12 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 340/1485/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 340/1485/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання винити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати противоправними дії відповідача, які полягають у відмові перерахувати з 01.12.2019 пенсію за оновленою довідкою про складові його грошового забезпечення станом на 19.11.2019 без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром на підставі довідки про розміри його грошового забезпечення від 27.04.2021 за № 6145 та виплатити однією різницю між фактично отриманою ним та належною до сплати сумою із розрахунку 88 % його грошового забезпечення з подальшою виплатою пенсії в установленому судом розмірі;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 340/1485/22 позов задоволений частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 88% на 70 % грошового забезпечення та з застосуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Зобов'язано відповідача провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 88 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
В задоволені решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України і просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду І інстанції не оскаржене.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ, отримуючи пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 13-16)
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 340/3691/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії, призначеної ОСОБА_1 , на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області” від 27.04.2021 №6145. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області” від 27.04.2021 №6145 з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до листа від 29.01.2021 № 10347-10717/Б-03/8-1100/21 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 340/3691/21, ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС по Кіровоградській області» 27 квітня 2021 року № 6145 (а.с. 20) та обмежило пенсію її максимальним розміром. (а.с. 18)
19.01.2022 позивач звернувся з заявою здійснити перерахунок пенсії у розмірі 76 % суми грошового забезпечення. (а.с. 17)
Листом від 01.02.2022 № 1033-635/Б-09/8-1100/22 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку. (а.с. 19)
Обмеження пенсії її максимальним розміром розпочато з 01.12.2019, а саме: з 01.12.2019 нараховано 16380,00 грн; з 01.12.2020 17690,00 грн; з 01.11.2021 18540,00 грн.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача здійсните перерахунок пенсії, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що у постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, вони явно суперечать один одному.
В даній справі суб'єктом владних повноважень обрано найменш сприятливий підхід щодо пенсіонера під час перерахунку його пенсії, обмеживши її максимальним розміром, та тим самим останній діяв усупереч норм діючого законодавства, без врахування рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та численної судової практики у подібних правовідносинах, необґрунтовано застосувавши положення ст. 2 Закону № 3668-VI. Обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року в адміністративній справі № 340/1485/22 в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення лише в частині задоволення позову.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно яких цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (ч. 1 ст. 63 Закону).
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч. 2 ст. 63 Закону).
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських (ч. 3 ст. 63 Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено структуру та розміри грошового забезпечення поліцейських. При цьому, передбачені Постановою розміри грошового забезпечення для поліцейських є більшими у порівнянні із розмірами грошового забезпечення колишніх працівників органів внутрішніх справ, виходячи із яких їм призначалась (перераховувалась) пенсія, що відповідачем не заперечується.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно з Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Згідно обставин справи, у грудні 2021 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії, призначеної позивачу, з 1 грудня 2019 року. (а.с. 18)
При цьому, при перерахунку пенсії позивачу відповідачем застосовано редакцію ч. 2 ст. 13 Закону № 2262, чинну на час проведення перерахунку, та зменшено відсоткове значення пенсії з 88% до 70% від розміру грошового забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262 на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія позивача, не є сталим і регулюється постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) не змінюється, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Застосування під час перерахунку пенсії відповідача показника у 70% є протиправним як тому, що останній має застосовуватись при призначенні нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону № 2262, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу, протиправно зменшив основний розмір пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 88 % відповідних сум грошового забезпечення, до 70% таких сум, що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, встановленому Законом.
Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду № 340/3185/19 в частині висновку про чинність ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 якою визначений відсотковий розмір пенсії у 70% від грошового забезпечення, що свідчить про відсутність підстав для перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на таке.
По-перше, предмет спору у справах є різним, оскільки у справі № 340/3185/19 вирішувалось питання щодо перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру», а не Закону № 2262, а також лише стосовно права особи на такий перерахунок, а не щодо відсоткового розміру пенсії.
По-друге, відмінність у перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури та колишнім працівникам МВС полягає в тому, що з 15 липня 2015 року набув чинності новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким по-іншому у порівнянні з попереднім визначно не тільки відсотковий розмір пенсії, а й інші умови матеріального забезпечення прокурорів, зокрема розмір їх заробітної плати, тоді як колишнім працівникам міліції відсотковий розмір пенсії змінювався в межах одного Закону № 2262, яким розмір їх грошового забезпечення взагалі не визначається.
Щодо правомірності обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії позивача.
Питання обчислення пенсій військовослужбовців та прирівняних до них осіб регулюються розділом V Закону № 2262, зокрема статтею 43 «Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій».
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» частину 5 статті 43 Закону № 2262 викладено в такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
У подальшому у зв'язку з доповненням Законом від 12.04.2016 № 1080-VIII статті 43 Закону № 2262 новими частинами частина 5 стала частиною 7.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Ухвалюючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20 грудня 2016 року ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 втратила чинність, а тому з цієї дати цей Закон, який є спеціальним у питаннях обчислення пенсії військовослужбовцям, не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Разом з тим, згідно зі ст. 2 Закону № 3668-VI, на приписи якої послався апелянт, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону № 2262 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення неконституційними не визнавались.
Таким чином з 20 грудня 2016 року склалась ситуація, коли двома законами по різному регулюється питання обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців.
Вирішуючи питання, норми якого Закону підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з такого.
По-перше, згідно з преамбулою Закону № 2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Отже, саме Закон № 2262 є спеціальним Законом, який регулює питання пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції, і він жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії не містить.
По-друге, Конституційний Суд України в рішенні від 20 грудня 2016 року чітко зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Колегія суддів зауважує, що така позиція КСУ стосується не тільки приписів ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, а й встановлює загальний підхід до спірних правовідносин, відповідно до якого пенсія, яку особа отримує відповідно до Закону № 2262, обмежена в розмірі бути не може, оскільки це суперечить положенням ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).
Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення КСУ від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не Закону № 3668, а тому пенсія, яку особа отримує відповідно до Закону № 2262, обмеженню максимальним розміром не підлягає.
Стосовно посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних про зобов'язання здійснити виплату пенсії позивачу з 01.12.2019, суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Тобто, у разі порушення органом Пенсійного фонду України та/або державним органом, який видає довідки для перерахунку пенсії законодавства про пенсійне забезпечення, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки застосування зазначеного строку матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом № 2262 право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.
Оскільки перерахунок пенсії позивачу, не проведений своєчасно у зв'язку з бездіяльністю спочатку Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області», яка не направляла до пенсійного органу нову довідку про складові грошового забезпечення, а потім - відповідача у справі, який вважав, що підстави для перерахунку пенсії за новою довідкою відсутні, у зв'язку з чим позивач був вимушений звертатись до суду, дає підстави для висновку, що зважаючи на приписи ч. 3 ст. 51 Закону № 2262, перерахунок пенсії позивачу повинен бути проведений без обмеження строком, тобто з 1 грудня 2019 року.
Водночас посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а є безпідставними, оскільки у зазначеній справі ВП ВС надавав правовий висновок щодо застосування статей 87, 98 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», а до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 51 Закону № 2262-ХІІ.
Таким чином, посилання апелянта на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права є необґрунтованими.
Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, щодо визнання протиправними дії відповідача при проведенні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 88% на 70 % грошового забезпечення та з застосуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 340/1485/22- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко