Справа № 580/6088/20 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
06 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 21.02.2020, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втім відповідач здійснив відповідний перерахунок, однак протиправно зменшив відсоткове значення його грошового забезпечення до 50%.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, позовну заяву задоволено повністю.
Однак, постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено частково. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №580/6088/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
Крім того, вирішуючи дану справу, судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення обчислення відсоткового розміру такого утримання відповідно до положень Закону № 1402-VIII.
Під час нового розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 21.02.2020, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач має стаж роботи на посаді судді 20 років 08 місяців, тому щомісячне довічне грошове утримання позивачу призначено лише у розмірі 50 % суддівської винагороди від заробітної плати працюючого судді відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.
На думку апелянта, перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % від заробітної плати працюючого судді ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, з огляду на судову практику та факт необхідності до зарахування до стажу судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі, календарному періоді проходження строкової військової служби та роботу на посаді слідчого.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17.09.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого на час призначення був визначений у 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, а на підставі постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.07.2017 у справі №712/7908/17 збільшений до 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
21 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданою Черкаським апеляційним судом згідно з якою суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, складає 196537,00 грн.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 28.02.2020 №2300-0303-8/6249 відмовило позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 21.02.2020, у зв'язку з чим, він звернувся до суду із позовом за захистом свої прав, свобод та інтересів.
Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №580/3074/20 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/65/2020 про суддівську винагороду, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №580/3074/20 відповідачем проведено позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданою Черкаським апеляційним судом, однак вказаний перерахунок здійснено з врахуванням 50%, а не 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%, а не 90%, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 20.02.2020 №04-24/65/2020, виданої Черкаським апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
У відповідності до частини четвертої статті 142 вказаного Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно частини п'ятої ст. 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності судців є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №580/3074/20 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/65/2020 про суддівську винагороду, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, проводячи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, пенсійний фонд здійснив перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання лише в розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням лише 20 років 08 місяців стажу, замість 90% як вказує позивач.
Отже, при здійсненні відповідного перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%.
Так, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що на момент обрання позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та на слідчих посадах.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
До того ж, частиною шостою статті 44 Закону №2862-ХІІ передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року.
Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону № 2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №806/2962/17.
Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, який видано апеляційним судом Черкаської області вбачається, що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 35 років 1 місяць 16 днів, з яких:
- строкова військова служба у Збройних Силах СРСР (з 06.05.1979 по 07.05.1981) - 2 роки 0 місяців 2 дні, що підтверджується відомостями, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 ;
- половина періоду навчання у Харківському юридичному інституті (з 01.09.1981 по 01.07.1985) - 1 рік 11 місяців 0 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в дипломі серії НОМЕР_2 та трудовій книжці серії НОМЕР_3 ;
- робота на посаді слідчого МВС (з 30.06.1985 по 18.12.1995) - 10 років 5 місяців 19 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 та послужному списку МВС, особовий № НОМЕР_4 ;
- робота на посаді судді Черкаського районного суду (з 22.12.1995 по 30.09.2010) - 14 років 9 місяців 9 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ;
- робота на посаді судді апеляційного суду Черкаської області (з 01.10.2010 по 16.09.2016) - 5 років 11 місяців 16 днів, що підтверджується відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .
Таким чином, з огляду на вищевикладені норми, до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні зараховуватися періоди: проходження строкової служби в лавах Радянської армії - 2 роки 00 місяців 2 дні, половина строку навчання у у Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, робота на посаді слідчого МВС - 10 років 5 місяців 19 днів.
Як вже зазначалось, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
При цьому, вказана норма неконституційною не визнавалась.
У даному випадку, Законом №1402-VIII встановлено новий, інший підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме Закону №1402-VIII.
Так, визначений вперше розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90%) у порядку, передбаченому Законом №2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (50%).
У той же час, згідно положень статті 142 Закону №1402-VIII, враховуючи, що стаж позивача на посаді судді складає 35 років, тому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає перерахунку виходячи з 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% - за роботу на посаді судді понад 20 років + 30% за 15 років роботи понад 20 років, по 2% за кожний рік).
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук