06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 420/2206/21
адміністративне провадження № К/990/25142/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації заподіяної шкоди,УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білгород - Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 29.11.2021 року):
1. Визнати протиправною та скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Мінюста України про відкриття ВП №55193991 від 04.12.2017 року.
2. Стягнути з Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції:
- моральну шкоду в розмірі 150325 Євро (5016856,00 грн.);
- суму простроченої виплати моральної шкоди;
- неустойку в розмірах станом листопад 2021р. - 4324,18грн.;
- суму необґрунтована отриманої відповідачем пенсії позивача;
- суму понесених позивачем витрат в розмірах станом на листопад - 79456,61грн.;
- суму простроченої виплати понесених позивачем витрат.
3. Притягнути відповідача до відповідальності за вчинення протиправних дій.
4.Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення безпідставно стягнутих коштів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
16 вересня 2022 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, перевіривши матеріали касаційної скарги, установлено, що позивач посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте позивачем так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 08 серпня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, Верховний Суд вказав, що посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 815/39/17, яке, на його думку, має значення для правильного вирішення цієї справи, посилаючись на преюдиційний характер установлених цим судовим рішенням фактів.
Так Верховний Суд зауважив, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, яку вказує скаржник у касаційній скарзі, як обгрунтування підстави для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Також обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
У той же час, зазначену скаржником постанову Верховного Суду у справі № 815/39/17 прийнято за наслідками перегляду в касаційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі за позовом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Саме постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 грудня 2017 року ВП № 55193991 про відкриття виконавчого провадження за виданим 23 лютого 2017 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 815/39/17 виконавчим листом є предметом оскарження у цій справі.
Отже, правовідносини у справі №815/39/17 та у цій справі не є подібними в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, Суд зазначає, що формальне посилання на постанову Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Посилання скаржника на інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду від 25 вересня 2015 року є безпідставним, оскільки у силу пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України для застосування цієї підстави має бути висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права і такий висновок не врахував суд апеляційної інстанції.
А тому, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, скаржником не вказано норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, та який, на думку скаржника, потребує такого висновку, а лише процитовано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
А тому, Суд вважає недоведеною підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зміст касаційної скарги зводиться до фактичного викладу обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права.
У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації заподіяної шкоди - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська