29 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 175/1156/22 ( 2-а/175/9/22)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 ( суддя першої інстанції Заборський В.О.) в адміністративній справі №175/1156/22 ( 2-а/175/9/22) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00004583 від 23.12.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що про постанову серії ВМ №00004583 від 23.12.2021 року позивач дізнався 18.05.2022 року, коли поштою отримав із Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) матеріали виконавчого провадження за номером АСВП 68967863, тому десятиденний строк її оскарження спливає 28.05.2022 року включно. З оскаржуваною постановою, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір 34000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП він не згоден, так як вона складена з грубими порушеннями вимог статей 283, 284 КУпАП та вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Мінінфраструктури № 512 від 27.09.2021 року (далі Інструкція), що не дає можливості повно та достовірно встановити всі обставини вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та беззаперечно довести вину. Так, згідно змісту постанови 23.12.2021 року, о 9-52 год., за адресою М-04 км 186+337 Дніпропетровська область, зафіксовано транспортний засіб МАN ТGS 33.360, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23,6 % (7,546 т). Але, діючими нормативами дозволено навантаження на здвоєну вісь автомобіля - 16т, крім того автомобіль має ще одинарну вісь, навантаження на яку в постанові не вказано, так само як і не вказано повної маси автомобілю, а оскільки перевищення цих нормативів не вказано, то це свідчить, що вони були в межах встановлених Правилами дорожнього руху (далі ПДР). Фотоматеріали постанови не містять відомостей про перевантаження автомобілю та інформації про автомобіль, його параметри, наявність вантажу, так як на них зафіксовані державні номери, які фіксуються камерами відносно кожного автомобілю, що проїжджає повз.
Згідно математичних підрахунків перевантаження автомобілю становить 23,6% = 16т Х 23,6% / 100 = 3,776т, тобто при фіксуванні порушення мало б бути встановлено навантаження у 19,776т (16т + 3,776т). Зміст зазначеного в протоколі порушення є незрозумілий, оскільки показник у 7,546т не є значенням 23,6% перевантаження, загальної маси транспортного засобу не вказано, встановити зміст вказаних чисел неможливо, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, так як не було встановлено самого факту перевищення нормативу. Також, у порушення вимог Інструкції, в оскаржуваній постанові не вказано наступної інформації: смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, дата і час фіксації здійснення вимірювання, категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, шина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Крім того, оскаржувана постанова відсутня в електронній формі за посиланням в інтернеті на веб сайт («Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі»), а ідентифікатор доступу (у тому числі QR - код) є некоректним.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду справи підтверджено, що 23.12.2021 року головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації Департаменту державного контролю на транспорті Дмитренком М.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія ВМ № 00004583, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн..
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23.12. 2021 року о 09-52 год., за адресою М-04 км 186+337 Дніпропетровська область, зафіксовано транспортний засіб МАN ТGS 33.360, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23% (7,546т), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Правомірність вказаної постанови є предметом спору у справі, що розглядається.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. № 3353-XII (Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 р. № 2344-III (Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” (Порядок № 879).
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27.12.2019 р. (Порядок № 1174).
Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
За змістом пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 229 КУпАП посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП.
Згідно зі статтею 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.
Частиною першою статті 279-5 КУпАП передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Відповідно до частини четвертої статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи зі змісту постанови серії ВМ № 00004583 від 23.12.2021 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів вказаних у пункті 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 23% (7,546т).
Разом з тим, ані постанова, ані інші подані відповідачем докази на підтвердження правомірності постанови, не містять відомостей про категорію транспортного засобу, типу, повної маси, ширини, висоти, довжини, даних про розподіл навантаження за осі, тобто відомостей, на підставі яких встановлено перевищення маси, а постанова містить лише посилання на перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 23% (7,546т).
Крім того, в оскаржуваній постанові не міститься наступна інформація: дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, категорія транспортною засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб»: тип обладнання.
Автоматична фотофіксація, яка відображена в постанові не місить дату і час фіксації здійснення вимірювання, а за вказаним в постанові Ідентифікатором доступу неможливо увійти на веб-сайт в мережі Інтернет, на якому можна ознайомитися із зображенням чи відеозаписом в момент учинення ОСОБА_1 правопорушення та оскаржуваною постановою в електронній формі.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В цьому випадку відповідачем в порушення зазначеної процесуальної норми не подано суду документи та матеріали на підтвердження перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 23% (7,546т).
Пунктом 15 Порядку № 1174 передбачено, що метадані повинні містити дані про:
засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про
відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги.
Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Подані відповідачем до матеріалів справи метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, не містять дані про максимальне дозволене навантаження на вісь, категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі).
Відтак, оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить необхідних складових, зокрема, обставин правопорушення, необхідних в достатній мірі для його кваліфікації, зокрема, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі), тому суд визнає недоведеним вчинення ОСОБА_1 як відповідальною особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем не надано належні і допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність у діях позивача об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, отже відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість постанови ВМ № 00004583 від 23.12.2021 про застосування до позивача штрафу.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 в адміністративній справі №175/1156/22 ( 2-а/175/9/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва