06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №200/11087/20-а
адміністративне провадження № К/990/23477/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року
у справі №200/11087/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України
треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відмовлено скаржнику в задоволенні клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними, та про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
04 жовтня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання скаржника про визнання поважними причин пропуску, поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції із зазначенням причин пропуску цього строку та повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору.
У клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку скаржник обґрунтовує причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Також відповідач повторно заявляє вимогу про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Розглянувши вказане клопотання в частині повторної вимоги щодо відстрочення сплати судового збору, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні в цій частині з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ, положенням якого органам Міністерства оборони України не надано пільг щодо сплати судового збору.
Залишаючи касаційну скаргу без руху в частині сплати судового збору, відповідачу надавалась можливість виконати вимоги ухвали суду від 19 вересня 2022 року, однак скаржник даним правом і можливістю не скористався.
Зокрема, мотивувальна частина ухвали Верховного Суду від 19 вересня 2022 року містить правове обґрунтування та відповідні аргументи щодо відмови в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу цієї касаційної скарги.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Відтак посилання відповідача, як на підставу неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, на відсутність асигнувань на сплату судового збору, Суд вважає безпідставним, оскільки відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому вказані обставинними не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги.
Крім цього, Суд звертає увагу скаржника на те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд також зазначає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного доручення, а тому вищенаведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, наведені в ньому обставини вже розглядалися Верховним Судом із зазначенням про відсутність підстав для відстрочення від сплати судового збору, передбачених статтею 88 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Станом на день постановлення цієї ухвали будь яких заяв чи клопотань на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2022 року, від скаржника не надходило.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
1. Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а - повернути скаржнику.
3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду