06 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18554/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.)
у справі №910/18554/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 143494,44 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 143494,44 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.01.2022 у справі №910/18554/21, позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 143494, 44 грн та судовий збір у розмірі 2270, 00 грн.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18554/21 скасував та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернулося 30.09.2022 через підсистему "Електронний Суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/18554/21; (2) скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від24.01.2022 у справі №910/18554/21.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 143494,44 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (227000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа №910/18554/21 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" зазначає про те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено усіх доказів, та не надано їм всебічної оцінки, що не відповідає дійсним обставинам справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що поєднується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України). Також скаржник вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), подібним тим висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" у якості підстави касаційного оскарження також зазначило підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадки, зазначені у пунктах "а", "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за оцінкою Верховного Суду не підтверджують наявності цих випадків, оскільки посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. В касаційній скарзі взагалі не наведено та не обґрунтовано якого саме питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, стосується касаційна скарга. Також не обгрунтовано подібності правовідносин у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, як і не наведено висновків щодо застосування певної/них норм/ми права, які не застосовано судом апеляційної інстанції. В касаційній скарзі взагалі не умотивовано які обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, позбавлений можливості спростувати скаржник і у якій саме іншій справі.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а", "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/18554/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/18554/21.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
Л. В. Стратієнко