Справа № 276/902/20
Провадження по справі№ 1-кп/276/23/22
05 жовтня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Хорошів кримінальне провадження № 12020060140000139 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Абрамок Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, з професійно-технічною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України -
за участю:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8
14.05.2020 близько 14 год. 30 хв. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які перебували на проїжджій частині АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , у зазначений день, час та місці ОСОБА_3 підійшов до останньої та наніс один удар лівою рукою затиснутою в кулак в область щелепи ОСОБА_7 .
Внаслідок отриманого удару у ОСОБА_7 утворилися тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в ділянці 2 лівого зуба та суглобового паростка справа, які, згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав частково, заперечивши факт умисного заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_7 рукою, затиснутою в кулак. Зазначив, що 14.05.2020 після 14 год. 00 хв. приїхав на велосипеді до сусіда ОСОБА_9 , який проживає напроти потерпілої. Вийшовши від сусіда, між ним та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт через те, що на нього накинулись собаки. Він почав нецензурно висловлюватись до потерпілої через те, що остання випустила собак, сказав їй щоб забрала тварин. Після чого, почав йти назустріч потерпілій, хотів заштовхати її в подвір'я, однак остання почала махати руками. Тоді він наніс один удар зап'ястям лівої руки в область щелепи ОСОБА_7 .. Йому стало соромно через цей вчинок, оскільки ніколи до цього не піднімав рук на жінок, тому відразу припинив діяння, сів на велосипед та поїхав додому. Вказав, що удар завдав ненавмисно, знаходився в емоційному стані, не бажав настання таких наслідків. На даний час дійсно жалкує про свій вчинок, в судовому засіданні вибачився перед потерпілою. Також повідомив, що після вказаної події заходив до ОСОБА_7 , щоб вибачитись, намагався відшкодувати заподіяну шкоду, однак остання сказала, що з питань заподіяних збитків йому необхідно звернутися до її дітей. Він пропонував 50 тисяч гривень як компенсацію за заподіяну шкоду, однак зять потерпілої сказав, що цього мало, повідомивши мінімальну суму - 100 тисяч гривень. В судовому засіданні вибачився перед потерпілою, покаявся, визнав позовні вимоги в частині фактично понесених матеріальних витрат на лікування, моральну шкоду на суму 10 000,00 грн та витрат на правничу допомогу.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його винуватість підтверджується сукупністю доказів, зібраних в ході досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла пояснила, що 14.05.2020 після 14 год 00 хв. перебувала у себе в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , почула як загавкали собаки, хтось почав кричати, коли вийшла з подвір'я - побачила ОСОБА_3 , який стояв на вулиці на проїжджій частині, запитала його: «хто на кого напав?». Він почав її ображати нецензурними словами, поставив велосипед, підійшов до неї назустріч та вдарив її кулаком лівої руки по щелепі. Після чого, жодним чином не допоміг, не вибачився, а сів на велосипед та поїхав. Десь через два місяці обвинувачений приїхав до неї та запропонував відшкодувати заподіяну шкоду, на що вона відповіла йому, що з приводу компенсації потрібно звернутися до її дочки ОСОБА_10 . До цього часу обвинувачений шкоду не відшкодував. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду. Просила задовольнити цивільний позов у повному обсязі, водночас відмовилась від вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень, оскільки зазначені витрати вже відшкодовано ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_11 надав суду показання, згідно яких він в травні 2020 року перебував у будинку за місцем проживання потерпілої. Його дружина з тещею були на подвір'ї. Через деякий час потерпіла зайшла до будинку, на обличчі були ознаки тілесних ушкоджень, а саме: текла кров з губи, трималась за щелепу, був набряк на обличчі. Остання розповіла, що посварилась з обвинуваченим через собаку, сказала, що ОСОБА_3 вдарив її рукою по обличчю один раз. В неї піднявся тиск, після чого він викликав службу екстреної медичної допомоги та поліцію. У подальшому, ОСОБА_7 госпіталізували до лікарні. Протягом двох місяців доглядали за потерпілою, купували ліки, возив у Житомир в лікарню, була постійна нервова напруга. Обвинувачений за 2 роки не намагався відшкодувати заподіяну шкоду. Коли вже кримінальне провадження розглядалось в суді, то ОСОБА_3 поцікавився яким чином можна врегулювати конфлікт. Йому повідомили, що необхідне тривале лікування (більш як пів року), мінімальна сума становить 100 тисяч гривень, однак останній лише насміхався з цього. До цього випадку робив вигляд, що нічого не трапилось, уникав зустрічі.
Допитана як свідок ОСОБА_12 , яка є дочкою потерпілої, повідомила, що в середині травня 2020 року, точної дати не пам'ятає, після обіду знаходилась на території домоволодіння за місцем проживання потерпілої. Вийшовши з будинку, щоб випустити гусей, побачила ОСОБА_7 , в якої на губі та підборідді була кров. Остання сказала, що її побив ОСОБА_3 . В цей час чітко побачила, як обвинувачений поїхав на велосипеді по АДРЕСА_2 . Після чого, вона забігла в хату та сказала чоловіку викликати швидку допомогу. В її матері підвищився кров'яний тиск, була підозра на перелом щелепи, лікар сказав, що потерпілу необхідно госпіталізувати в лікарню. Мати розповіла, що ОСОБА_3 почав нецензурно ображати її, поставив свій велосипед та, підійшовши до неї, вдарив її рукою в обличчя. Після даної події ОСОБА_7 знаходилась в лікарні, в неї був струс головного мозку, перелом нижньої щелепи в двох місцях. В лікарні внаслідок заподіяного ушкодження виникла необхідність видалити декілька зубів. Протягом двох місяців потерпіла зазнавала фізичних та моральних страждань внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень та постійного болю. На даний час ОСОБА_7 потребує лікування, їй необхідно робити операцію для фіксації щелепи, реабілітації та подальшого спостереження у лікаря невролога. Після вказаної події обвинувачений нічим не допоміг, навіть не вибачився. Лише 25.04.2022 ОСОБА_3 приїхав та розмовляв з чоловіком, ОСОБА_11 , щоб забрали заяву про злочин, пропонував певну суму грошей. Чоловік запропонував мінімальну суму для відшкодування шкоди у розмірі 100000,00 гривень, оскільки для лікування потерпілої потрібно близько 180000,00 гривень, про що їм повідомили в стоматологічній клініці. Однак, обвинувачений повідомив, що таких коштів не має, до цього часу шкоду жодним чином не відшкодував.
Свідок ОСОБА_13 , який є чоловіком потерпілої, проживають разом, підтвердив, що в травні 2020 року, точної дати не пам'ятає, в проміжок часу з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. за місцем свого проживання побачив дружину ОСОБА_7 , яка зайшла в будинок разом з дочкою ОСОБА_12 . Дружина плакала, на її обличчі була кров, сказала, що її вдарив ОСОБА_3 .. Після цього, потерпіла з дочкою поїхали до лікарні.
Свідок ОСОБА_14 , який працює фельдшером в центрі екстреної медичної допомоги, повідомив, що приблизно 14 травня 2020 року о 15 год. 00 хв. прибув на виклик екстреної допомоги за адресою проживання ОСОБА_7 в с.Старий Бобрик Житомирського району. Остання скаржилась на головний біль, озноб та біль в ділянці щелепи, їй було важко говорити, був підвищений артеріальний тиск. Вона повідомила, що травму отримала внаслідок удару, що завдав їй ОСОБА_3 , з яким у неї виник словесний конфлікт на вулиці. Свідок пояснив, що надав медичну допомогу ОСОБА_7 та запропонував їй госпіталізацію до лікарні, однак потерпіла відмовилась, оскільки вирішила їхати власним транспортом з дочкою. Картку виклику заповнив він особисто, про ОСОБА_3 нічого не вказав, оскільки прізвище особи, що заподіяла шкоду в такій картці не зазначається.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснили, що були запрошені працівниками поліції в якості понятих при проведенні слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 . Остання розповіла та продемонструвала, як ОСОБА_3 завдав їй удар по щоці рукою стиснутою в кулак.
Свідок ОСОБА_17 , сусідка потерпілої, повідомила, що не була очевидцем події, однак від жителів села дізналась про конфлікт між потерпілою та обвинуваченим, внаслідок якого ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження.
Покази потерпілої та свідків є послідовними, узгоджуються між собою, судом не встановлено підстав, які б вказували на те, що покази є неправдивими чи допитані особи обмовляють обвинуваченого.
Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 також підтверджується:
- відомостями протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.05.2020, з якого видно, що попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_7 заявила, що 14.05.2020 в обідню пору ОСОБА_3 знаходячись на дорозі неподалік будинку по АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 , а саме один удар кулаком руки в область щелепи;
- відомостями протоколу огляду місця події від 08.06.2020, де описано місце вчинення кримінального правопорушення - відкрита ділянка дороги біля будинку АДРЕСА_2 ;
- відомостями протоколу проведення слідчого експерименту від 10.06.2020 з фототаблицею до нього, під час якого потерпіла показала яким чином обвинувачений вдарив її кулаком лівої руки по щелепі.Дані протоколу про спосіб вчинення кримінального правопорушення відповідають показанням потерпілої, свідків та іншим дослідженим доказам;
- висновком судово-медичної експертизи № 1119 від 15.06.2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено закритий перелом нижньої щелепи в ділянці 2 лівого зуба та суглобового паростка справа, що утворився від 1-го удару тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, рукою сторонньої особи, затиснутої в кулак, але відсутні характерні ознаки, що дозволяли б категорично висловитись про травмуючий предмет, через відсутність будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі у гр. ОСОБА_7 . Утворення даного перелому нижньої щелепи у гр. ОСОБА_7 при непрямій травмі - падіння на поверхні, можна виключити. Враховуючи локалізацію та характер перелому нижньої щелепи у гр. ОСОБА_7 та дані процесуальних документів, можна вважати, що тілесні ушкодження потерпілій були заподіяні в термін та за обставин, вказаних нею, за умови, що на час заподіяння тілесних ушкоджень потерпіла знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні.
- висновком судово-медичної експертизи № 1183 від 22.06.2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено закритий перелом нижньої щелепи в ділянці 2 лівого зуба та суглобового паростка справа, що утворився від 1-го удару тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, рукою сторонньої особи, затиснутої в кулак, але відсутні характерні ознаки, що дозволяли б категорично висловитись про травмуючий предмет, через відсутність будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі у гр. ОСОБА_7 . Вищевказані тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_7 відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, утворилися в термін та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи;
Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він, відмахуючись від ОСОБА_7 , ненавмисно завдав удар зап'ястям руки по обличчю потерпілої, суд оцінює критично. Показання обвинуваченого в цій частині спростовуються не лише показаннями потерпілої, але й показаннями свідків, які були присутні під час проведення слідчого експерименту. Підстав обмовляти обвинуваченого під час судового розгляду не встановлено. Крім цього, правдивість і обґрунтованість показань потерпілої, час і механізм спричинення тілесних ушкоджень підтверджено об'єктивними джерелами доказування - висновками судових медичних експертиз, якими, зокрема, підтверджено, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження виникли від удару рукою, затиснутою в кулак, та за ознакою тривалості розладу здоров'я відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
На підставі викладеного, оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною повністю та кваліфікує його дії ч. 1 ст. 122 КК України, як умисні дії, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, було злочином середньої тяжкості (з 01.07.20 - нетяжким злочином).
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 та 67 КК України, судом не встановлено.
Доводи захисника про наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, сприяння у розкритті злочину та часткове відшкодування шкоди, суд відхиляє. Так, обвинувачений не у повній мірі визнав свою винуватість, зокрема щодо форми вини та механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.
Суд зазначає, що відповідно до послідовної практики Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення жодним чином не допоміг потерпілій, а зник з місця події, навіть частково не відшкодував заподіяну шкоду, попросив вибачення лише під час судового розгляду справи по суті, коли пройшло більше двох років з моменту вчинення діяння, а до цього часу уникав спілкування з потерпілою.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, є пенсіонером за віком, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
З урахуванням наведеного вище, приймаючи до уваги ступінь суспільної небезпеки та обставини скоєного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, особу обвинуваченого, який є пенсіонером за віком, що виключає можливість призначення йому покарання у виді виправних робіт та обмеження волі, враховуючи санкцію статті та думку учасників справи, зокрема потерпілої, яка не наполягає на суворості покарання, суд призначає покарання обвинуваченому у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі. І лише враховуючи, що обвинувачений ніколи раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, приймаючи до уваги запропоновану учасниками міру покарання, які не наполягають на реальному відбутті покарання обвинуваченим, суд відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, визначених у ст.. 76 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Що стосується цивільного позову, суд приходить до наступного висновку.
В обґрунтування заявленого позову зазначено, що в результаті умисних дій обвинуваченого потерпілій була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 135 513,00 гривень та моральна в сумі 100 000,00 гривень, враховуючи вимушеність змін звичного способу життя та необхідність вжиття додаткових зусиль для його організації.
Заслухавши сторони кримінального провадження з підстав заявленого цивільного позову суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
При цьому, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізичних особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім'ї, близьких родичів.
За ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішення питання про задоволення позову про стягнення моральної шкоди, враховується характер протиправних дій, які є кримінально караними, ступінь вини, глибину душевних страждань потерпілої особи, які призвели до зміни звичного способу життя, вимушеним лікуванням, психологічного пригнічення, що свідчать про зміну звичного способу життя та необхідність вжиття додаткових зусиль для його організації.
З матеріалів справи вбачається, що фактично понесені потерпілою матеріальні витрати підтверджені фіскальними чеками та іншими матеріалами, долученими до позову, на загальнусуму 7813, 00 гривень. В судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_3 визнав позовні вимоги в частині матеріальних витрат позивача, які підтверджені відповідними доказами.
Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 слід стягнути 7813, 00 гривень в якості заподіяної матеріальної шкоди.
Натомість, суд відмовляє в стягненні матеріальної шкоди в сумі 127 700, 00 грн., яку згідно плану лікування має сплатити ОСОБА_7 , оскільки до матеріалів позову на підтвердження вже фактично понесених витрат за відповідним планом не долучено жодних доказів, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для відшкодування матеріальної шкоди на вказану суму.
Водночас, ОСОБА_7 не позбавлена можливості у подальшому звернутися до суду в цивільному порядку з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у зв'язку з понесеними витратами на лікування.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що така шкода заподіяна злочинними діями обвинуваченого, враховує глибину, характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка вимушена була прикладати зусилля на відновлення стану здоров'я, який склався у неї внаслідок злочинних дій обвинуваченого. У зв'язку з викладеним та керуючись принципом розумності і достатності, приймаючи до уваги вік, соціальне положення обвинуваченого, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та вважає, що визначений розмір відшкодування є достатнім та справедливим.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовилась від стягнення з цивільного відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, оскільки вказані витрати ОСОБА_3 вже їй відшкодував, у зв'язку з чим вказані судові витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого.
Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні.
Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. 100, 129, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75, 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.122 КК України, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 7813 (сім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Речові докази: рентген знімок та дві виписки видані на ім'я ОСОБА_7 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - повернути ОСОБА_7 .
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_3 не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1