фактичне запізнення на службу на 5 хвилин (прибув о 09:05 год), у зв'язку з незалежними від позивача обставинами - “важкою дорожньою обстановкою”.
Зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
У преамбулі наказу відповідача від 13.12.2021 № 152, окрім посилання на рапорт від 13.12.2021 по факту запізнення, визначено й інший предмет розслідування - систематичне ухилення від проходження військової служби та порушення розпорядку дня.
З аналізу змісту преамбули наказу № 152 від 13.12.2021 командиром частини НОМЕР_1 визначено основну мету та направленість службового розслідування: “уточнення причин та умов, що сприяли порушенню проходження військової служби, а саме систематичного ухилення від проходження військової служби та порушення розпорядку дня, встановлення ступеня вини офіцера-оператора оперативної групи капітана ОСОБА_1 ”.
Тобто, за таким службовим розслідуванням відповідач безпідставно та помилково ототожнив фактично здійснену оцінку загальної службової діяльності позивача з “дисциплінарним проступком”.
Ця обставина підтверджується і тим, що до “опису обставин вчиненого правопорушення” було, в тому числі, включено негативні результати проведеного щорічного оцінювання позивача, що жодним чином не може кваліфікуватись як дисциплінарний проступок.
Порядок щорічного атестування військовослужбовців і реалізація його наслідків регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, та не входять до інституту дисциплінарної відповідальності.
Саме в процесі щорічного оцінювання військовослужбовців існують законодавчо встановлені механізми реалізації результатів щорічного оцінювання службовців.
Згідно акта службового розслідування вбачається дослідження відповідальною особою фактів допущення позивачем “в період з 30 квітня 2021 року по момент проведення розслідування” порушень, “що тягне за собою систематичне невиконання умов контракту про проходження громадянами України військової служби, що виражається у систематичному порушенні розпорядку військової частини НОМЕР_1 ”.
Також, у пункті 1 наказу відповідача від 13.01.2022 № 1 “Про результати службового розслідування”, як підставу для накладення дисциплінарного стягнення, вказано “За систематичне невиконання умов контракту”.
В свою чергу, суд першої інстанції зазначає, що поняття “систематичне невиконання умов контракту”, у розумінні норм вказаних нормативно-правових актів, це обставина можливості реалізації механізму розірвання контракту про проходження військової служби, за наявності визначеного кола підстав.
Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією зі сторін одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього періоду служби.
Тому, “систематичне невиконання умов контракту” військовослужбовцем не може бути дисциплінарним проступком, як і не виступає видом дисциплінарного стягнення.
Також, з аналізу змісту наказу командира частини та акта розслідування вбачається, що основною метою проведеного розслідування був не процес реагування керівництвом на факти порушення вимог позивача до служби, які залишились без реагування керівництвом, а піддання аналізу вчинків позивача, за які йому вже було або накладено дисциплінарні стягнення, або проведено співбесіди із нагадування про його обов'язки по службі.
Однак, під час службового розслідування щодо позивача жодні причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, взагалі не уточнювались, як і не визначалось ступеню вини позивача. Фактично, за змістом акта службового розслідування від 13.01.2022, було перелічено попередні зауваження керівництва до проходження позивачем військової служби, за які позивачем вже понесена дисциплінарна відповідальність у виді відповідних дисциплінарних стягнень.
Безпосереднє “оцінювання” та “дослідження” попередніх стягнень позивача, вбачається з розділу 3 акта службового розслідування - “Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування”.
В цьому розділі, призначеною для проведення службового розслідування особою, перелічено попередні проступки позивача за період служби з квітня 2021 року.
Суд першої інстанції зазначає, що в кінці кожного пункту розділу 3 зазначено наслідки фактичного реагування керівництва на ту чи іншу подію - або нагадано про обов'язки служби в усній формі, або накладено визначене дисциплінарне стягнення.
Тобто, саме за наявності попередніх дисциплінарних проступків, за якими накладено дисциплінарні стягнення та наслідки яких вже були реалізованими, відповідач прийшов до висновку про необхідність накладення ще одного дисциплінарного стягнення у вигляді “попередження про неповну службову відповідність”.
Про цю обставину також свідчить і назва розділу акта службового розслідування
- “Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась”, а також відомості у такому розділі, а саме: “Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході службового розслідування та зазначені в пунктах 3.1.-3.17 розділу 3 акту службового розслідування”.
Однак згідно статті 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Таким чином, вказуючи як на підстави для накладення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність” вже накладені дисциплінарні стягнення, відповідачем фактично застосовано кілька стягнень за одне правопорушення, що прямо суперечить вимогам статті 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Крім того, суд першої інстанції вказує, що строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить: догана - два місяці; сувора догана - три місяці.
Враховуючи вказані строки дії стягнень та згідно відомостей службової картки позивача, станом на 13.12.2021 єдиним дисциплінарним стягненням, яке рахується за позивачем, залишалась “сувора догана”, накладена згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2021 № 37.
Тобто, у розділ 3 акта службового розслідування відповідачем безпідставно включено посилання на попередні догани, які вже втратили строк своєї дії.
Службове розслідування та, як наслідок, наказ відповідача від 13.01.2022 № 1, є безпідставними, що зумовило порушення принципів справедливого і рівного ставлення до службовця.
В свою чергу, посилання в наказі про призначення, акті службового розслідування та в оскаржуваному наказі від 13.01.2022 № 1 на порушення позивачем вимог статей 11-16, 30, 37, 130, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 № 38 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2021 навчальному році”, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 № 43 “Про організацію служби військ і бойового навчання у 2022 навчальному році”, є загальними та неконкретизованими, адже з їх викладу неможливо встановити, які саме службові обов'язки не виконав позивач.
Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді стягнення “догани” згідно наказом від 31.01.2022 № 16, суд першої інстанції зазначає, що наказ від 31.01.2022 № 16 не містить чіткої вказівки на те, який саме з одинадцяти передбачених статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та шести передбачених статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України обов'язків порушив позивач.
Також, будь-якої згадки про правовий нігілізм позивача в оскарженому наказі від 31.01.2022 № 16 не конкретизовано, як і не можливо встановити склад дисциплінарного проступку як підстави притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами вбачається, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2022 № 16 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги в межах ст.122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року.
Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.4 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999.
Відповідно до ст.11 Статуту №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з ст.26 Статуту №548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Разом з цим, Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Як передбачено ст.7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно з ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно з ст.97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Крім того, порядок ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення регламентується Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за №1503/31371.
Відповідно до п.2 Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Таким чином, законодавством визначено декілька способів повідомлення військовослужбовця про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ознайомлений з матеріалами службового розслідування, актом службового розслідування та наказом про результати службового розслідування 13.01.2022, про що власноручно вказав в Акті службового розслідування та затвердив підписом (т.1 а.с.39). Крім того, в поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 незгодний з матеріалами службового розслідування, актом службового розслідування та наказом про результати службового розслідування та просить надати усі повні копії наказів про накладені стягнення, матеріали службового розслідування, копію наказу про результати службового розслідування, копію Акту службового розслідування у встановленому порядку. Крім того, позивач вказує, що в матеріалах службового розслідування багато спірних та незрозумілих йому фактів.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Колегія суддів вказує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №380/2355/20 від 28 травня 2021 року.
Також, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Щодо доводів позивача в частині, що відповідач відмовився надавати позивачу запитувані документи та матеріали, а його клопотання, яке було викладене в акті, - залишилось без виконання, у зв'язку з чим, представником позивача було направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит від 02.02.2022 б/н. У відповідь на вказаний запит, відповідач разом із листом від 03.02.2022, який було отримано представником позивача засобами поштового зв'язку 07.02.2022, надав копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.01.2022 № 1 «Про результати службового розслідування». Також, адвокат позивача просить врахувати, що у позивача та його представника лише з 07.02.2022 була можливість ознайомитися з отриманими копіями документів та після проведення їх юридичного аналізу з'явилася фактична можливість підготувати позовну заяву.
Однак, колегія суддів вважає вказані доводи не поважними, оскільки позивач власноруч зазначив, що ознайомився з матеріалами службового розслідування, актом службового розслідування та наказом про результати службового розслідування саме 13.01.2022. Договір про надання правової допомоги у позивача укладений 09.12.2021 №12/21-а/3 (т.1 а.с.165), а з відповідною заявою (адвокатським запитом) про надання копій документів позивач та його представник звернулись лише 02.02.2022.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, вказані позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки не є обставинами об'єктивного і непереборного характеру, а тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивачем не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, п. 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Таким чином, встановивши, що адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №1 “Про результати службового розслідування” поданий до суду після спливу місячного строку звернення до суду, а судом апеляційної інстанції, враховуючи положення ч. 6 ст. 77 КАС України, не здобуто доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, наявні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду в цій частині.
При цьому, судом першої інстанції не надано належної оцінки факту пропуску позивачем строку звернення до суду, внаслідок чого не застосовано до позовної заяви наслідки пропуску цього строку, передбачених статтею 123 КАС України.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №16 “Про накладення дисциплінарного стягнення” щодо накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “догана”, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно преамбули наказу підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено посилання на порушення статей 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Згідно з ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
- бути пильним, зберігати державну таємницю;
- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Згідно з ст.98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
В свою чергу, як вірно зазначає суд першої інстанції даний Наказ не містить чіткого посилання, які саме пункти статей 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, були порушенні позивачем, а лише в загальному містять посилання на статті. Крім того, з даного Наказу, невідомо коли саме здійснено порушення позивачем та підставі чого він був прийнятий.
Щодо посилання апелянта на сторінку 10 Акту службового розслідування, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності (накладено дисциплінарне стягнення) за порушення вказані в Акті, колегія суддів зазначає, що згідно з ст.91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Інших спростувань в межах наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №16 “Про накладення дисциплінарного стягнення” щодо накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “догана”, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №16 “Про накладення дисциплінарного стягнення” щодо накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “догана”. А в межах визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №1 “Про результати службового розслідування” в частині накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, а рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині строків звернення до суду з адміністративним позовом є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині, з вищевикладених мотивів.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Колегія суддів зауважує, що законодавством чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів скасувати в частині задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2022 №1 "Про результати службового розслідування" в частині накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність".
Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, залишити без розгляду.
В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.