06 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3417/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 (колегія суддів: Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 (суддя Щавинська Ю. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" про стягнення 242 141,99 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. 30.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (далі - ТОВ "Агрос Тім"), в якому просило стягнути з останнього заборгованість за договором про фінансовий лізинг від 13.12.2018 № 00017439 у розмірі 242 141,99 грн, а саме:
- заборгованість за лізинговими платежами за березень та квітень 2020 року у розмірі 53 934,20 грн, 3 % річних за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у сумі 234,95 грн, інфляційні витрати за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у розмірі 269,67 грн, пеня за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у розмірі 783,15 грн;
- заборгованість за фактичне користування об'єктом лізингу у розмірі 25 553,13 грн, 3 % річних за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у сумі 336,04 грн, інфляційні витрати за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у розмірі 25,55 грн, пеня у сумі 1 120,14 грн;
- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 54 371,71 грн, 3 % річних за період з 08.10.2020 по 22.10.2020 у сумі 67,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 54,37 грн, пеня у сумі 223,45 грн;
- збитки на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 договору лізингу у розмірі 105 168,60 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в порушення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов пункту 6.5. договору відповідач не сплатив лізингові платежі за березень та квітень 2020 року, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість і позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення сплати цих платежів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 13.12.2018 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Агрос Тім" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00017439 транспортного засобу AUDI А6 2.0 TDI quattro Premium, графік покриття витрат, виплат лізингових платежів та загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови).
4. Відповідач порушив умови пункту 6.5 цього договору та не здійснив лізингових платежів за березень та квітень 2020 року на суму 53 934,20 грн, на яку на підставі статі 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 8.2 Умов йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних.
5. Ураховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів зі сторони відповідача та у зв'язку з тим, що такі прострочення тривали більше тридцяти днів, позивач 21.04.2020 направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, яка ним проігнорована.
6. 29.05.2020 приватний нотаріус Разумовська М. А. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 425, стосовно повернення відповідачем на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу.
7. 10.06.2020 приватний виконавець Мойсеєнко Д. П. у межах виконавчого провадження № 62233322 на виконання вищевказаного виконавчого напису вилучила у відповідача об'єкт лізингу та передала його позивачу, який згодом відчужив його Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркредит-Авто" за ціною 936 476,74 грн.
8. Оскільки відповідач після отримання вимоги користувався об'єктом лізингу до 10.06.2020, то йому на підставі пункту 6.18 Умов нараховано 25 553,13 грн, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на цю суму.
9. Крім того, позивач стверджує, що невиконання відповідачем умов договору лізингу завдало йому збитків у сумі 105 168,60 грн, які підлягають стягненню на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 Умов. Ця сума складається зі сплачених позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл СІ" (далі - ТОВ "ЮК "Тріпл СІ") коштів за надання юридично-консультаційних послуг у розмірі 104 408,32 грн та коштів у сумі 760,28 грн, нарахованих на підставі пункту 12.9 Умов.
10. На підставі пункту 12.5 Умов відповідачу також нараховано 54 371,71 грн, що складаються з суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На цю суму позивач також нарахував пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
11. За умовами пунктів 3.2, 3.3 Умов Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає його лізингоодержувачу в експлуатацію. Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" за купівельною ціною, що ним визначається з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.
12. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Умов Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу). Після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, запропонований Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна". Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів.
13. У пункті 6.1. Умов сторони погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання лізингоодержувачем об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом, та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.
14. Згідно пунктами 6.5, 6.7 Умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом. Під час встановлення розміру комісій, передбачених графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами враховано, що обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на лізингодавця.
15. За умовами пунктів 6.10, 6.18 Умов лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат, та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). У випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
16. У пункті 8.2. Умов сторони погодили санкції за прострочення сплати платежів.
17. Відповідно до пункту 8.3. Умов якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж десять робочих днів Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом семи робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надсилає у такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення сплати ще на вісім робочих днів. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у цей термін, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони домовилися, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більше, ніж 30 днів Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
18. У пункті 8.6 Угоди сторони домовилися, що будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню повністю додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.
19. Положення пункту 12.5. Умов регулюють питання, пов'язані з достроковим викупом об'єкта лізингу, відповідно до якого за згодою сторін цей контракт може бути припинений дострокового, але не раніше ніж через дванадцять місяців із дати початку строку лізингу. Таке дострокове закінчення строку лізингу є можливим лише за умови, що до моменту такого закінчення лізингоодержувач виконав усі свої зобов'язання, передбачені або пов'язані з цим контрактом. У разі дострокового закінчення строку лізингу лізингоодержувач виплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна": а) непогашену вартість контракту (яка включатиме непогашену вартість об'єкта лізингу, а також інші платежі, що підлягають здійсненню у зв'язку з достроковим закінченням строку лізингу, включаючи, окрім іншого, непогашену суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування), розраховану Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", б) (застосовується виключно до юридичних або фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності) одноразову комісію за дострокове закінчення строку лізингу в розмірі 4 % від непогашеної вартості об'єкта лізингу, зазначеної в договорі про фінансовий лізинг, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" вимагатиме сплати такої комісії. У разі звернення лізингоодержувача з проханням щодо дострокового закінчення строку лізингу згідно з цим пунктом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" вчинить потрібні дії, зокрема, визначить непогашену вартість контракту (заборгованість за контрактом) і надасть лізингоодержувачу рахунки для оплати у найкоротший можливий строк, але не пізніше ніж через один місяць із дати отримання такого звернення.
20. Після здійснення лізингоодержувачем усіх платежів відповідно до цього пункту контракту право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача, у разі чого сторони користуватимуться положеннями пункту 4.2 контракту.
21. Згідно з пунктом 12.6 Умов Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, а також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж повністю або частково і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує тридцять календарних днів.
22. Відповідно до пунктів 12.7, 12.8 Угоди день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у відповідному повідомленні/вимозі останнє надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на десятий календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою Укрпошти про прийняття повідомлення для відправки. Негайно після розірвання/відмови від контракту Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхнього здійснення.
23. Згідно з пунктом 12.9 Угоди у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", якщо не вказана інша адреса, протягом десяти робочих днів від дати одержання відповідного запису. У цей же строк лізингоодержувач сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що фактично отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у результаті продажу об'єкта лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
24. Якщо сума грошових коштів, що фактично отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишається у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства), дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.
25. Відповідно до пункту 12.13 Угоди у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на десятий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
26. Згідно з пунктом 13.1 Угоди лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", повернути останньому об'єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
27. Пунктами 13.5, 13.6 Угоди сторони погодили, що лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу. Якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, то матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
28. Отже, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами за березень та квітень 2020 року; за фактичне користування об'єктом лізингу; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3 % річних, інфляційних втрат, пені, нарахованих на ці суми; збитків, нарахованих на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 Умов, понесених унаслідок його звернення до ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" за отриманням допомоги щодо вилучення у відповідача об'єкта лізингу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
29. 11.11.2021 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, про часткове задоволення позову; присудив до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за лізинговими платежами у розмірі 41 651,04 грн, 3 % річних у сумі 218,20 грн, пеню у сумі 438,08 грн, інфляційні втрати у сумі 269,67 грн; у задоволенні решти позову відмовив.
30. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач правомірно користувався об'єктом лізингу до 05.05.2021, погашаючи при цьому частково лізингові платежі. Утім непогашеною лишилася його сума боргу зі сплати лізингових платежів у присудженому судами розмірі, на який нараховано пеню, 3 % річних та інфляційних втрати.
31. Поряд з цим як необґрунтовані суди залишили без задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, нарахованої на підставі пункту 6.18 Умов, за фактичне користування транспортним засобом до 10.06.2020, тобто після отримання вимоги про його повернення.
32. Унаслідок несвоєчасного надання позивачем доказів, що підтверджували сплату ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суди також залишили без задоволення його вимоги про стягнення з відповідача 54 371,71 грн, що нараховані на підставі пункту 12.5. договору, а також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на цю суму.
33. Ураховуючи відсутність доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, залучалися до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-які інші особи, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків у 105 168,60 грн як не доведені.
Короткий зміст касаційної скарги
34. ТОВ "Порше Лізинг Україна" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у відмовлених частинах позову та ухвалити нове рішення про їх задоволення.
35. На обґрунтування касаційної скарги скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказав на застосування судом апеляційної інстанції норм статей 11, 509, 526, 610, 626-629, 655, 759, 762, 763, 806 ЦК України, статей 283, 284, 286, 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 1, 4, 7, 10, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у подібних правовідносинах.
36. Скаржник також послався на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм статей 22, 623 ЦК України та статті 224 ГК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17 у подібних правовідносинах, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
37. ТОВ "Порше Лізинг Україна" наполягає на безпідставній відмові судами у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування предметом лізингу до 10.06.2020 у сумі 25 553,13 грн, стверджуючи при цьому про неврахування ними висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.
38. Скаржник стверджує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 168,60 грн збитків, суди помилково виснували про відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем цих витрат.
39. Крім того, скаржник вважає безпідставною відмову судів у відшкодуванні йому 54 371,71 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплату якої він підтверджував платіжним дорученням від 17.12.2018 з призначенням платежу: «збір під час набуття права власності на автомобіль», та просив суд апеляційної інстанції долучити його до матеріалів справи, позаяк він не мав змоги надати його в суді першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
40. Відповідач не скористався наданим йому статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
41. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
42. З урахуванням цієї норми та як зазначалося вище, перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції здійснюється виключно в межах доводів касаційної скарги.
43. Оскільки касаційна скарга ТОВ "Порше Лізинг Україна" містить доводи стосовно оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 лише у відмовлених частинах позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу до 10.06.2021 у розмірі 25 553,13 грн, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 54 371,71 грн, нарахованих на ці суми 3% річних, інфляційних витрат та пені, а також нарахованих на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 договору лізингу збитків у розмірі 105 168,60 грн, то перегляд оскаржуваної постанови здійснюється судом касаційної інстанції лише в межах доводів і вимог скаржника.
44. Причиною спору у цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованих на ці суми 3 % річних, інфляційних витрат та пені, а також нарахованих на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 договору лізингу збитків.
Щодо касаційного оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України
45. Позивач не погоджується з судами попередніх інстанцій у частинах відмови у задоволенні його позову про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу до 10.06.2021 у розмірі 25 553,13 грн, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 54 371,71 грн, нарахованих на ці суми 3% річних, інфляційних витрат та пені, обґрунтовуючи касаційну скаргу у цих частинах пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування висновку щодо застосування перелічених у касаційній скарзі норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у подібних правовідносинах.
46. Позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу та нарахованих на цю суму 3 % річних, інфляційних втрат і пені заявлені на підставі пункту 6.18 Умов, а саме обґрунтовані використанням відповідачем об'єкта лізингу після отримання вимоги до його фактичного вилучення (10.06.2020).
47. У пункті 6.18 Умов сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
48. Згідно з пунктом 12.9 Угоди у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо не вказана інша адреса, протягом десяти робочих днів від дати одержання відповідного запису. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що фактично отримана ТОВ "Порше Лізинг Україна" у результаті продажу об'єкта лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.
49. Якщо сума грошових коштів, що фактично отримана ТОВ "Порше Лізинг Україна" внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт лізингу залишається у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна" - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства), дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.
50. Суди попередніх інстанцій указали, що правова природа суми, нарахованої за використання об'єкта лізингу після припинення дії договору, фактично є упущеною вигодою, яку слід доводити відповідно до пункту 12.9 Умов.
51. Натомість позивач нараховану за використання об'єкта лізингу після припинення дії договору суму у розмірі 25 553,13 грн просить стягнути на підставі пункту 6.18. Умов, що є необґрунтованим, адже після припинення дії договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця останній набуває право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Тому суди правильно відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги внаслідок недоведення її відповідно до пункту 12.9 як упущеної вигоди.
52. Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у подібних правовідносинах, і доводи скаржника з цього приводу не знайшли підтвердження.
53. Як зазначалося раніше, положення пункту 12.5. Умов у разі дострокового закінчення строку лізингу лізингоодержувач виплачує Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" непогашену вартість контракту (яка включатиме непогашену вартість об'єкта лізингу, а також інші платежі, що підлягають здійсненню у зв'язку з достроковим закінченням строку лізингу, включаючи, окрім іншого, непогашену суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування), розраховану останнім.
54. На підставі цього пункту позивач нарахував 54 371,71 грн витрат, сплачених на обов'язкове державне пенсійне страхування, які підтвердив платіжним дорученням від 17.12.2018, копію якого додав до апеляційної скарги, заявивши відповідну вимогу про це.
55. Утім, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 54 371,71 грн, а також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на цю суму внаслідок неможливості прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів без доведення обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції. До того ж скаржник не довів обставин невідповідності цих висновків суду апеляційної інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у подібних правовідносинах, на яку як на підставу касаційного оскарження в цій частині він посилався у касаційній скарзі.
Щодо касаційного оскарження на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України
56. Позивач не погоджується з судами попередніх інстанцій у частинах відмови у задоволенні його позову про стягнення з відповідача нарахованих на підставі пунктів 8.2.3 та 12.9 договору лізингу збитків у розмірі 105 168,60 грн, які складаються зі сплачених позивачем на користь ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" коштів за надання юридично-консультаційних послуг у розмірі 104 408,32 грн та коштів у сумі 760,28 грн, нарахованих на підставі пункту 12.9 Умов, обґрунтовуючи касаційну скаргу у цих частинах пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що є підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм статей 22, 623 ЦК України та статті 224 ГК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17 у подібних правовідносинах, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
57. Верховний Суд у постанові від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17 зазначив, що витрати на оплату консультативних та юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
58. Так, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 760,28 грн на підставі пункту 12.9 Угоди.
59. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 12.9 Умов упущеною вигодою є будь-яка різниця між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що фактично отримана ТОВ "Порше Лізинг Україна" у результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту.
60. Після вилучення об'єкта лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» його продано за ціною 936 476,74 грн. Згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів після сплати відповідачем 15 лізингового платежу за відповідачем рахувався несплачений залишок у розмірі 935 594,30 грн, яка є сумою меншою ніж визначена у договорі купівлі-продажу вартість об'єкта продажу на 882,44 грн, що виключає можливість стягнення цієї суми відповідно до абзацу другого пункту 12.9 Угоди.
61. Положеннями пункту 8.2.3 Умов передбачено право позивача на компенсацію будь-яких витрат та/або винагород понесених ним, включаючи, крім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту.
62. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу ТОВ «Порше лізинг України» звернулося до ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" за отриманням допомоги щодо вилучення у відповідача об'єкта лізингу, уклавши з ним за договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" надало ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги щодо клієнта - ТОВ "Агрос Тім".
63. На підставі пункту 3.5.2 договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" здійснило вилучення об'єкту лізингу, в тому числі, шляхом вчинення наступних дій: організувало оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору лізингу, направило відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу, здійснило пошук майна, у тому числі в рамках виконавчого провадження, здійснило усі необхідні дії, спрямовані на сприяння приватному виконавцю в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням замовнику об'єкту лізингу. На підтвердження вчинення цих дій на загальну суму 104 408,32 грн позивач надав акт від 01.06.2020 №49 .
64. Пунктом 8.2.3 Умов передбачено, що компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. ТОВ "Порше Лізинг Україна" надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем упродовж десяти робочих днів після надіслання відповідної вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна", незважаючи на можливе розірвання контракту ТОВ "Порше Лізинг Україна".
65. 29.05.2020 приватним нотаріусом Разумовською М. А. вчинено виконавчий напис, а постановою приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 02.06.2020 відкрито виконавче провадження № 62233322 і 10.06.2020 здійснено вилучення об'єкта лізингу у межах цього виконавчого провадження.
66. Суди попередніх інстанцій встановили, що реалізація процедури вилучення об'єкта лізингу у відповідача здійснена приватним виконавцем, тоді як матеріалами справи не підтверджується здійснення ТОВ "ЮК "Тріпл СІ" дій, пов'язаних з вилученням об'єкта лізингу. Тому суди зазначили про відсутність доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, залучено до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-яких інших осіб, зокрема, працівників ТОВ "ЮК "Тріпл СІ". Відповідно суди дійшли висновку про те, що витрати на оплату послуг з повернення майна не є збитками у розумінні положень частин першої та другої статті 22, частин першої-третьої статті 623 ЦК України, статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру, тобто необхідних ознак збитків, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором лізингу. Суди також правильно зазначили про те, що отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також надання послуг з повернення майна не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для поновлення свого права. Позивач не був позбавлений права самостійно вживати заходів із захисту своїх інтересів, а залучення третіх осіб є його власним вибором. Тому зазначені витрати за своєю правовою природою не є збитками.
67. Отже, оскаржуючи судові рішення у цій справі на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та наполягаючи на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, ТОВ "Порше Лізинг Україна" не навело вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від цього висновку Верховного Суду, а саме не довело наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), тоді як зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у справі.
68. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
69. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
70. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
71. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
72. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
73. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
74. З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, який застосовано судами під час відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
77. Згідно з положеннями статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
78. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "Порше Лізинг Україна" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Судові витрати
79. Оскільки підстав для скасування судових рішень, а також задоволення касаційної скарги немає, то судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 у справі № 916/3417/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич