ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 вересня 2022 року м. Київ № 640/16248/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м.Київ, Контрактова площа, 2)
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, у якому просить:
- визнати незаконними та скасувати рішення про реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_2 наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ;
- зобов'язати відповідача внести відомості про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 до відповідного реєстру.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує протиправність рішень відповідача тим, що реєстрація місця проживання зазначених осіб відбулось без дозволу на те іпотекодержателя.
Ознайомившись з поданою заявою та доданими до неї матеріалами, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються реалізації прав власності позивачем на об'єкти нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 .
Як зазначено у позовній заяві, право власності на об'єкт належать позивачу, однак реєстрація місця проживання обмежує право власника ОСОБА_1 володіння та користування вказаною квартирою.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, попри вибір позивачем способу захисту свого набутого майнового права на об'єкт нерухомості через визнання в судовому порядку протиправною відмову зняти з реєстрації місця проживання третіх осіб, насправді в основі цих вимог лежить намір (бажання, воля) позивача захистити свої майнові права на набуті об'єкти власності, який передбачає втручання щонайменше в житлові права третіх осіб. Неможливість реалізації позивачем свого права власності на майно перебуває не в площині відмови відповідача виконати дії із зняття з реєстрації місця проживання третіх осіб, яке входить до кола його повноважень, а в тому, що відповідач не може їх здійснити доти, доки не будуть для цього підстави, зокрема, не буде вивільнене спірне майно за рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення тощо, або, якщо брати до уваги спірну ситуацію, до тих пір, поки треті особи проживатимуть у спірній квартирі.
Суть та характер вказаних спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності підводять до того, що справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/15287/17.
Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги у позові заявлено на поновлення порушених майнових прав позивача, враховуючи висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, суд констатує, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №640/16248/22 за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
.2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292-297 КАС України.
Суддя А.Б. Федорчук