ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2022 року м. Київ № 640/33698/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9- Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110)
до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд.
8-А, код ЄДРПОУ 43337359)
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної
вартості від 22 вересня 2020 року №10000/2020/200047/1,-
Приватне підприємство "БУДПОСТАЧ" звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.09.2020 UA100000/2020/200047/1 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив в якому посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів для підтвердження обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підстав наявних письмових доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
24.10.2018 між позивачем та компанією ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) було укладено контракт №1112, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує компресори і запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для перевезення товарів до України позивач уклав з TОB «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA0007271.
02.06.2020 продавець надав позивачу комерційну пропозицію, прайс лист, а також проформу інвойс №20WAP113-1 на суму в розмірі 301 179,22 дол. США.
17.06.2020 AT «Альфі-банк» (Україна), відповідно до проформи інвойсу від 02.06.2020 № 20WАРІ 13-1, за заявою позивача відкрив акредитив № ІА27/2020134, за яким зобов'язався перерахувати на ім'я продавця товарів кошти в розмірі 301 179,22 дол. США у строк в межах 120 днів з дати відвантаження товарів, вказаної у коносаменті.
09.07.2020 на підставі проформи інвойсу від 02.06.2020 № 20WAP113-1 продавець виписав на ім'я позивача комерційний інвойс №20WAP113-1/1 на суму 87 522,32 дол. США, а 31.07.2020 комерційний інвойс №20WAP113-1/2 на суму 213 656,9 дол. США, який є предметом розгляду у цьому спорі, що в сумі за двома комерційними інвойсами становить 301179,22 дол. США, та відповідає ціні, вказаній у проформі інвойсі № 20WAP113-1 та акредитиві №ІА27/2020134.
03.08.2019 для вивезення товарів до України продавець у Китаї оформив митну декларацію країни відправлення №310120200517916410 за ціною у сумі 213 656,9 дол. США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі №20WAP113-1/2.
07.08.2020 на товари, що вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження №20C3326A4617/00009R, а 14.08.2020 продавець передав товари перевізнику та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №204202504.
11.09.2020 перевізник надав позивачу для оплати рахунок-фактуру №5609163518 за транспортні послуги, а 21.09.2020 перевізник надав позивачу довідку про транспортні витрати №141\1 по доставці товарів від порту NINGBO в Китаї до порту м. Чорноморськ Одеської області.
21.09.2020 товари були доставлені з м. Чорноморськ Одеської області до Київської митниці на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR від 19.09.2020 №№094, 100, 180, 264, 500, 561, 583, 769, 852, 855.
21.09.2020 позивач підготував листа до митної служби про те, що товари, по коносаменту №204202504 та по комерційному інвойсу від 31.07.2020 №20WAP113-1/2 при перевезенні не страхувалися, а оплата продавцю не здійснювалася, оскільки товари постачаються на умовах оплати банківський акредитив з відстрочкою оплати 120 днів від дати відвантаження, проте строк оплати не настав.
21.09.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію №UA100670/2020/105750 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 213 656,9 дол. США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №UA100670/2020/105750 декларант додав передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, які вказав у графі 44 митної декларації, а саме:
Контракт від 24.10.2018 №1112, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай);
Доповнення від 13.01.2020 №1 до контракту від 24.10.2018 №1112;
Комерційна пропозиція компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) для ПП «Будпостач» від 02.06.2020;
Прайс лист компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO LTD від 02.06.2020;
Комерційний інвойс від 31.07.2020 №20WAP113-1/2;
Митна декларація країни відправлення від 03.08.2019 №310120200517916410;
Сертифікат походження від 07.08.2020 №20C3326A4617/00009R;
Коносамент від 14.08.2019 №204202504;
Банківський платіжний документ (акредитив) від 17.07.2020 №ІА27/2020134;
Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711;
Довідка про транспортні витрати від 21.09.2020 №141/1;
Рахунок-фактура від 11.09.2020 №5609163518 за транспортні послуги;
Лист ПП «Будпостач» до Київської митниці Держмитслужби від 21.09.2020 про відсутність страхування та оплати;
Трекінг контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення від 19.09.2020;
Міжнародні товарно-транспортні накладні CMR від 19.09.2020 №№094,100,180,264, 500, 561, 583, 769. 852, 855. 094;
Виписка з бухгалтерії ПП «Будпостач» видаткова накладна від 18.06.2020;
Витяги з мережі Інтернет щодо продажу ідентичного товару на ринку Китаю від 21.09.2020.
21.09.2020 о 17.41 годині відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №700244, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи, які передбачені ч. З ст. 53 Митного кодексу України, а саме:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
22.09.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA100000/2020/200047/1, яким визначив митну вартість імпортованих товарів за резервним методом за митною вартістю у розмірі 2,42 доларів США за 1 кг. товару, в результаті якого було збільшено митні платежі мито на 11 418,82 грн., ПДВ на 230 660,18 грн., всього у сумі на 242 079 грн.
22.09.2020 відповідач направив позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, якою відмовив у митному оформленні компресорів, заявлених за митною декларацією №UA100670/2020/105750.
22.09.2020 позивач подав відповідачу митну декларацію, якій був присвоєний номер №100670/2020/105769, для випуску у вільний обіг товарів за митною вартістю визначеною у спірному рішенні та надмірно сплатив митні платежі у розмірі 242 079 грн.
Не погоджуючись з спірним рішенням 27.11.2020 за №2328/ЮР на виконання вимог ч. 8 ст. 55 МК України, позивач направив відповідачу додаткові документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість:
Лист ПП «Будпостач» від 27.10.2020 №2296/ЮР до продавця компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) щодо ціни товарів;
Лист продавця товарів компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) до ПП «Будпостач» про підтвердження ціни товарів;
Заява продавця та виробника товарів компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) та митна декларація Китаю, що є країною відправлення від 03.08.2019 №310120200517916410, засвідчені Свідоцтвом від 12.11.2020 №203326В0/005996 Міжнародної торгової палати Китаю;
Прайс лист від 02.06.2020 компанії ZHEJIANG WEIPU MACHINERY & ELECTRIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай), засвідчений Свідоцтвом від 12.11.2020 №203326В0/005995 Міжнародної торгової палати Китаю;
Комерційний інвойс від 31.07.2020 №20WAP113-1/2, засвідчений Свідоцтвом від 12.11.2020 №203326В0/005994 Міжнародної торгової палати Китаю що підтверджує ціну товару 213 656,9 дол. США;
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - Звіт про незалежну оцінку товару Юридичної компанії «Правозахист Україна» від 26.11.2020 №227.
04.12.2020 відповідач направив позивачу листа вихідний № 7-8-8/15/11/24049, у якому вказав, що декларант не усунув причини, що були підставою для прийняття спірного рішення.
Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суд звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що позивачем в розумінні ч.2 ст.53 Митного кодексу України позивачем до митного оформлення були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості за основним методом.
Посилання відповідача на те, що відповідно до умов поставки FOB до митниці не надано інформації щодо наявності страхування чи відсутності такого страхування, судом відхиляються, адже за вказаними умовами поставки обов'язок страхування, як у продавця, так і у покупця відсутній.
Митний кодекс України не містить в собі норми, яка зобов'язує імпортера надавати довідку або інше письмове підтвердження про те, що страхування товару не здійснювалось у випадку коли витрати на страхування відсутні через не здійснення такого страхування, що також вбачається з п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, відповідно до якої декларант має подати митному органу страхові документи виключно у випадку коли страхування здійснювалось.
Сама по собі комерційна пропозиція жодним чином не свідчить про досягнення між сторонами згоди стосовно суттєвих умов договору, а є лише інформаційним документом, який пропонує позивачу придбати певні товари за відповідним цінами.
Оскільки такий документ, як комерційна пропозиція жодним чином не свідчить про обов'язки позивача, як покупця, сплатити визначену ціну за товар, натомість таким документом є інвойс, то доводи відповідача в частині зазначення в комерційній пропозиції іншого кольору імпортованого товару не впливають на суть спірних правовідносин та жодним чином не свідчать про те, що позивач міг занизити митну вартість, у випадку коли колір товару в комерційній пропозицій відмінний від кольору товару в інвойсі, при тому, що ціна на сітку як помаранчевого кольору, так і синього є ідентичною.
Виходячи з викладеного, на думку суду, надані позивачем документи спростовують доводи відповідача про непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості товару, а посилання відповідача виключно на неналежність оформлення прайс-листа, в розумінні ст.53 МК України, не може бути підставою для витребування документів та більше того не може бути підставою для коригування митної вартості.
Крім того, як вбачається із гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є митні декларації, наявні в базі даних відповідача, митне оформлення по який вже завершено.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.
До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Також, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, довгострокові відносини - договір не на одну поставку, тощо).
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати непідтвердженим значення складових митної вартості товару.
Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, судом встановлено, що відповідачем не надано належної оцінки поданим позивачем документам та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Водночас документи, подані позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення підтверджують, що визначена позивачем у ній митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
З огляду на викладене, суд зазначає, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту є протиправними.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містять, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.09.2020 UA100000/2020/200047/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок). за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук