ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м.Київ
03 жовтня 2022 року 09:25 № 640/11317/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових
Стрільців, 17)
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, Київ, вул. Саксаганського, 110)
про визнання протиправною та скасування постанови,-
за участю:
представника позивача - Павликівський В.І.;
представника відповідача - не прибув
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 30 червня 2022 року ВП №69314568.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що при винесенні старшим державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження було порушено вимоги пунктів 4, 11 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, представник позивача вказав, що наявність у виконавчому документів коду ЄДРПОУ та найменування неплатоспроможного банку вказує на те, що зобов'язаною стороною є саме ПАТ «ВіЕйБі Банк», а відтак зазначення у виконавчому документі додаткової інформації про орган управління - Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» не змінює суті самого виконавчого документа, який стосується юридичної особи та є цілком коректним, оскільки на виконання частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України Уповноважена особа ПАТ «ВіЕйБі» виступає від імені та в інтересах цього неплатоспроможного банку.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надіслав копію матеріалів виконавчого провадження, відзиву на адміністративний позов не надав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 30 червня 2022 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №69314568 з примусового виконання постанови №67188223, виданої Шевченківським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Незгода позивача із прийняттям вказаної постанови зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 5 частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
При цьому, на стадії вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє виконавчий документ на відповідність його вимогам, визначеним частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII.
Пунктами 4, 11 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
- Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися.
Позивач стверджує, що відповідачем при прийнятті спірної постанови порушено саме вказані положення частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, адже: Національним банком України 19 березня 2015 року прийнято постанову №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Славкіну М.А.
Крім того, відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду від 03 вересня 2020 року №1627 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.
Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчого провадження №69314568 боржником значиться Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Виходячи з положень спеціального законодавства, суд зазначає, що уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.
Отже, суд дійшов висновку, що «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб'єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як одна особа.
Таким чином, враховуючи те, що в межах виконавчого провадження №69314568 боржником є саме ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, а не банк, тому положення пунктів 4, 11 частини 1 статті 4 Закону №1404-VІІІ не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.
Інших доводів позивача щодо протиправності дій чи бездіяльності відповідача з відкриття виконавчого провадження №69314568 позовна заява не містить.
При цьому, суд враховує, що судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року в справі №640/32439/21, яке набрало законної сили 05 травня 2022 року, підтверджено правомірність відкриття та здійснення виконавчого провадження №67188223, в межах якого Шевченківським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову від 24 червня 2022 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі» штрафу в розмірі 10 200,00 грн.
Додатково суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження визнання протиправною та скасування постанови про стягнення штрафу в розмірі 10 200,00 грн. у ВП №67188223.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук