Справа № 640/31819/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
04 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,
суддівПилипенко О.Є.,
Собківа Я.М.,
за участі секретаря Висоцького А.М.
представника позивача Волощука П.Ю.,
представника відповідача Смикалова В.Р.,
представника АТ «Укртрансгаз» Швед А.Ю.,
представника АТ "НАК Нафтогаз України" Поліщук Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерного товариства «Укртрансгаз», Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "07" липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просило:
визнати протиправними дії/бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не включенні AT "Львівгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в розмірі 2 273 268 тис. грн.;
зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, включити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У подальшому, позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом:
заборони Акціонерному товариству "Укртрансгаз", Акціонерному товариству "НАК "Нафтогаз України" та Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» до завершення розгляду даної справи подавати заяви про примусове виконання виконавчих документів, які видані або будуть видані на підставі рішень судів у справах № 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20;
заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії із стягнення заборгованості Акціонерного товариства «Львівгаз» перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України», що підлягає врегулюванню в порядку, визначеному нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а саме: заборонити приймати до виконання виконавчі документи, відкривати виконавчі провадження, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Львівгаз»: перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17; перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/813/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2579/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі № 914/2351/19; перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України», яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №2002000109 від 04 лютого 2020 року по справі №914/2718/20;
заборони банківським установам (банкам), в яких відкрито рахунки Акціонерного товариства «Львівгаз» приймати до виконання будь-які вимоги, в тому числі, платіжні вимоги органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Акціонерним товариством "HAK "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» у судових справах №№ 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20;
зупинення стягнення на підставі наказів Господарського суду Львівської області, виданих в межах виконання рішень у справах №№ 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду у даній справі та наголошує, що в разі не вжиття судом заходів забезпечення позову задоволення позову у даній справі не призведе до ефективного захисту прав позивача, оскільки заборгованість позивача за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України», яка підлягає погашенню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX може бути примусово стягнута під час виконання рішень щодо стягнення заборгованості позивача перед названими товариствами.
Також позивач наголошує, що норми Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX враховують як інтереси позивача (оператора газорозподільної системи) так і операторів газотранспортної системи і Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", отже вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення інтересів сторін у виконавчих провадженнях.
Крім того позивач вказує, що у зв'язку із бездіяльністю відповідача, яка є предметом розгляду даної справи, позивач може зазнати невиправданих втрат, які неможливо буде компенсувати, а саме: накладення в рамках виконавчих проваджень арешту на кошти та майно позивача; списання наявних у позивача коштів, що зупинить діяльність позивача та унеможливить виконання ним ліцензійної діяльності та матиме правовим наслідком зупинення постачання природного газу на території Львівської області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року заяву задоволено частково.
Заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17 та перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз», яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19.
У задоволенні решти заяви відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду в цій справі, оскільки на даний час вживаються заходи з фактичного стягнення з позивача боргів та штрафних санкцій, для яких нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX встановлено особливий порядок їх врегулювання та виконання (реалізація) яких знаходиться в безпосередній залежності від дій відповідача. Крім того, проведення виконавчих дій за ухваленими судовими рішеннями про стягнення з позивача заборгованості, яка підлягає врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ, в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", фактично унеможливить виконання приписів Закону №1639-ІХ. Отже, заборона органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів вчиняти дії із стягнення заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», на думку суду, унеможливлює винесення вимог, в тому числі, платіжних вимог органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону №1639-ІХ, зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Щодо заяви в частині заборони Акціонерному товариству "Укртрансгаз", Акціонерному товариству "НАК "Нафтогаз України" та Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» до завершення розгляду даної справи подавати заяви про примусове виконання виконавчих документів, які видані або будуть видані на підставі рішень судів у справах № 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20, суд дійшов висновку, що подання таких заяв не є безумовною підставою для вчинення дій щодо стягнення коштів боржника та, з огляду на встановлену даною ухвалою заборону органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії із стягнення заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17, та перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19, відсутні підстави для її задоволення у вказаній частині.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (відповідач), Акціонерне товариство «Укртрансгаз», Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (особи, які не беруть участь у справі) не погодилися із судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що дії суду щодо заборони вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судових рішень, які набрали законної сили, є протиправним втручанням у дискреційні повноваження органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» у апеляційній скарзі зазначило, що вважає недопустимим забезпечення позову шляхом заборони вчинення виконавчих дій, оскільки заборона на вчинення виконавчих дій фактично призводить до зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили, а вжиття таких заходів оскаржуваним рішенням свідчать про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, закріплених ст.ст. 6, 129.1 Конституції України, положень ст.ст. 150, 151 КАС України.
Також скаржник постався на висновки, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, згідно з якими недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України", мотивуючу апеляційну скаргу, також зазначило, що дії суду першої інстанції, які полягають у забороні вчинення виконавчих дій, спричиняють зупинення виконання рішень господарських судів, що суперечать положенням ст. ст. 6, 8, 19, 129.1 Конституції України.
Крім того, скаржник наголосив, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 не набрало законної сили, тому Окружний адміністративний суд, заборонивши вчиняти будь-які дії з примусового стягненню заборгованості, фактично втрутився у процес розгляду справи судом господарської юрисдикції та процес прийняття рішення щодо стягнення заборгованості.
З-поміж іншого, скаржник зауважив, що нормативно-правовим актом, що регулює порядок примусового виконання рішень в Україні є Закон України «Про виконавче провадження», а не Закон №1639. Закон №1639 визначає процедуру врегулювання заборгованості учасників ринку природного газу при наявності чітко визначених умов. Наразі боржником такі умови не виконано.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" заявили в апеляційних скаргах клопотання про залучення їх до участі у справі, в якості третіх осіб без самостійних вимог.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» в обґрунтування клопотання зазначило, що заборона виконання рішення суду у справі № 914/2/19 прямо впливає на права Товариства, а тому наявні підстави для залучення Товариства до участі у справі № 640/31819/21.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" в клопотання про залучення третьої особи вказало, що предмет позовних вимог у справі № 640/31819/21 стосується положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», відповідно до умов якого Компанія повинна виступати однією зі сторін у разі врегулювання наявної заборгованості АТ «Львівгаз» перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ, тому вбачаються підстави для залучення Компанії до участі у справі № 640/31819/21.
Дослідивши вказані клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що останні не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно, адже на стадії апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову не можливо встановити, чи вплине рішення суду першої інстанції на права та обов'язки осіб, які не беруть участь у справі, а саме: АТ «Укртрансгаз» та АТ "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України". Крім того, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 306 КАС України, право суду апеляційної інстанції на залучення третіх осіб до участі у справі може бути реалізовано у разі оскарження рішення суду першої інстанції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржників і правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону відповідає оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а викладені у апеляційній скарзі мотиви скаржника є необґрунтованими з урахуванням такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Так, предметом розгляду даної справи є дії/бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не включенні AT "Львівгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 серпня 2022 року у справі №914/1974/17 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року у цій справі в частині відмови в стягненні 24 950 134,28 грн пені. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року у справі №914/2/19 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10 лютого 2021 року у цій справі та стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» заборгованість; закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» основної заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу. В решті позову відмовлено.
Отже, судові рішення про стягнення з позивача заборгованості у справах № 914/1974/17 та №914/2/19 набрали законної сили та підлягають виконанню в примусовому порядку.
Як зазначено позивачем та встановлено судом, заборгованість, що стягнута за вказаними вище рішеннями судів у справах № 914/1974/17 та №914/2/19, підлягає врегулюванню у відповідності до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Так, 26 серпня 2021 року набув чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року №1639-IX (далі - Закон №1639-IX).
Положення вказаного Закону підлягають застосуванню у випадках, передбачених положеннями статті 1 Закону №1639-IX, якщо:
- заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість особи, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату;
Статтею 2 Закону №1639-IX визначено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»: перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17; перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/813/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз" виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз" виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2579/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз" виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі № 914/2351/19; перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №2002000109 від 04 лютого 2020 року по справі №914/2718/20.
Отже, порядок врегулювання погашення заборгованості за вказаними вище договорами підпадає під дію Закону №1639-IX.
У зв'язку з прийняттям Закону №1639-IX позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявами, в яких просив затвердити розрахунок різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», та затвердженими тарифами на розподіл природного газу; включити Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процесі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу у відповідності до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Однак, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем не вчинено дій, передбачених нормами чинного законодавства щодо затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем, та затвердженими відповідачем тарифами на розподіл природного газу, чим унеможливлює реалізацію положень Закону щодо участі позивача в процедурах врегулювання заборгованості.
Відповідно до статті 4 Закону №1639-IX взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України".
Тобто, положення Закону №1639-IX імперативно вказують та містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, який відмінний від Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас, судові рішення про стягнення заборгованості, що підлягають врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ, не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду у даній адміністративній справі, оскільки на даний час вживаються заходи з фактичного стягненню з позивача боргів та штрафних санкцій, для яких нормами Закону №1639-IX встановлено особливий порядок їх врегулювання та виконання (реалізація) яких знаходиться в безпосередній залежності від дій відповідача.
Крім того, проведення виконавчих дій за вказаними вище судовими рішеннями про стягнення з позивача заборгованості, яка підлягає врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ, в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", фактично унеможливить виконання приписів Закону №1639-ІХ.
Також до моменту набрання рішенням законної сили у цій справі позивач може зазнати невиправданих витрат, які в подальшому неможливо буде компенсувати.
Колегія суддів зауважує, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
За загальним правилом інститут забезпечення позову покликаний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі, якщо існує реальна та доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім заходом для забезпечення позову буде заборона органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17 та перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що вжиття зазначеного заходу забезпечення адміністративного позову до вирішення спору по суті відповідає предмету заявленого позову, є співмірним, та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки він спрямований виключно на збереження існуючого становища.
Заборона органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів вчиняти дії із стягнення заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» унеможливлює винесення вимог, в тому числі, платіжних вимог органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Колегія суддів зауважує, що нерелевантною є практика Верховного Суду в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, на яку посилається скаржник, щодо спірних правовідносин, оскільки згадані рішення суду касаційної інстанції прийняті за іншого правового регулювання. Крім того, вказана постанова Верховного Суду ухвалена до набрання чинності Законом №1639 (29.08.2021).
Що стосується доводів АТ "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" про те, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 не набрало законної сили, то колегія суддів визнає їх слушними, однак вважає, що не встановлення судом першої інстанції таких обставин не може свідчити про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки на час її перегляду в апеляційному порядку судове рішення від 16 серпня 2022 року у справі №914/1974/17 набрало законної сили.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав скасування оскаржуваного судового рішення суду не вбачається.
Оскільки ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 зупинена дія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022, то у зв'язку із закінченням апеляційного розгляду справи, дію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 необхідно поновити.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, ч. 3 ст. 375 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерного товариства «Укртрансгаз», Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "07" липня 2022 р. - без змін.
Поновити дію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано "05" жовтня 2022 р.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
СуддіО.Є. Пилипенко
Я.М. Собків