Іменем України
06 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/599/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант",
код ЄДРПОУ 44256077, вул. Кудрявська, 9Б, м. Київ, 04053
Відповідач: Сухополов'янська сільська рада,
код ЄДРПОУ 04415867, вул. Чернігівська, 32, с. Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542
Предмет спору: про стягнення 29 750,89 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант" звернулось до суду з позовом до Сухополов'янської сільської ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 29 750,89 грн заборгованості, з яких 22 837,70 грн боргу, 2965,77 грн пені, 3632,07 грн інфляційних втрат та 315,35 грн 3 % річних.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Також ухвалою від 19.08.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.
У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг процесуальний документ засобами поштового зв'язку не направлявся сторонам у справі.
Згідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Копія ухвали від 19.08.2022 була направлена 22.08.2022 на електронну адресу позивача office@ema.org.ua та відповідача 04415867@mail.gov.ua.
Тобто судом були вжиті заходи з метою отримання відповідачем цього судового рішення у справі, які узгоджуються з приписами ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
На електронну адресу суду 22.08.2022 надійшло повідомлення про прочитання листа - ухвали суду від 19.08.2022 з електронної адреси відповідача - 04415867@mail.gov.ua.
23.08.2022 від відповідача через електронні засоби зв'язку надійшов лист, в якому повідомлено, що ухвалу суду від 19.08.2022 ним отримано 22.08.2022.
Таким чином, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення йому ухвали від 19.08.2022 є 22.08.2022.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 06.09.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 01/10 про постачання електричної енергії споживачу від 01.10.2021 в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 22 837,70 грн, на яку позивачем нараховано 2965,77 грн пені, 315,35 грн - 3% річних та 3632,07 грн інфляційних втрат.
Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
01.10.2021 між Сухополов'янською сільською радою (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (далі - Постачальник), що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 23.07.2021 № 1180, укладено договір № 01/10 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) (а.с. 10-18).
Згідно п. 1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість поставленої (спожитої) електричної енергії (далі - товар). Для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим договором відноситься до ЕЗК за ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія.
Відповідно до п. 2.3 Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача діючого договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п. 3.1 Договору постачання електричної енергії здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки (далі - Заявка), Додаток № 2 до даного Договору, яка має містити: інформацію щодо об'єкта (об'єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об'єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС-коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії ( в тому числі дату початку постачання) за кожним об'єктом споживача, відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об'єктами споживача (за наявності).
Ціна договору становить 56 446,87 грн, в т.ч. ПДВ - 9407,81 грн (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до Договору «Договірна ціна».
Згідно з п. 5.5 Договору ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Обсяг споживання товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та канальних послуг від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів України (п. 5.7 Договору).
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно п. 5.9 Договору станом на останній календарний день розрахункового періоду постачальником складається акт приймання-передачі електричної енергії та протягом 5 робочих днів надається споживачу. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк.
Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк, до кінця місяця наступного за звітним (п. 5.11 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно п. 9.5 Договору за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Сторонами підписано та скріплено печатками сторін Додаток № 1 «Договірна ціна (та/або Специфікація)» до Договору, згідно якого обумовлено постачання електричної енергії в кількості 20 532 кВт/год, вартість за одиницю без ПДВ 2,29101199753231 грн, загальна вартість з ПДВ - 56 446,87 грн (а.с. 19).
Споживачем підписано Заявку, що є додатком №2 до Договору (а. с. 20). У заявці зазначені адреси об'єктів та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об'єктом споживання. Найменування оператора, з яким споживач уклав договір з розподілу електричної енергії - АТ «Чернігівобленерго». Діючим постачальником зазначено ТОВ «Енера Чернігів», період постачання електричної енергії - з дати підписання договору, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку (Оператора системи розподілу), до 31 грудня 2021 року.
23.10.2021 між сторонами підписано та скріплено печатками сторін додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 23), якою викладено п. 5.1 Договору в наступній редакції: « 5.1. Ціна цього Договору становить 56 446,82 грн, в т.ч. ПДВ - 9407,81 грн».
Пункт 5.5 Договору викладено в наступній редакції: « 5.5. Ціна цього Договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, які враховані в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачається за Договором. Підставою для зміни ціни є набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується в Договорі. Нова (змінена) ціна, застосовується з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України ( у тому числі рішеннями НКРЕКП).
Додаток № 1 до Договору «Специфікація» викладено в наступній редакції: «Електрична енергія в кількості 20 532 кВт/год, вартість за одиницю без ПДВ - 2,29101, загальна вартість з ПДВ - 56 446,82 грн».
Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 01 жовтня 2021 року.
Позивачем було отримано повідомлення від Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про зміну споживачем - Сухополов'янською сільською радою електропостачальника з ТОВ «Енера» на ТОВ «ЕМА» з 02.10.2021 (а.с. 45).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію згідно Акту № 41 прийому-передачі електричної енергії від 30.11.2021 у кількості 4530 кВт/год на суму 12 453,94 грн , згідно Акту № 92 прийому-передачі електричної енергії від 31.12.2021 у кількості 8307 кВт/год на суму 22 837,70 грн. Вказані Акти підписані представниками Постачальника та Споживача (а.с. 25, 27).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату спожитої електроенергії № 69 від 10.12.2021 за листопад 2021 року на суму 12 453,94 грн, в якому вказано строк оплати по 31.12.2021 та № 102 від 06.01.2022 на суму 22 837,70 грн, в якому вказано строк оплати по 31.01.2022 (а.с. 26, 28).
Відповідачем 17.12.2021 оплачено спожиту електричну енергію по Акту № 41 за листопад 2021 року в сумі 5561,67 грн та 6892,27 грн, всього на загальну суму 12 453,27 грн, що підтверджується довідкою «АТ «Ощадбанк» № 100.04/0123-05/148 від 19.07.2022.
Відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року не виконав.
Звертаючись до суду, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії по Договору № 01/10 в сумі 22 837,70 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2965,77 грн пені, 3632,07 грн інфляційних втрат та 315,35 грн - 3 % річних.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку; змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
За приписами ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).
Відповідно до п. 4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
У разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ (абз. 3 п. 2.3.5 розділу II Правил).
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості.
Як встановив суд, на підставі даних щодо обсягів спожитої відповідачем електроенергії, отриманих від АТ "Чернігівобленерго", як оператора систем розподілу, позивачем були складені акти прийому-передачі електричної енергії № 41 від 30.11.2021 у кількості 4530 кВт/год на суму 12 453,94 грн (за листопад 2021 року) та № 92 від 31.12.2021 у кількості 8307 кВт/год на суму 22 837,70 грн (за грудень 2021 року) та виставлені рахунки на оплату № 69 від 10.12.2021 та № 102 від 06.01.2022 на вказані у актах суми.
Вказані акти були підписані Споживачем без зауважень.
Заперечення або заяви щодо незгоди з нарахованою в платіжних документах сумою, як передбачено абз. 3 п. 2.3.5 Правил, Споживачем (відповідачем) не подавалися.
За умовами пункту 5.11 Договору споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк, до кінця місяця наступного за звітним. Тобто рахунок за листопад 2021 року мав бути сплачений відповідачем до 31.12.2021, рахунок за грудень - до 31.01.2022.
Як зазначено позивачем та підтверджується наданими доказами відповідачем 17.12.2021 було оплачено спожиту електричну енергію по акту № 41 за листопад 2021 року у сумі 12 453,94 грн.
Прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті спожитої електричної енергії за грудень 2021 року починається з 01.02.2022.
Відповідачем доказів оплати спожитої електричної енергії за грудень 2021 року на суму 22 837,70 грн суду не надано.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив кошти за спожиту ним у грудні 2021 року електричну енергію на суму 22 837,70 грн у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 22 837,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії по Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 2965,77 грн за період з 01.02.2022 по 18.07.2022.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, здійснив перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про її правомірне нарахування.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3632,07 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по червень 2022 року та 3 % річних в сумі 315,35 грн за період з 01.02.2022 по 18.07.2022.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про правомірне їх нарахування.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сухополов'янської сільської ради (код ЄДРПОУ 04415867, вул. Чернігівська, 32, с. Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542) на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (код ЄДРПОУ 44256077, вул. Кудрявська, 9Б, м. Київ, 04053) 22 837,70 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 2965,77 грн пені, 3632,07 грн інфляційних втрат, 315,35 грн 3 % річних та 2481,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун