П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/8184/21
Головуючий в І інстанції: Марич Є.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 22.06.2022 р. м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Вознюк Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3028379/42180404 від 27.08.2021 року; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» № 107 від 30.07.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3028379/42180404 від 27.08.2021 року. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Бізнес-ТЕП» № 107 від 30.07.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» судовий збір у сумі 1135 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 250 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» судовий збір у сумі 1135 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 250 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2020 року між ТОВ «Бізнес-ТЕП» (покупець) та компанією «Gaugtout» (продавець) укладено контракт № 21/20-СА/ВZ, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів нові та бувши у використанні легкові автомобілі, вантажні автомобілі та сідельні тягачі, мікроавтобуси та автобуси, причепи, напівпричепи, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку, мотоцикли та квадроцикли.
Згідно митної декларації № UA305160/2021/027207 ТОВ «Бізнес-ТЕП» від компанії «Gaugtout» одержано сідельний тягач призначений для перевезення напівпричепів, марки - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , митний орган в'їзду - Галицька митниця.
30.07.2021 року між позивачем (продавець) та ПП «Алмавіт» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця бувший у використанні сідельний тягач, марки - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , 2007 року виготовлення, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму.
30.07.2021 року сторонами підписані видаткова накладна та акт прийняття-передачі вказаного транспортного засобу.
30.07.2021 позивачем складено податкову накладну № 107 на загальну суму 481500 грн., в тому числі ПДВ - 80250 грн., покупець - ПП «Алмавіт», товар - сідельний тягач MAN TGX 18.440 № WMAH06ZZ78W106500.
Вказана податкова накладна направлена позивачем до ДПС для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Згідно з квитанцій від 02.08.2021 року, документи доставлено до ДПС та прийнято, однак, реєстрацію зупинено.
Підставою зупинення реєстрації вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Позивач скористався своїм правом та на адресу контролюючого органу ним було направлено пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, зокрема, надано: договір купівлі продажу, акт прийому передачі транспортного засобу, видаткову накладну, платіжне доручення, вантажно-митну декларацію, інвойс, контракт, виписку з оборотно-сальдової відомості підприємства позивача.
Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУДПС у Миколаївській області № 3028379/42180404 від 27.08.2021 року відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У розділі «Додаткова інформація» зазначено, що платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації ПН, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення контролюючого органу не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме є необґрунтованим.
Вирішуючи справу, судом першої інстанції не враховано наступне.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначається Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (набрала чинності 01.02.2020 року, далі - Порядок № 1165).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком 1 до Порядку № 1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п. 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно п.п. 40, 43-46 Порядку № 1165 під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років.
Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Відповідно до вимог пп. 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
У направленій позивачу квитанції підставою зупинення реєстрації ПН вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Аналізуючи наведені вимоги ПК та Порядку № 1165, колегія суддів зазначає, що податковий орган, зупиняючи реєстрацію ПН з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації ПН/РК, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації відповідач дійшов такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Обґрунтовуючи правовірність дій щодо зупинення реєстрації спірної податкової накладної відповідач-1 вказує, що на Комісії 13.05.2021 року розглянуто лист Офісу Генерального прокурора від 30.04.2021 року, в якому зазначено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017030000000333, внесене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, та під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні отримано відомості про те, що групою осіб, учасники якої діють за попередньою змовою між особою, з використанням ряду суб'єктів господарської діяльності, вчинялися умисні дії, пов'язані з проведенням фінансових операцій, направлених на ухилення від сплати податків, введених у встановленому законом порядку, до державного бюджету, а саме суб'єкти господарської діяльності з метою отримання додаткового тіньового заробітку шляхом відображення у податковій звітності та податкових накладних недостовірних відомостей декларують реалізацію транспортних засобів, автозапчастин на підконтрольні підприємства, які шляхом перекручування товарної позиції відображають реалізацію СГД, що призводить до мінімізації сплати ПДВ, основним постачальником є підприємство імпортер - ТОВ «Бізнес-ТЕП», що може свідчити про те, що реалізація транспортних засобів, завезених на територію України відбувається за готівкові кошти, а накопичений ліміт СЕА ПДВ може використаний з метою формування фіктивного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, у зв'язку із чим, запропоновано провести у відношенні вищевказаного СГД відповідні контрольно-перевірочні заходи та розглянути питання щодо включення до переліку ризикових платників податків.
На виконання доручення наданого на засідання Комісії 13.05.2021 року відділом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУДПС у Миколаївській області на розгляд Комісії надано інформацію щодо можливої відповідності платника ТОВ «Бізнес-ТЕП» критеріям ризиковості - податкова інформація.
Враховуючи наведену інформацію, Комісією прийнято рішення про відповідність платника ТОВ «Бізнес-ТЕП» критеріям ризиковості - податкова інформація.
Крім того, відділом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУДПС у Миколаївській області складено висновок аналітичного дослідження окремих фінансово-господарських операцій ТОВ «Бізнес-ТЕП» щодо наявності ознак ймовірних правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванням тероризму та/або інших правопорушень від 13.05.2021 року, який направлено на адресу ГУДФС у Миколаївській області для вжиття заходів та розгляду питання про відкриття кримінального провадження.
Окрім цього, ДПСУ отримано лист ДБР від 28.04.2021 року щодо ризикової діяльності ТОВ «Бізнес-ТЕП», згідно якого, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000292 від 15.04.2021 року, зокрема, встановлено, що розрахунки з придбання автомобілів здійснюються фізичними особами за готівку і лише при перетині державного кордону надаються митні декларації про нібито придбання автомобілів, зокрема, ТОВ «Бізнес-ТЕП», а також аналізом митних декларацій, даних реєстрації автомобілів та 5-го додатку до декларації ПДВ податкової звітності встановлено, що ТОВ «Бізнес-ТЕП» розмитнюються автомобілі за однією ціною, а в органах реєстрації МВС та податковій звітності відображали за іншою.
До суду відповідачем-1 надано лист Офісу Генерального прокурора від 30.04.2021 року, адресований ГУДПС в Одеській області, лист Державного бюро розслідувань від 29.04.2021 року, адресований ДПС України, службові записки в.о. начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУДПС у Миколаївській області від 16.09.2021 року, начальника відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУДПС у Миколаївській області від 06.08.2021 року, в.о. начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків від 27.09.2021 року, в.о. начальника управління податкового аудиту ГУДПС у Миколаївській області від 11.08.2021 року, адресовані начальнику управління супроводження судових справ ГУДПС у Миколаївській області.
В свою чергу, позивачем доказів щодо оскарження рішення Комісії про відповідність позивача критеріям ризиковості не надано та фактично позовна заява не містить доводів в спростування наведених доводів відповідача-1, податкової інформації.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносин з боку відповідача-1 доведено відповідність його дій вимогам Порядку № 1165 щодо зупинення реєстрації спірної ПН.
Однак, вирішуючи справу, суд першої інстанції помилково не надав оцінки правомірності дій по зупиненню реєстрації спірної податкової накладної.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо правомірності та обґрунтованості рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, суд, в тому числі, повинен надати оцінку наявності чи відсутності підстав у контролюючого органу для зупинення реєстрації податкових накладних, що є передумовою прийняття оскаржуваних рішень.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у рішенні від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18, де, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що первинним об'єктом судового дослідження у даній справі (справа стосувалась визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. Однак, судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки, що саме стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, не досліджено зміст квитанції, в якій мають бути вказані критерії ризиковості, виключно на підставі яких податковий орган здійснив зупинення реєстрації податкової накладної.
З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд першої інстанції помилково не надав оцінку правомірності дій по зупиненню реєстрації податкової накладної та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів.
Також, колегія суддів зазначає, що за правилами пп. 4-5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно пп. 3, 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем-1, після зупинення реєстрації спірної податкової накладної, позивачем були подані до Комісії документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, в оскаржуваному рішенні фактично вказано про неподання усіх первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладних.
Водночас, як вже зазначалось колегією суддів, відповідачем-1 у даній справі визнано, що позивачем по ПН подавались, зокрема, пояснення, договір купівлі продажу, акт прийому передачі транспортного засобу, видаткову накладну, платіжне доручення, вантажно-митну декларацію, інвойс, контракт, виписку з оборотно-сальдової відомості підприємства позивача.
В оскаржуваному рішенні відповідач-1 не посилається на те, що наведені документи, складені/оформлені із порушенням законодавства.
Водночас, в оскаржуваному рішенні у додатковій інформації вказано про неподання позивачем копій документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів.
Разом з цим, фактично наведена додаткова інформація не відповідає визначеним підставам для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки це рішення прийнято з підстав ненадання усіх первинних документів.
Наведеній відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні додатковій інформації судом першої інстанції не надано оцінки.
Що стосується посилань відповідача-1 в поданій апеляційній скарзі на відсутність у позивача взагалі права на виписку спірної податкової накладної з огляду на те, що позивач на момент здійснення операцій з продажу автомобілів третім особам сам не набув права власності на автомобілі, які продав, оскільки позивач не здійснював державну реєстрацію транспортних засобів на своє ім'я, колегія суддів зазначає, що ані квитанція про зупинення ПН, ані рішення про відмову у реєстрації ПН не містять посилань на відсутність у позивача права на виписку податкової накладної. З матеріалів справи взагалі не вбачається, що відповідачами перевірялось питання щодо дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України, хоча згідно п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, така перевірка має проводитись. Підставою для зупинення ПН є п. 8 Критеріїв ризиковості, а підставою для відмови у реєстрації ПН - ненадання платником податків копій документів згідно п. 5 Порядку № 520.
На підставі наведено, оскільки у спірних правовідносин з боку відповідача-1 доведено відповідність його дій вимогам Порядку № 1165 щодо зупинення реєстрації спірної ПН, однак, фактично у спірному випадку не перевірено питання щодо дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України, як того вимагає п. 12 Порядку № 1246, відповідач-1 не дослідив подані позивачем пояснення та документи для реєстрації ПН, не вирішив питання щодо можливості реєстрації ПН за поданими документами, не визначив підстав їх неприйняття до уваги та прийняв оскаржуване рішення з посиланням на ненадання усіх первинних документів, та з наведенням додаткової інформації, яка не відповідає підставам прийняття оскаржуваного рішення, що суперечить Порядку № 520, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації ПН скасуванню із зобов'язанням відповідача-1 повторно розглянути питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, реєстрацію якої зупинено.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Також, підлягають перерозподілу судові витрати.
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу наведених положень КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з цим, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат має враховувати, що надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, що прямо передбачено ч. 9 ст. 139 КАС України.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі наведеного у сукупності, з огляду на предмет позову, зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов'язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, а також враховуючи клопотання відповідача-1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та оскільки у даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог до відповідача-1, відповідно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. підлягають частковому задоволенню та з відповідача-1 підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. В іншій частині слід відмовити.
Також, враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено одну вимогу немайнового характеру, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у сумі 2270 грн. згідно пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3028379/42180404 від 27.08.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області повторно розглянути питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» № 107 від 30.07.2021 року, реєстрацію якої зупинено.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-ТЕП» (код ЄДРПОУ 42180404) судові витрати у сумі 3270 (три тисячі дві сімдесят) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 06.10.2022 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька