вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/323/22
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» до фізичної особи-підприємця Кириллової Галини Анатоліївни
про стягнення 24622,26 грн
за участю представників сторін:
представник позивача: Линник Л.С. (довіреність від 22.12.2021 № 096/21)
представник відповідача: Ющенко О.О. (ордер від 22.07.2022 №1256684)
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» (далі - позивач) подало до суду позов до фізичної особи-підприємця Кириллової Галини Анатоліївни (далі - відповідач) про стягнення 24622,26 грн, з яких: 23824,68 грн - сума основного боргу, 648,76 грн - інфляційне збільшення, 148,82 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» та ФОП Кирилловою Галиною Анатоліївною були укладені договори суборенди від 19.09.2018 №19/09/18 та №19-09/18. Позивач зазначає, що за його підрахунком за договорами суборенди було здійснено переплату. У зв'язку з наявністю переплати позивач звернувся з вимогами повернути отримані кошти, оскільки підстави для отримання їх в якості орендної плати відпали та нарахував на суму заборгованості інфляційні та 3% річних.
Ухвалою від 07.02.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 9 ч. 3 та ст. 162, 164, 172, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
17.02.2022 на адресу Господарського суду Київської області від ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» надійшла заява від 14.02.2022 № R/22/084 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 25.03.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 06.04.2022 (включно).
Ухвалою від 09.06.2022 суд вирішив здійснювати розгляд справи №911/323/22 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 12.07.2022. Продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу до 01.07.2022. Витребував у позивача розрахунок у вигляді таблиці, по кожному договору суборенди окремо (місяць/сума суборендної плати, яка підлягає до сплати/сума суборендної плати, яка сплачена з посиланням на відповідне платіжне доручення). Встановив строк для надання витребуваних документів до 01.07.2022 включно.
Ухвалою від 12.07.2022 відкладено підготовче засідання на 02.08.2022 та продовжено строк для подання відзиву суду та позивачу до 28.07.2022 включно.
27.07.2022 поштовим відправленням через канцелярію надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 02.08.2022 відкладено підготовче засідання на 13.09.2022 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
12.08.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.08.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали.
30.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 13.09.2022 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи №911/323/22 по суті.
За результатами судового засідання оголошено перерву до 27.09.2022 на 14:20.
Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2022 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
27.09.2022 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між фізичною особою-підприємцем Кирилловою Галиною Анатоліївною (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (суборендар) 19.09.2018 року укладено Договори суборенди нежитлового приміщення №19-09/18 №19/09/18 та (далі - Договір 1 та Договір 2 - відповідно).
Відповідно до Договору 1, у Суборендаря перебувало в орендному користуванні нежитлове приміщення першого поверху, розташоване в п'ятиповерховій будівлі за адресою: м. Миколаїв, вулиця Потьомкінська, 65/12 (далі Приміщення або Об'єкт суборенди) загальною площею 50,8 кв.м. Згідно п. 3.1. Договору, суборендну плату по Договору встановлено у перші 6 місяців -20 000,00 грн. без ПДВ за місяць, після спливу 6-ти місяців суборенди - 25 000,00 грн. без ПДВ за місяць
Відповідно до Договору 2, у Суборендаря перебувало в орендному користуванні нежитлове приміщення першого поверху для здійснення господарської діяльності загальною площею 110,00 кв.м, розташоване в п'ятиповерховій будівлі за адресою: м. Миколаїв, вулиця Потьомкінська, 65/9. Згідно п. 3.1. Договору, орендну плату на перші шість місяців встановлено у розмірі 80 000,00 грн. без ПДВ на місяць, після спливу 6-ти місяців суборенди -100 000,00 грн. без ПДВ за місяць.
Згідно п.п. 2.1., 2.4. Договорів, суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі приміщення, якщо інше не передбачено договором. Приміщення вважається фактично переданим (повернутим) з суборенди Суборендарем з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі (повернення) приміщення з суборенди, з цього моменту нарахування та сплата орендної плати припиняється.
Суборендна плата з урахуванням її індексації є фіксованою, підлягає сплаті щомісячно до 10 числа за поточний місяць. Протягом 10 днів з дати підписання договору, Суборендар сплачує на рахунок Орендаря авансом платежем суму орендної плати за перші два повних місяці суборенди та за останній місяць суборенди згідно п. 3.1. (п. 3.1. Договорів).
У пункті 7.1. Договорів сторони погодили, що договір вступає у силу з моменту його підписання та діє до 01.08.2021 року.
01 вересня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору-1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 1000,00 грн. на місяць в період з 01.09.2019р. по 01.08.2021 р суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 24 000,00 грн. без ПДВ.
31 березня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору 1, відповідно до якої: за період з 01 квітня 2020 року по 31 травня 2020 року включно, Суборендаря звільнено від сплати суборендної плати.
25 травня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору 1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 4 800,00 грн. на місяць в період з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року включно, суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 19 200,00 грн. без ПДВ.
30 липня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до Договору 1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 12 000,00 грн. на місяць в період з 01 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року включно, суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 12 000,00 грн. без ПДВ.
30 жовтня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору 1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 4 800,00 грн. на місяць в період з 01 листопада 2020 року по 31 січня 2021 року включно, суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 19 200,00 грн. без ПДВ.
28 січня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №6 до Договору 1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 4 800,00 грн. на місяць в період з 01 лютого 2021 року по 30 квітня 2021 року включно, суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 19 200,00 грн. без ПДВ.
26 квітня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №7 до Договору 1, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 6 000,00 грн. на місяць в період з 01 травня 2021 року по 31 серпня 2021 року включно, суборендна плата на цей період встановлено в розмірі 18 000,00 грн. без ПДВ.
27 квітня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №8 до Договору 1, відповідно до якої Сторони домовились продовжити дію Договору 1 до 31 серпня 2021 року включно, з урахуванням розміру Основної орендної плати зафіксованої в Додатковій угоді №7 від 26.04.2021 р.
01 вересня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору 2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в Розмірі 2000,00 грн. на місяць на період з 01.09.2019 р. по 01.08.2021 р., на цей період розмір суборендної плати складає 98000,00 грн. на місяць без ПДВ.
31 березня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №2а до Договору 2, відповідно до якої : на період з 01 квітня 2020 року по 31 травня 2020 року включно, Суборендаря звільнено від сплати суборендної плати за цей період.
24 травня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №3а до Договору 2, відповідно до якої : за період з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року включно встановлено суборендну плату у розмірі 78400,00 грн. на місяць без ПДВ, при цьому суборендну плату за червень та липень 2020 року Суборендар зобов'язувався сплатити до15 червня 2020р.
30 липня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №4а до Договору 2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 49 000,00 грн. на місяць на період з 01.08.2020 р. по 30.09.2020 р на цей період розмір суборендної плати складає 49000,00 грн. на місяць без ПДВ.
30 жовтня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду №5а до Договору 2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 19600,00 грн. на місяць на період з 01 листопада 2020 року по 31 січня 2021 року включно, встановлено суборендну плату у розмірі 78400,00 грн. на місяць без ПДВ, при цьому суборендну плату за листопад-грудень 2020 року та січень 2021 р. Суборендар зобов'язувався сплатити до 04 грудня 2020р.
Крім того, цією ж Додатковою угодою №5а сторони внесли зміни до п.3.1. Договору 2, доповнивши його наступним:
Орендар звільняється від сплати орендної плати за період з 01.11.2020 по 31.01.2021 рік, коли приміщення ним не використовується відповідно до мети оренди, у зв'язку з обмеженнями, які встановлюються кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Розрахунок розміру орендної плати за період з 01.02.2021 по 31.03.2021 рік, з врахуванням умов підпункту 3.1.1., Сторони зобов'язуються погодити в термін до 05 лютого 2021 року та скорегувати суми орендних платежів в лютому-березні 2021 року, шляхом укладення Додаткової угоди, базою для розрахунку буде існуючий розмір орендної плати - 98000 (дев'яносто вісім тисячі грн 00 коп.) грн, ПДВ не передбачається.
29 січня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №6а до Договору 2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати на період з 01.02.2021р. по 28.02.2021 р. в розмірі 39120,00 грн. на місяць, на цей період встановлено суборендну плату у розмірі 58880,00 грн. на місяць без ПДВ. Крім того, відповідно до цієї ж додаткової угоди, Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати на період з 01.03.2021р. по 30.04.2021 р. в розмірі 19600,00 грн. на місяць, на цей період встановлено суборендну плату у розмірі 78400,00 грн. на місяць без ПДВ, при цьому суборендну плату за лютий-квітень 2021 року Суборендар зобов'язувався сплатити до 25 лютого 2021 р.
26 квітня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №7а до Договору 2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 24500,00 грн. на місяць на період з 01.05.2021 р. по 31.08.2021 р., на цей період розмір суборендної плати складає 73500,00 грн. на місяць без ПДВ.
27 квітня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №8а до Договору 2, відповідно до якої Сторони домовились продовжити дію Договору 2 до 31 серпня 2021 року включно, з урахуванням розміру Основної орендної плати зафіксованої в Додатковій угоді №7а від 26.04.2021 р.
Таким чином дія договорів суборенди припинилася 31 серпня 2021 року.
У зв'язку із закінченням строку дії Договору 1 та 2 приміщення були повернуті Орендарю згідно Актів приймання-передачі (повернення) Об'єкту суборенди до Договору суборенди №19/09/18 та №19-09/18 від 19.09.2018 року.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання п. 3.1 Договорів, ним оплачено авансом орендну плату за останній місяць оренди: за Договором 19/09/18 - 100 000, 00 грн (платіжне доручення № 0010003040 від 03.10.2018); за Договором 19-09/18 - 25 000,00 грн (платіжне доручення № 0010002976 від 01.10.2018).
На думку позивача, перерахована сума суборендної плати є такою, що сплачена надлишково, оскільки, вона була перерахована на підставі п.3.1. в розмірі 25 000,00 грн. та в розмірі 100 000,00 грн. відповідно як авансовий платіж за останній місяць суборенди.
Враховуючи те, що Додатковими угодами №7 та №7а розмір суборендної плати за серпень 2021 був зменшений до 18 000,00 грн. та до 73500,00 грн. відповідно, то надлишково Суборендарем перераховано Орендарю по Договору 1 - 7000,00 грн., а по Договору 2 - 26 500,00 грн.
Разом з тим, як зазначив позивач, у нього існувала заборгованість зі сплати вартості комунальних послуг в розмірі 9675,32 грн, яка була відрахована з суми заборгованості, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача, за підрахунком позивача, складає 23 824,68 грн.
29 жовтня 2021 року, позивачем було направлено вимогу про повернення надмірно сплачених сум № R/21/642 від 28.10.2021р. разом з Актами звірки взаємних розрахунків по Договорам 1 та 2 на адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру відправлень від 29.10.2021р. та чеками.
У відповідь на претензію, відповідачем направлено лист про те, що згідно розрахунку ФОП Кириллової Г.А. у неї не існує заборгованості перед ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ».
Позивач у своєму позові посилається на те, що у зв'язку із припиненням дії Договорів суборенди № 19/09/18 та 19-09/18, підстава на якій було перераховано грошові кошти, відпала, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення встановлені п.3 ч.3 ст. 1212 ЦK України.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з огляду на те, що відносини сторін базувались на договірних зобов'язаннях, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦK України, а послуги за серпень 2021 за Договорами № 19/09/18 та 19-09/18 ним виконані належним чином, у зв'язку з чим, взагалі відсутні підстави для повернення авансових платежів.
Крім того відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що розмір платежу за останні місяці оренди повинен складати 73 500,00 грн. та 18 000,00 грн. відповідно, як це встановлено додатковими угодами № 7 та № 7а від 26.04.2021, оскільки строк виконання зобов'язання сплатити такі авансові платежі настав 20.10.2018, тобто до укладення додаткових угод.
Як стверджує відповідач, умовами Додаткових угод № 7 та № 7а від 26.04.2021 був змінений розмір орендної плати на майбутнє (адже сторонами було погоджено, що новий розмір орендної плати буде застосовуватись починаючи з 26.04.2021), проте положення підпункту 4 п.3.1. Договорів якими врегульований порядок та розмір сплати авансового платежу, сторонами змінені не були.
Також, відповідач стверджує про неможливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму безпідставно набутих коштів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За нормами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на те, що об'єкти суборенди зі строкового платного користування повернуто за актом приймання-передачі від 31.08.2021 року, відповідно останнім місяцем суборенди є серпень 2021 року.
Отже, сплачена позивачем сума суборендної плати за останній місяць суборенди (у даному випадку за серпень 2021 року) підлягала зарахуванню в рахунок здійснення сплати суборендної плати за серпень 2021 року в розмірі 100 000,00 грн. та 25 000,00 грн., згідно п. 3.1. Договорів.
В ході розгляду справи позивач не заперечував факт надання послуг з суборенди у серпні 2021 року, однак суд вважає, що мала місце надмірна оплата таких послуг, з огляду на наступне.
Платіжним дорученням № 0010003040 від 03.10.2018 з призначенням платежу «за останній місяць оренди згідно дог. № 19/09/18» позивачем було сплачено 100 000,00 грн.
Платіжним дорученням № 0010002976 від 01.10.2018 з призначенням платежу «оплата оренди дог. № 19-09/18» позивачем було сплачено 25 000,00 грн.
Як вже зазначалось вище, Суборендар сплачує на рахунок Орендаря авансовим платежем суму орендної плати, зокрема за останній місяць суборенди.
Розмір такого платежу визначався виходячи з розміру орендних платежів передбачених ст. 3.1 Договору.
Разом з тим, Додатковими угодами № 7 та № 7а від 26.04.2021 сторонами були внесені зміни у п. 3.1. Договорів № 19/09/18 та 19-09/18, а саме погоджено, що Орендар надає Суборендарю знижку на оплату орендної плати за користування приміщенням в період з 01.05.2021 року по 31.08.2021, від розміру основної орендної плати зазначеної у п. 3.1. Договору.
Так, Додатковою угодою № 7а від 26.04.2021 до Договору №19/09/18 визначено, що сума орендної плати з 01.05.2021 року по 31.08.2021 встановлюється у розмірі 73 500,00 грн.; Додатковою угодою № 7 від 26.04.2021 до Договору №19-09/18 визначено, що сума орендної плати з 01.05.2021 року по 31.08.2021 встановлюється у розмірі 18000,00 грн.;
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3 статті 626 ЦК України).
У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
У статті 627 ЦК України також закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, відповідач, підписавши Додаткові угоди до договорів суборенди № 19/09/18 та 19-09/18, які відповідно до п. 7.1. діяли до 01.08.2021, засвідчив своє вільне волевиявлення, а також те, що він ознайомлений, повністю розуміє та погоджується зі зміною вартості послуг суборенди, зокрема і за останній місяць (серпень 2021).
Враховуючи фактичне припинення орендних правовідносин сторін у зв'язку з поверненням позивачем відповідачу 31.08.2021 орендованого майна, у відповідача з 01.09.2021 відпали підстави для утримання суми надмірно перерахованих орендних платежів за серпень 2021 року.
В даному випадку, мова йде про безпідставне перерахування позивачем суми коштів в якості суборендної плати понад встановлені Договором умови, що регулюється положеннями глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 року у справі №910/21154/17, було наголошено, що з припиненням дії договору, аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 ЦК України, застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Отже, зобов'язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникли з Договорів суборенди від 19.09.2018 №19/09/18 та №19-09/18.
Так, ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що позивач як суборендар, здійснивши сплату орендних платежів за серпень 2021 у більшому розмірі ніж це передбачено, зменшив своє майно, а відповідач, збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З огляду на положення ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності у відповідача обов'язку з повернення зайво сплачених грошових коштів за Договорами суборенди, з урахуванням відрахування з даної суми заборгованості позивача за комунальні послуги у розмірі 9675,32 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем на виконання вищевказаних приписів ГПК України не доведено повернення ним позивачу безпідставно набутих грошових коштів на загальну суму 23824,68 грн., як і не спростовано розмір зазначеної суми, та те, що, відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 648,76 грн. інфляційних втрат та 148,82 грн. 3% річних за період з 04.11.2021 по 18.01.2022.
Згідно ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; з цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 524, 533, 534, 535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.
Таким чином, в даному випадку, враховуючи, що відповідач мав би повернути кошти у розмірі 23824,68 грн. за фактом їх безпідставного отримання, однак, не здійснив цього, він має сплатити відповідні грошові кошти з урахуванням встановленого розміру інфляції та 3% річних, як визначено ст. 625 ЦК України. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що позивачем невірно зазначено періоди нарахування.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога про повернення коштів № R/21/642 від 28.10.2021р. містить строк до якого відповідач повинен був перерахувати кошти, а саме до 10.11.2021.
Таким чином, датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних є 11.11.2021 року і по 18.01.2022 року (дату зазначено позивачем в розрахунку).
Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір інфляційних втрат складає 648,03 грн., а розмір 3% річних складає 135,12 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» до фізичної особи-підприємця Кириллової Галини Анатоліївни про стягнення 24622,26 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кириллової Галини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 41457291) 23 824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 67 коп. заборгованості, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 12 коп. 3% річних, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст складено 07.10.2022
Суддя В.М. Антонова