Справа № 560/9052/22
іменем України
07 жовтня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Згідно з ухвалою від 01.09.2022, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому позивач просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування вікового цензу 50 років визначеного пунктом 2 частини 1 статті 114 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.03.2022; 2) визнати протиправним та скасувати рішення № 057250004356 від 06.04.2022 про відмову у призначені пенсії; 3) зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву від 24.03.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах застосувавши віковий ценз 45 років визначений п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що тривалість її страхового стажу складає 27 років 10 місяців 14 днів, а пільговий стаж - 8 років 5 місяців 28 днів, що не заперечується відповідачем. З огляду на що, звернулась до відповідача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, рішенням № 057250004356 від 06.04.2022 відповідачем відмовлено у призначення пенсії у зв'язку із недосягненням відповідного віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Вважає рішення ГУПФУ незаконним, та таким, що суперечить чинному законодавству, тому звернулася до суду з цим позовом.
21.09.2022 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах для жінок є: 1) вік - 50 років; 2) загальний стаж роботи не менше 20 років; 3) стаж роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад не менше 7 років 6 місяців. Вказує, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 45 років. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років. Також просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.
З урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, характеру спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі суд приходить до висновку про відсутність підстав для проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Крім цього, відповідач просить залучити у якості третьої особи - головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, однак не обґрунтовує яким чином судове рішення може вплинути на права та обов'язки цього управління, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
29.09.2022 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що з 01.10.2017 правила призначення пенсії за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами. Вважає, що позовні вимоїн відповідають правовій позиції, висловленій в рішенні Верховного Суду від 17 рудня 2021 у справі № 160/9272/20 та ВПВС від 03.11.2021 у справі 360/3611/20.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
24.03.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що страховий стаж позивачки становить 27 років 10 місяців 14 днів, в тому числі робота за Списком №1- 8 років 5 місяців 28 днів, за Списком № 2- 11 місяців 4 дні. Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 45 років.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.04.2022 №057250004356 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 24.03.2022 у зв'язку з недосягненням особою віку передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: “На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах."
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 27 років 10 місяців 14 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 8 років 5 місяців 28 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Отже, позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1788-ХІІ, тому позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення управління ПФУ - скасуванню.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Суд звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року по справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20) (провадження № 11-209заі21), яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач довела позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила судовий збір у розмірі 992,40 гривень, тому ці витрати слід присудити на її користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 057250004356 від 06.04.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) та з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 жовтня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя А.І. Петричкович