ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
06 жовтня 2022 року м. Київ № 640/5209/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу від 31.07.2019 року № 10947, визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправними та скасування вимоги від 10.10.2019 року №Ф-55, рішень від 10.10.2019 року №№0077794203, 0077954203, податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 року №№00924203, 0077884203, 0077874203, 0077824203, 0077934203,-
У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу від 31.07.2019 року № 10947, визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправними та скасування вимоги від 10.10.2019 року №Ф-55, рішень від 10.10.2019 року №№0077794203, 0077954203, податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 року №№00924203, 0077884203, 0077874203, 0077824203, 0077934203.2021 року.
04 жовтня 2022 року до суду позивачем подано заяву про забезпечення позву шляхом:
- зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2019 року №Ф-55 про сплату недоїмки з ЄСВ в розмірі 174528,70 грн.;
- зобов'язання Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рахунка ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в АТ «Ощадбанк» (Львівська філія) IBAN НОМЕР_2 , який накладений у виконавчому провадженні №60967095.
В обґрунтування заяви представник позивача вказує на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, а захист цих прав ускладниться без вжиття відповідних заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Водночас, представником позивача заявлено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову з огляду на те, що позивач призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходить військову службу з 25.02.2022 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.02.2022 року №49 про зарахування на котлове забезпечення, з довідки Військової частини НОМЕР_3 від 02.09.2022 року №743/118 вбачається, що позивач безпосередньо бере участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
Розглянувши клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору враховуючи те, що позивач є військовослужбовцем мобілізованим у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та здійснює забезпечення оборони держави, суд вважає за можливе відстрочити відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» сплату судового збору ОСОБА_1 за звернення до суду із заявою про забезпечення позову до ухвалення рішення суду.
Розглядаючи вказану заяву суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що застосування такого інституту, як забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.10.2019 року ГУ ДПС у м.Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-55, якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити борг (недоїмку) у розмірі 174528,70 грн.
Сума, зазначена у вимозі, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги на рахунки органу доходів і зборів, відкриті у відповідному органі Казначейства (пункт 3 вимоги).
У разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (пункт 4 вимоги).
Як вбачається з доказів доданих до заяви про забезпечення позову, 14 січня 2020 року заступником начальника Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Лапанашвілі П.Ю. відкрито виконавче провадження №60967095 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-55 виданої ГУ ДПС у м. Києві 10.10.2019 року.
До того ж, державним виконавцем у виконавчому провадженні № 60967095 винесено 12.03.2020 року постанову про накладення арешту на всі рахунки боржника.
01 липня 2022 року та 31 серпня 2022 року винесено постанови про зміну (доповнення) реквізитів виконавчої дії та про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
До того ж, до Львівської обласного управління АТ «Ощадбанк» спрямовано платіжну вимогу Дарницьким ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) на суму 192 172,87 грн. з метою примусового списання коштів згідно оскаржуваної вимоги податкового органу.
При вирішенні заяви суд виходить з такого, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з ч. 5 ст. 25 Закон № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
За наведеним визначенням у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
Суд відмічає, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного (них) рішення (нь) суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст.150 КАС України).
Закон України «Про виконавче провадження» також не містить механізму зупинення виконання оскаржуваного рішення до розгляду спору судом.
Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2019 року № Ф-55, зумовлює вжиття органами державної виконавчої служби заходів примусового стягнення та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом №1404-VIII. Вказане, у свою чергу, може негативно вплинути на майновий стан позивача, оскільки передбачає стягнення не лише суми недоїмки на підставі вимоги, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також можливий арешт майна боржника.
Крім того, у разі вирішення спору на користь позивача, для повернення помилково стягнутої суми недоїмки та виконавчого збору доведеться вживати додаткових заходів.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 151 КАС України. Так, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України).
Наведені обставини дають суду підстави для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі внаслідок вчинення державним виконавцем виконавчих дій, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначені обставини є достатніми підставами для забезпечення позову відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Також, слід звернути увагу на те, що задоволення заяви позивача в частині зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Вжиття таких заходів шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа в цьому випадку жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поряд з цим, суд зазначає про відсутність підстав для забезпечення адміністративного позову шляхом зобов'язання державного виконавця зняти арешт з рахунку позивача, оскільки підстави для зняття арешту, накладеного державним виконавцем, визначені статтею 59 Закону № 1404-VIII.
Так, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 151 КАС України не передбачено такого способу забезпечення позову як зобов'язання державного виконавця зняти арешт.
Суд зазначає, що боржник вправі звернутися до державного виконавця або до суду щодо зняття арешту з майна (коштів) боржника, у разі якщо вважає, що на певні кошти (рахунки) не може бути накладений арешт.
Враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, з метою забезпечення збалансованості інтересів обох сторін у справі, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, суд приходить висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню.
При цьому, за приписами ч. 1 ст. 4 Закон № 1404-VIII у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закон № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі відповідно й стягувачем, не є суб'єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном у 3 роки.
Керуючись статтями 2, 150-154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову до ухвалення рішення суду.
2. Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 640/5209/22.
3. Зупинити стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-55 від 10.10.2019 у сумі 174528,70 грн, прийнятої Головним управління ДПС у м. Києві (ВП № 60967095).
4. В іншій частині заяви відмовити.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), а боржником: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Строк пред'явлення ухвали до виконання до « 07» жовтня 2025 року.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда