06 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморочка плюс» (далі - Товариство, позивач) - не з'явився,
відповідача - акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк, відповідач, заявник) - Кут М.В., адвокат (довіреність від 24.12.2021 № 19/3-02/368),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :
приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича - (далі - нотаріус Малий О.С., третя особа 1) - не з'явився,
товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» (далі - ТОВ «УКРКАВА», третя особа 2) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Банку
про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18
за позовом Товариства
до Банку,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : нотаріуса Малого О.С., ТОВ «УКРКАВА»,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Банку про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний виконавчий напис нотаріуса № 2729 від 09.11.2017 вчинений з порушенням положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пунктів 3.1., 3.2., 3.4., 3.5. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, а саме:
- з порушенням встановленого чинним законодавством річного строку для його вчинення;
- з порушенням вимог щодо безспірності заборгованості, за відсутності надісланої майновому поручителю письмової вимоги банку про усунення порушення виконання зобов'язання, та доказів безспірності заборгованості;
- вчинений щодо заборгованості, яка є спірною та щодо спірного предмета іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та постанови суду касаційної інстанції
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 916/1315/18, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 касаційну скаргу Банку залишено без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2018 у справі № 916/1315/18 змінено та викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2018 у справі № 916/1315/18 залишено без змін.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд постанови касаційної інстанції за виключними обставинами
Банк, посилаючись на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.06.2022 № 6-р(ІІ)/2022 у справі №3-188/2020(455/20), просить задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18, прийняти постанову, якою скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2018, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та постанову Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала заяву
На обґрунтування своєї правової позиції Банк із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що є підстави для перегляду постанови касаційної інстанції, оскільки Конституційним Судом України прийнято рішення щодо відповідності Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на заяву Товариство заперечило проти доводів заявника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у задоволенні заяви та залишити постанову Верховного суду від 25.11.2021 в силі.
Від третіх осіб відзиви на заяву про перегляд постанови Верховного Суду за виключними обставинами не надходили.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28.12.2011 Банком і ТОВ «УКРКАВА» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 86 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016.
10.12.2012 в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за зазначеним кредитним договором Банком як іпотекодержателем та Товариством як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 4089, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання Позичальника - ТОВ «УКРКАВА» за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодателю на праві власності.
На протязі дії кредитного та іпотечного договору, сторони неодноразово вносили до них зміни, викладаючи їх у додаткових договорах до договору кредитної лінії № 86 (№№ 1-8) та договорі про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І. від 10.12. 2012 за № 4089 (№1).
Позичальник за кредитним договором - ТОВ «УКРКАВА» не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановленні кредитним договором строки та порядку.
20.02.2015 Банк звернувся до Товариства з листом № 24-1/115/2160, в якому просив останнього як майнового поручителя по зобов'язанням ТОВ «УКРКАВА» за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 сприяти в погашенні заборгованості Позичальника за січень, лютий 2015 року.
04.05.2016 Банк направив позичальнику - ТОВ «УКРКАВА» вимогу про дострокове повернення кредиту (лист № 28/01-3/86/7403), в якій повідомив Позичальника про невиконання ним належним чином взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, про наявність станом на 04.05.2016 заборгованості у сумі 52 884 667,05 грн та 3 699 753,88 доларів США, відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цього листа здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, які підлягають сплаті позичальником на користь Банку) на зазначену суму в гривнях та доларах США, а також проценти та штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору.
04.05.2016 Банк також звернувся до Товариства:
- з повідомленням про порушення забезпечених заставою зобов'язань за кредитним договором від 28.12.2011 № 86 (лист від 04.05.2016 № 28/01-3/86/7407), в якому повідомив про невиконання Позичальником належним чином забезпечених заставою зобов'язань за кредитним договором № 86 з повернення кредиту та сплати відсотків та наявність заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 52 884 667,05 грн та 3 699 753, 88 дол. США;
- з вимогою про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором (лист від 04.05.2016 № 28/01-3/86/7404), в якому вимагав у строк, що не перевищує 30 календарних днів сплатити заборгованість (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, які підлягають сплаті позичальником на користь Банку відповідно до умов кредитного договору) на загальну суму 3 699 753, 88 дол. США та 52 884 667, 05 грн, а також проценти та штрафні санкції, що будуть донараховані Банком на дату погашення заборгованості. Також Банк вказав на те, що у разі невиконання цієї вимоги Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який передбачений пунктом 6.2. іпотечного договору спосіб на розсуд Банку, у тому числі і за рішенням суду.
14.06.2016 Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4089, та на предмет застави за договором застави обладнання від 10.12.2012 № 2 (за переліком, визначеним у позовній заяві), з наданням Банку права продажу предмету застави від імені Товариства шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за початковою ціною 1 186 210,88 грн в рахунок часткового погашення перед Банком заборгованості за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, що станом на 14.06.2016 становила 58 513 161,83 грн та 3 541 398,29 дол. США. Господарський суд Одеської області ухвалою від 21.06.2016 прийняв позовну заяву Банку до розгляду, порушив за цією позовною заявою провадження по справі № 916/1609/16.
07.07.2017 Банк направив Товариству вимогу про усунення порушення зобов'язань (лист від 07.07.2017 № 28/01-3/87/10598), в якій, посилаючись на невиконання Позичальником належним чином своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів та наявність простроченої кредитної заборгованості у розмірі 75 465 776,91 грн та 3 978 178,84 дол. США Банк вимагав усунути в строк, що не перевищує 30 календарних днів, порушення зобов'язань за кредитним договором шляхом сплати заборгованості за кредитним договором (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, які підлягають сплаті позичальником на користь Банку відповідно до умов кредитного договору) на загальну суму 3 978 178,84 дол. США та 75 465 776,91 грн, а також проценти та штрафні санкції, що будуть донараховані Банком на дату погашення заборгованості. Також Банк зазначив про те, що у разі невиконання цієї вимоги Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який передбачений статтею 33 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 6.2. іпотечного договору спосіб на розсуд Банку.
09.11.2017 Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису на копії іпотечного договору, укладеного між Банком та Товариством, що посвідчений 10.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 4089 (зі змінами та доповненнями), з метою звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству, в рахунок часткового задоволення вимог Банку щодо погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, що станом на 31.10.2017 становить: 344 691,78 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за траншами, виданими в іноземній валюті та 7 588 120,66 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за траншами, виданими у національній валюті. У заяві Банк зазначив, що періодом, за який проводиться стягнення є період з 01.10. 2016 по 30.09.2017.
09.11.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С. вчинив виконавчий напис, в якому запропонував з метою погашення частини заборгованості ТОВ «УКРКАВА» перед Банком (стягувач) за процентами за користування кредитом за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 (строк, за який проводиться стягнення) в сумі 344 691,78 дол. США - за користування кредитними коштами за траншами, виданими в іноземній валюті та 7 588 120,66 грн - за користування кредитними коштами за траншами, виданими у національній валюті, за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку предмета стягнення, звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству (боржник), та переданий Товариством як майновим поручителем, в іпотеку стягувачу за іпотечним договором, посвідченим 10.12.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4089, зі змінами та доповненнями внесеними за договорами про внесення змін від 17.02.2014 № 1, зареєстрованим за № 440, від 03.03.2014 № 2, зареєстрованим за № 574, від 28.08.2014 № 3, зареєстрованим за № 1786.
Також зазначив у виконавчому написі про те, що рішення про стягнення набирає законної (юридичної) сили та дата набрання чинності виконавчого напису з 09.11.2017. Виконавчий напис може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його вчинення, а саме: з 09.11.2017 до 09.11.2018. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 2729.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2022, зокрема, відкрито провадження у справі № 916/1315/18 за заявою Банку про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18.
На електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Банку 23.09.2022 надійшла заява, у якій відповідач просить зупинити провадження у справі № 916/1315/18 за заявою Банку про перегляд судового рішення за виключними обставинами до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 ГПК України).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Банку про зупинення, виходячи з такого.
Зупинення провадження у даній справі заявник мотивує таким:
- ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2022 справу № 910/4518/16 передано разом з касаційними скаргами акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (що є правонаступником акціонерного товариства «Сбербанк» [далі - АТ «Сбербанк»]) та акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» [далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України»] на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у вказаній справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду;
- у вказаній ухвалі колегія суддів касаційної інстанція зазначила, зокрема, таке:
• додатково, підтвердженням виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом є те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) перевірявся на відповідність Конституції України припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з яким якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України;
• під час перевірки на відповідність Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, в наведеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 ЦК України), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі;
• з урахуванням різного підходу щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, що за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, свідченням чого є висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та у постанові від 18.01.2022 по справі № 910/17048/17, а також беручи до уваги тлумачення Конституційним Судом України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про передачу справи № 910/4518/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав визначених положеннями частини п'ятої статті 302 ГПК України.
- ухвалою від 28.07.2022 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/4518/16 та призначила її до розгляду;
- отже, на розгляді Великої Палати Верховного Суду у межах справи №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) перебуває питання стосовно різного підходу щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, що за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, а також тлумачення Конституційним Судом України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Водночас, справа №910/4518/16 є справою про банкрутство приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», в межах якої вирішувалися питання щодо визнання кредиторських вимог банків, у розрахунок яких входили проценти нараховані відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України.
Разом з тим предметом позовних вимог у справі № 916/1315/18 є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису.
Таким чином, справи № 910/4518/16 та № 916/1315/18 не є подібними за предметом розгляду, підставами позовних вимог, правовідносинами, які виникли між учасниками процесу, а також їх правовим регулюванням.
З урахуванням специфіки правового регулювання перегляду судового рішення за виключними обставинами, змісту частини п'ятої статті 320 ГПК України, Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
З огляду на вищевикладене Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання Банку про зупинення провадження у справі.
Щодо заяви Банку про перегляд судового рішення касаційної інстанції за виключними обставинами, Суд зазначає таке.
Однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Вказана підстава для перегляду судових рішень надає право заявнику звернутися до суду про перегляд судових рішень за виключними обставинами за таких умов: (1) застосування судом при вирішенні відповідної справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, неконституційність якого встановлена Конституційним Судом України або ж (2) незастосування судом при вирішенні справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, конституційність якого встановлена Конституційним Судом України. Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/3006/17.
Заявник підставою для перегляду постанови Верховного Суду у даній справі вказує рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 у справі №3-188/2020(455/20) [далі - Рішення КСУ], яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України [пункт 1 резолютивної частини].
Таким чином, для перегляду постанови суду касаційної інстанції необхідно з'ясувати, чи дійсно Верховним Судом під час касаційного провадження у справі №916/1315/18 було не застосовано припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України.
Проте, зі змісту постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18 вбачається, що судом касаційної інстанції процитовано та застосовано частину першу статті 1050 ЦК України, у тому числі її перше речення, а тому у справі № 916/1315/18 відсутня наведена скаржником підстава для перегляду судового рішення за виключними обставинами, оскільки означена норма права була визнана Конституційним Судом України такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) та була застосована судом. (Близька за змістом правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/1269/18).
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
На думку скаржника, у Рішенні КСУ висловлено таку юридичну позицію: «… що як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України».
Також, Банк, обґрунтовуючи свою позицію, вказує на висновки Конституційного Суду України викладені у пункті 7 Рішення КСУ, а саме:
«…аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору»;
«Конституційний Суд України зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі»;
«Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі».
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні КСУ чітко вказав таке:
«Практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 Кодексу та першого речення частини першої статті 1050 Кодексу в системному зв'язку з частиною другою статті 625 Кодексу з березня 2018 року зазнала докорінних змін. Ці зміни зумовлено, по-перше, зміною підходу до тлумачення статті 1048 Кодексу (щодо обов'язку боржника сплачувати проценти до дня повернення позики) у контексті визначення строку виконання зобов'язань за кредитним договором, а по-друге, новим підходом до визначення юридичної природи процентів, що їх встановлено частиною першою статті 1048 Кодексу (плата за надані грошові кошти) і частиною другою статті 625 Кодексу (міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання), та різними юридичними підставами для їх застосування.
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема, Конституційний Суд України».
Доводи заяви скаржника по суті зводяться до незгоди з прийнятою Верховним Судом постановою та в основу обґрунтування, покладені висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні КСУ, які не мають своїм наслідком зміну судової практики, сталість і єдність якої є функцією Верховного Суду.
Верховний Суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що заявнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені у заяві Банку, не спростовують вказаного висновку.
Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві Товариства на заяву, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій ухвалі.
Висновки за результатами розгляду заяви
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 325 ГПК України).
Зважаючи на викладене у розділі 8 цієї ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Судові витрати
Судові витрати у зв'язку з розглядом заяви покладаються на Банк, оскільки Верховний Суд у задоволенні заяви відмовляє, а судове рішення касаційної інстанції залишає в силі.
Керуючись статтями 234, 235, 320, 325 ГПК України, Верховний Суд,
1. У задоволенні заяви акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18 відмовити.
2. Залишити постанову Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/1315/18 в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова