06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №400/7202/21
адміністративне провадження № К/990/26651/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року
у справі №400/7202/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача стосовно застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі - 80473,42 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» (затв. Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації - 4069,07 грн. відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4069,07 грн. за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року включно у сумі - 24414,40 грн. відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у відповідності до положень п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» (затв. Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078), з урахування раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року у відповідності до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078) та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078), із урахування раніше виплачених сум, - скасовано та прийнято в цій частині нове, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року залишено без змін.
03 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №400/7202/21.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд відхиляє такі доводи позивача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес чи стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
Також Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №400/7202/21.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду