"28" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1824/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Кузнецова Т.А.,
від відповідача - Коцар О.С.,
від третьої особи - Каплун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси”, про стягнення заборгованості в загальній сумі 47270,19 грн., -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна” про стягнення заборгованості в загальній сумі 47270,19 грн., в т.ч. орендної плати за договором оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. в сумі 6788,95 грн. та неустойки в сумі 40481,24 грн., посилаючись на наступне.
18.07.2013 р. між комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси” та Приватним акціонерним товариством “МТС Україна” було укладено договір оренди № ТГО-292/13 на об'єкт оренди, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-А (частина крівлі будівлі ЦТП № 76).
Керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 1962-VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284 - VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси”, та на підставі акта приймання - передачі від 16 квітня 2018 року, сторони, за взаємною згодою уклали додатковий договір від 16.04.2018 р. № 1 та внесли зміни до договору оренди у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін” в частині зміни назви орендодавця з “Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради” та назви орендаря з “Приватне акціонерне товариство “МТС Україна” на “Приватне акціонерне товариство “ВФ Україна”, продовжено термін дії договору до 01.06.2018 р.
Наразі позивач посилається на положення ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (у редакції чинній до 01.02.2020 р.), за якими якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Так, позивач зазначає, що, враховуючи відсутність заперечення орендодавця та балансоутримувача об'єкта оренди (КП “Теплопостачання міста Одеса”) щодо припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, строк дії вказаного договору оренди було автопролонговано до 09.03.2020 р.
Між тим як вказує позивач, відповідно до вимог ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального манна” (у редакції чинній до 01.02.2020 р.) 26.02.2020 р. листом № 01-13/683 було проінформовано орендаря, що строк дії договору оренди від 18.07.2013 р. № ТГО-292/13 закінчується 09.03.2020 р. та запропоновано сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити фактичне повернення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі об'єкта оренди, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-А. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення даний лист отримано орендарем 02.03.2020 р., однак зазначені у повідомленні вимоги станом на 08.12.2021 р. не виконані відповідачем.
При цьому позивач посилається на п. 2.2. договору оренди, згідно якого за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплатити орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди/, місяць 2000 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
В п. 2.4. договору оренди визначено, щодо орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Так, позивач стверджує, що ПрАТ “ВФ Україна” не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених в п.п. 2.2, 2.4 договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі). В порушення вищенаведених приписів законодавства та умов договору (п. 2.2, 2.4), орендар не сплачує орендну плату у повному обсязі за користування об'єктом оренди, внаслідок чого станом на дату закінчення строку дії наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 6788,95 грн., яка є несплаченою станом на подання позовної заяви.
Як наголошує позивач, 30.01.2020 р. на адресу Департаменту надійшло звернення КП “Теплопостачання міста Одеса” від 28.01.2020 р. № 02-01-01-37 щодо підписання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог між КП “Теплопостачання міста Одеса” та ПрАТ “ВФ Україна” щодо за договорами оренди: від 02.11.2009 р. № ТГО-568/09, від 01.01.2010 р. № ТГО-74/10, від 18.07.2013 р. № ТГО-293/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-294/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-296/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-297/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-292/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-291/13.
Позивач зазначає, що згідно з п. 25 рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 р. № 3991- VII “Про бюджет міста Одеси на 2019 рік” та п. 26 рішення Одеської міської ради від 12.12.2019 р. № 5453- VII “Про бюджет міста Одеси на 2020 рік” у разі передачі в оренду Департаментом майна, балансоутримувачем якого є комунальне підприємство, загальна площа якого перевищує 200 кв.м на одного балансоутримувача, 95% коштів за оренду є джерелом доходів відповідного комунального підприємства та використовуються на поповнення власних обігових коштів підприємства балансоутримувача.
Позивач звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальної власності відповідних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. При цьому позивач наголошує, що відповідно до п. 1.3 статуту КП “Теплопостачання міста Одеси” засновником підприємства є Одеська міська рада.
П. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Таким чином, на думку позивача, діючим законодавством України заборонено зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді взаємозаліків у негрошовій формі.
В свою чергу листом Департаменту від 27.02.2020 р. № 01-13/718 балансоутримувача - КП “Теплопостачання міста Одеси” було повідомлено, що Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, а з 01.02.2020 р. - Законом “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. № 157-ІХ, не передбачено прямої норми щодо можливості погашення заборгованості з орендної плати шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та ПрАТ “ВФ України” є боржником перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради за договорами оренди від 02.11.2009 р. № ТГО-568/09, від 01.01.2010 р. № ТГО-74/10, від 18.07.2013 р. № ТГО-293/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-294/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-296/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-297/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-292/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-291/13, та у подальшому буде вжиті заходи зі стягнення вказаної заборгованості.
Поряд з цим з огляду на те, що строк дії договору було автопролонговано до 09.03.2020 р., відповідно позивач вважає, що за період з 10.03.2020 р. до 30.11.2021 р. зазначений об'єкт, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-А, використовувався Приватним акціонерним товариством “ВФ Україна” без належних правових підстав.
Наразі позивач посилається на п. 4.4. договору оренди, згідно якого після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Так, враховуючи закінчення 09.03.2020 року дії договору оренду та неповернення відповідачем за актом приймання-передачі об'єкта оренди, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 10.03.2020 р. по 30.11.2020 р. складає 40481,24 грн.
Наразі позивач повідомляє, що з метою досудового врегулювання спору Департаментом була направлена претензія від 26.02.2020 р. № 01-13/680.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2022 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1824/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26 серпня 2022 р.
22.08.2022 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про залучення КП “Теплопостачання міста Одеси” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
26.08.2022 р. від представника позивача не електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки позивачем готуються уточнення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2022 р. до участі у справі № 916/1824/22 залучено КП “Теплопостачання міста Одеси” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, також розгляд справи відкладено на 15.09.2022 р.
13.09.2022 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема, відповідач підтверджує, що 18.07.2013 р. між КП “ТМО” (орендодавець або балансоутримувач) та ПрАТ “МТС Україна” (орендар) укладено договір оренди № ТТО-292/13. Об'єктом оренди є частина крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Корольова 85-а. Так, за актом приймання-передачі від 18.07.2013 р. орендодавець передав орендарю об'єкт оренди, який знаходиться у комунальної власності та перебуває на балансі КП “ТМО”, під розміщення телекомунікаційного обладнання. В подальшому відповідно до рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284-VІІ “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси” було визначено, що орендодавцем комунального майна, переданого на баланс комунальних підприємств виступає Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Відповідач зазначає, що 16 квітня 2018 року за ініціативою позивача було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору, яким змінено орендодавця - КП “ТМО” на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Орендаря на ПрАТ “ВФ Україна”. КП “ТМО” визначено у вказаному додатковому договорі як балансоутримувач. Одночасно даною додатковою угодою продовжено термін дії договору до 01 червня 2018 року (п. 1.1., п. 1.3. додаткового договору).
Окрім того, відповідач додає, що додатковим договором доповнено підпункт 2.2. п. 2 договору щодо порядку розрахунків, а саме було визначено, що з 01.01.2018 р. орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: № 37326027001909, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595. Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
Наразі відповідач зауважує, що згідно пункту 27 рішенням Одеської міської ради № 2733-VІІ від 14.12.2017 р. “Про бюджет міста Одеси на 2018 рік” встановлено, що у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП “Міжнародний аеропорт Одеса”, та коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду не перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:
- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;
- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п. 26 даного рішення.
Викладене, на думку відповідача, свідчить про те, що у КП “ТМО” як у балансоутримувача майна на підставі зазначеного нормативного акту органу міського самоврядування та договору виникло право на отримання частки щомісячних орендних платежів у розмірі 95 % коштів за оренду майна, переданого відповідачу.
Так, з внесенням зазначених змін до договору у орендаря виник обов'язок самостійно проводити розподіл щомісячної суми орендної плати та перераховувати її в визначених частинах безпосередньо на рахунок балансоутримувача майна - КП “ТМО” та орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у порядку, встановленому рішенням Одеської міської ради.
В свою чергу, окрім зобов'язання ПрАТ “ВФ Україна” по оплаті орендної плати на користь балансоутримувача - КП “ТМО”, у КП “ТМО” були зобов'язання перед ПрАТ “ВФ Україна” за окремими договірними відносини для задоволення потреб у передачі інформації пристроями, які зчитають та передають дані з вузлів обліку (природного газу, теплової енергії, тощо).
Зокрема, sim-картки оператора ПрАТ “ВФ Україна” встановлені у пристроях передачі інформації (модемах) на:
- вузлах обліку газу котелень підприємства (відповідно до вимог пунктів 1,2 глави 3 розділу X “Кодексу газорозподільних систем”, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. за № 2494);
- вузлах обліку теплової енергії котелень підприємства (для оперативного контролю справного стану приладів та коректної роботи котельні);
- вузлах обліку споживання теплової енергії у житлових будинках (для контролю споживання теплової енергії);
- приладах обліку підживлення районних та квартальних котелень;
- котельнях, які обладнані диспетчерськими системами.
За ствердженнями відповідача, у КП “ТМО” рахувалася заборгованість перед ПрАТ “ВФ Україна” за договором про надання послуг № СА-№ 295378927813/ТМО-16/17 від 10.02.2017 р. Вказану заборгованість у певний період КП “ТМО” не могло погасити через арешти, накладені органами Державної виконавчої служби на рахунки підприємства, і вона могла стати підставою для відключення КП “ТМО” від обслуговування пристроїв зчитування інформації з вищезазначених вузлів обліку (природного газу, теплової енергії тощо), що унеможливило б належну підготовку до майбутнього опалювального періоду. З огляду на такі обставини, між КП “ТМО” та ПрАТ “ВФ Україна” були проведені заліки зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, як повідомляє відповідач, 95-тивідсоткова частка КП “ТМО” від коштів за оренду майна за договором є джерелом доходів підприємства та використовується на поповнення власних обігових коштів, тому заборона передбачена Бюджетним кодексом України, зокрема у п. 6 ст. 45, на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі шляхом взаємозаліку, не стосується КП “ТМО”. Зазначені кошти належать КП “ТМО” та не підлягають перерахуванню до бюджету, а також на розрахункові рахунки Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Відповідач зазначає, що враховуючи обставину, що зустрічні однорідні вимоги КП “ТМО” та ПрАТ “ВФ Україна” не підпадають під випадки, встановлені у ст. 602 Цивільного кодексу України, то проведення взаємозаліку є цілком законним та обґрунтованим.
Поряд з цим відповідач наголошує, що 16.04.2018 р. за ініціативою позивача було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору, проте первісний термін дії договору був встановлений з 18.07.2013 р. до 18.06.2016 р., тобто на 2 роки та 11 місяців.
У пункті 7.8. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, на думку відповідача, з 18.06.2016 р. відбулося продовження терміну дії договору знову на 2 роки та 11 місяців, тобто, по 18.05.2019 р.
Між тим відповідач наголошує, що під час автоматичного продовження терміну дії договору згідно пункту 7.8. (з 18.06.2016 р. по 18.05.2019 р.) позивач, укладаючи додатковий договір № 1, продовжив термін дії договору до 01.06.2018 р. (п. 1.1., п. 1.3. додаткового договору), але фактично скоротив термін його дії. Отже, на думку відповідача, новий термін дії договору був встановлений вже з 18.06.2016 р. по 01.06.2018 р. (2 роки, 11 місяців, 14 днів).
Відповідач зазначає, що сторонами не вносилися зміни в редакцію пункту 7.8. договору, яка визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За таких обставин, на думку відповідача, процедура припинення договору повинна відбуватися шляхом направлення письмової заяви протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто, в період з 01.06.2018 р. по 01.07.2018 р.
Між тим, відповідач повідомляє, що позивач направив у лютому 2020 року листа від 26.02.2020 р. № 01-13/683 про закінчення строку дії договору з 09.03.2020 р. Але на думку відповідача, з огляду на вимоги пункту 7.8 договору процедура його припинення є вочевидь порушеною.
Отже, на думку відповідача, у період з 01.06.2018 р. по 01.07.2018 р. договір не був припинений належним чином. З огляду на це, у 2018 році на підставі п. 7.8. договору строк його дії було продовжено ще на 2 роки 11 місяців 14 днів, тобто до 15 травня 2021 року (з подальшою пролонгацією). В свою чергу оскільки дія договору не припинена, то відсутні правові підстави для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
15.09.2022 р. третьою особою подано до суду письмові пояснення щодо позовної заяви. Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” зазначає, що розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік. КП “ТМО” звертає увагу суду на те, що згідно пункту 27 рішенням Одеської міської ради № 2733-VII від 14.12.2017 р. “Про бюджет міста Одеси на 2018 рік” встановлено, що у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП “Міжнародний аеропорт Одеса”, та коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:
- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;
- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п. 26 даного рішення.
Викладене свідчить, що у КП “ТМО” як у балансоутримувача майна, на підставі зазначеного нормативного акту органу міського самоврядування та договору, виникло право на отримання частки щомісячних орендних платежів у розмірі 95% коштів за оренду майна, переданого відповідачу.
КП “ТМО” зазначає, що з внесенням зазначених змін до договору в орендаря виник обов'язок самостійно проводити розподіл щомісячної суми орендної плати та перераховувати її в визначених частинах безпосередньо на рахунок балансоутримувача майна - КП “ТМО” та орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у порядку, встановленому рішенням Одеської міської ради.
КП “ТМО” підтверджує, що окрім зобов'язання ПрАТ “ВФ Україна” по оплаті орендної плати на користь балансоутримувача - КП “ТМО”, у КП “ТМО” були зобов'язання перед ПрАТ “ВФ Україна” за окремими договірними відносини для задоволення потреб у передачі інформації пристроями, які зчитають та передають дані з вузлів обліку (природного газу, теплової енергії, тощо).
КП “ТМО” повідомляє, що в нього рахувалася заборгованість перед ПрАТ “ВФ Україна” за договором про надання послуг № СА-№ 295378927813/ТМО-16/17 від 10.02.2017 р. Вказану заборгованість у певний період КП “ТМО” не могло погасити через арешти, накладені органами Державної виконавчої служби на рахунки підприємства, і вона могла стати підставою для відключення КП “ТМО” від обслуговування пристроїв зчитування інформації з вищезазначених вузлів обліку (природного газу, теплової енергії тощо), що унеможливило б належну підготовку до майбутнього опалювального періоду. З огляду на це між КП “ТМО”та ПрАТ “ВФ Україна” - відповідачем у справі, були проведені заліки зустрічних однорідних вимог.
Як вже зазначено, вище 95-тивідсоткова частка КП “ТМО” від коштів за оренду майна за договором є джерелом доходів підприємства та використовується на поповнення власних обігових коштів, тому заборона передбачена Бюджетним кодексом України, зокрема у п. 6 ст. 45, на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі шляхом взаємозаліку, не стосується КП “ТМО”. Зазначені кошти належать КП “ТМО” та не підлягають перерахуванню до бюджету, а також на розрахункові рахунки Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. На думку КП “ТМО”, враховуючи, що зустрічні однорідні вимоги КП “ТМО” та ПрАТ “ВФ Україна” не підпадають під випадки, встановлені у ст. 602 Цивільного кодексу України, то проведення взаємозаліку є цілком законним та обґрунтованим. Наразі третя особа зазначає, що у КП „ТМО” рахується переплата ПрАТ „ВФ Україна” за договором на суму 1359,83 грн.
Щодо продовження дії договору оренди КП “ТМО” зазначає, що з огляду на укладення між сторонами додаткового договору, а також недотримання позивачем вимог пункту 7.8 договору, процедура припинення договору є порушеною, із чого випливає, що у період з 01.06.2018 р. по 01.07.2018 р. договір не був припинений належним чином. З огляду на це, КП “ТМО” вважає, що у 2018 році на підставі п. 7.8. договору строк його дії було продовжено ще на 2 роки 11 місяців 14 днів, тобто до 15 травня 2021 року (з подальшою пролонгацією).
При цьому КП “ТМО” зазначає, що оскільки дія договору не припинена, то і не має правових підстав для застосування ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Так, у судовому засіданні господарського суду 15 вересня 2022 року по справі № 916/1824/22 було протокольно оголошено перерву до 22 вересня 2022 року.
19.09.2022 р. до господарського суду Одеської області від Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” надійшли уточнення до пояснень на позовну заяву. КП “ТМО” зазначає, що ними із помилкою зазначено новий термін дії договору після його пролонгації та внесення змін до п. 1.3. договору, а саме: з 18.06.2016 по 01.06.2018 - 2 роки 11 місяців 14 днів, замість належного - 1 рік 11 місяців 14 днів; а також кінцеву дату його пролонгації - 15 травня 2021 р. замість правильної - 15 травня 2020 р.
22 вересня 2022 року позивачем були надані до суду письмові пояснення, у яких позивач зазначає, що додатковим договором (підпункт 2.2. пункту 2 “Порядок розрахунків”) визначено, що орендну плату з 16.04.2018 р. орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яким здійснюється розподіл щомісячної орендної плати та її подальше перерахування на рахунок балансоутримувача - КП “Теплопостачання міста Одеси” у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет на відповідний рік. Враховуючи викладене вище, на думку позивача, ПрАТ “ВФ Україна” відповідно до умов договору оренди зобов'язано сплачувати щомісячно орендні платежі до 15 числа поточного місяця у повному обсязі на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, які надалі орендодавець перерозподіляє відповідно до порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік. Як вбачається із наданої інформації та документів відповідачем, припинення зобов'язання в частині сплати орендної плати перед балансоутримувачем, між ПрАТ “ВФ Україна” та КП “Теплопостачання міста Одеси” відбулося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді взаємозаліків у негрошовій формі.
При цьому позивач наголошує, що листом від 27.02.2020 р. № 01-13/718 балансоутримувача - КП “Теплопостачання міста Одеси” було повідомлено, що Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, а з 01.02.2020 р. - Законом “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. № 157-ІХ, не передбачено прямої норми щодо можливості погашення заборгованості з орендної плати шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та ПрАТ “ВФ України” є боржником перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради за договорами оренди від 02.11.2009 р. № ТГО-568/09, від 01.01.2010 р. № ТГО-74/10, від 18.07.2013 р. № ТГО-293/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-294/13 від 18.07.2013 р. № ТГО-296/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-297/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-292/13, від 18.07.2013 р. № ТГО-291/13 та у подальшому буде вжито заходи зі стягнення вказаної заборгованості.
Отже, позивач вважає, що КП “Теплопостачання міста Одеси” не може вважатися належним кредитором (боржником) у договорі про зарахування зустрічних однорідних вимог. Адже відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. При цьому згідно п. 1.3 статуту КП “Теплопостачання міста Одеси” засновником підприємства є Одеська міська рада. В свою чергу, з огляду на ч. 7 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, за якою майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню, позивач вважає, що доцільність укладення договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі існуючої заборгованості, що виникла на підставі договорів оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, відноситься до виключної компетенції Одеської міської ради.
Таким чином, на думку позивача, орендар є боржником перед орендодавцем у зв'язку з невиконанням належним чином взятих на себе зобов'язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди, визначених в п.п. 2.2, 2.4 договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі. В порушення вищенаведених приписів законодавства та умов договору (п. 2.2, 2.4) не сплачує орендну плату у повному обсязі за користування об'єктом оренди, внаслідок чого станом на дату закінчення строку дії наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 6788,95 грн., яка є несплаченою станом на 14.09.2022 р.
Щодо строку дії договору оренди від 18.07.2013 р. № ТГО -292/13 позивач зазначає, що з огляду на отримання відповідачем претензії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/683 від 26.02.2020 р., то відповідач 02.03.2020 р. належним чином у відповідності до діючого законодавства проінформований щодо закінчення строку дії договору оренди 09.03.2020 р. Тому, на думку позивача, орендар був обізнаний щодо закінчення строку дії договору оренди та обов'язку повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.
Крім того позивач зауважує, що заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення не орендодавця у спірних правовідносинах та потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
У судовому засіданні господарського суду 22 вересня 2022 року по справі № 916/1824/22 було протокольно оголошено перерву до 28 вересня 2022 року.
28.09.2022 р. від Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна” надійшли до суду заперечення на письмові пояснення позивача, у яких відповідач зазначає, що, вважає письмові пояснення позивача необґрунтованими, маніпулятивними та такими, що не дають підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідач наголошує, що позивач у своїх поясненнях зазначає, що всі платежі орендаря мають бути здійсненні виключно через рахунки позивача, посилаючись при цьому на підпункт 2.2. п. 2 додаткового договору № 1 від 16.04.2018 р., однак замовчує про абзац 4 цього ж пункту, зокрема: “Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік”, підписаного ним додаткового договору№1 від 16.04.2018 р.
Відповідач наголошує, що позивач зазначає про порушення відповідачем норми чинного законодавства при перерахуванні коштів на рахунки балансоутримувача, однак не зазначає які саме.
Також відповідач звертає увагу, що розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік, позивач здійснює у відповідності до пункту 27 рішенням Одеської міської ради №2733-VIІ від 14.12.2017 р. “Про бюджет міста Одеси на 2018 рік” та у співвідношенні як зазначив сам позивач:
- 95 відсотків коштів за оренду майна на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;
- 5 відсотків на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Інших рішень ОМР не приймалося, додаткових угод не підписувалось, отже, на думку відповідача, ним виконі всі зобов'язання за договором та вимоги законодавства.
При цьому відповідач зазначає, що позивач вимагає від позивача вже сплачені за договором оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. грошові вимоги, тобто вимагає подвійної сплати орендних платежів затим самим договором.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, третя особа заперечує проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
18.07.2013 р. між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси” та Приватним акціонерним товариством “МТС Україна” було укладено договір оренди № ТГО-292/13, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 2,0 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Корольова. 85-а (Частина крівлі будівлі ЦТП № 76) (об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.2. договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п.1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Розпорядження міського голови від 11.07.2013 р. № 726-01 р. “Про передачу в оренду Приватному акціонерному товариству “МТС Україна” частини дахів центральних теплових пунктів, що розташовані в м. Одеса”.
В п. 1.3. договору встановлено термін дії договору оренди: з 18.07.2013 р. до 18.06.2016 р.
Згідно положень п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. з наступними змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради і виконкому Одеської міської ради. За орендоване нерухоме майно орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 402,70 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Орендна плата з урахуванням податку на додану вартість складає 483,24 грн., ПДВ 80,54 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2. договору).
Сторони у п. 2.3. договору погодили, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Відповідно до п. 2.4. договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно п. 5.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати на протязі 3-х місяців поспіль.
Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду об'єкт оренди згідно з п. 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (п. 3.3. договору).
Сторони у п. 5.3. договору передбачили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем об'єкту оренди за його профільним призначенням в порядку передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди. Договір є розірваним з моменту укладення акту приймання-передачі орендованого приміщення.
Відповідно до п. 7.5. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
Згідно п. 7.7. договору після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру щодо передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Згідно положень п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається судом із акту приймання-передачі до договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. КП “Теплопостачання міста Одеси” передало, а ПрАТ “МТС Україна” прийняло в строкове платне користування частину покрівлі будівлі ЦТП № 76 площею 2,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-а, що перебуває на балансі КП “Теплопостачання міста Одеси”, під розміщення телекомунікаційного обладнання.
В подальшому, 16.04.2018 р. сторонами було укладено додатковий договір № 1 до вказаного договору оренди від 18 липня 2013 р. № ТГО-292/13, згідно якого:
1.1. Керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962 - VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284 - VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси”, та на підставі акту приймання - передачі від 16 квітня 2018 р. у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін” договору назву орендодавця змінено на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради”.
1.2. У преамбулі цього договору назву орендаря змінено на “Приватне акціонерне товариство “ВФ УКРАЇНА”.
1.3. Пункт 1.3. розділу “Предмет договору” доповнено наступним: “1.3. Продовжити термін дії цього Договору до 01 червня 2018 р.”
1.4. Підпункт 2.2. пункту 2. “Порядок розрахунків” договору доповнено наступним:
“З 01.01.2018 р. Орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на поточний рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради: № 37326027001909, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011 код ЄДРПОУ 26302595”.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності”.
1.5. Сплату фактичних витрат за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, а також земельною ділянок орендар здійснює за вказаними балансоутримувачем банківськими реквізитами, на підставі наданих балансоутримувачем рахунків.
Відповідно до п. 2 додаткового договору № 1 інші умови договору залишаються без змін.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду частину покрівлі будівлі згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.
Як стверджує позивач, відповідачем всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди відповідачем не сплачено орендну плату у повному обсязі за користування об'єктом оренди, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість в сумі 6788,95 грн.
Разом із тим, як вбачається зі змісту договору, в п. 2.2. договору (в редакції додаткового договору № 1) сторонами погоджено, що з 01.01.2018 р. орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, при цьому розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
При цьому згідно пункту 27 рішення Одеської міської ради № 2733-VІІ від 14.12.2017 р. “Про бюджет міста Одеси на 2018 рік”, у разі коли орендодавцем нерухомого майна є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, кошти за оренду майна, сумарна площа, якого на одне комунальне підприємство не перевищує 200 кв.м. є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів. Кошти за оренду майна, яке знаходиться на балансі бюджетних установ, організацій, сумарна площа якого на одну установу, організацію не перевищує 200 кв.м є джерелом власних надходжень відповідних бюджетних установ, організацій. Також вказаним рішенням ОМР встановлено, що у разі коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:
1) у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємствам, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП “Міжнародний аеропорт Одеса” (орендодавець-департамент комунальної власності Одеської міської ради):
- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;
- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п.26 даного рішення.
Аналогічні за змістом положення також містяться у пункті 25 рішення Одеської міської ради № 3991-VІІ від 12.12.2018 р. “Про бюджет міста Одеси на 2019 рік” та пункті 26 рішення Одеської міської ради № 5453-VІІ від 11.12.2019 р. “Про бюджет міста Одеси на 2020 рік”.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь КП “Теплопостачання міста Одеси” як балансоутримувача майна на підставі зазначених рішень міськради та договору орендну плату у розмірі 95% коштів за оренду майна, переданого відповідачу, а на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - 5%.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, відповідачем було сплачено на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 5% орендної плати, натомість заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості складається з частини орендних платежів, які відповідач мав сплачувати на користь КП “Теплопостачання міста Одеси” в розмірі 95% орендної плати. В обґрунтування своїх доводів позивач вважає, що умови договору наділяють його правом на отримання від орендаря повної суми орендної плати, а в подальшому саме позивач має здійснювати розподіл щомісячної орендної плати з перерахуванням відповідної частини на рахунок балансоутримувача у порядку, визначеному рішенням одеської міської ради на відповідний рік. Проте, судом критично оцінюються такі доводи позивача, оскільки вказана позиція позивача не узгоджується з умовами договору та суперечить їм. Позивач, укладаючи додатковий договір № 1 до договору оренди, погодився з наведеними в ній умовами, зокрема, з порядком сплати відповідачем орендної плати, за яким розподіл щомісячної суми орендної плати і перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться саме орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
За змістом положень статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.
Виходячи із зазначеного, на кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони.
Відтак, при внесенні сторонами змін до договору оренди умови додаткового договору мали бути проаналізовані позивачем на предмет їх справедливості та прийнятності для позивача на момент укладення додаткового договору, а не за фактом його подальшого виконання.
При цьому судом з'ясовано, що заборгованість у Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна” перед Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси” відсутня, натомість у відповідача наявна переплата, про що свідчить наданий до суду акт звірки взаємних рахунків станом на 31.08.2022 р. Наразі суд зауважує, що форма проведення розрахунків Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна” та Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” у негрошовій формі шляхом взаємозаліку не стосується предмету спору у даній справі.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року, справа “Трофимчук проти України”).
Отже, враховуючи те, що порядок розрахунків між ПрАТ “ВФ Україна” та КП „Теплопостачання міста Одеси” не відноситься до предмету спору, тому суд не вбачає підстав надавати оцінку цим доводам сторін і третьої особи. Більш того, навіть у разі наявності у відповідача заборгованості по орендній платі перед балансоутримувачем, позивач не наділений правом на стягнення цієї заборгованості в судовому порядку.
З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність у відповідача заборгованості перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради щодо сплати належної йому частки в розмірі 5% орендної плати, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. в сумі 6788,95 грн. Адже судом встановлено відсутність обов'язку сплачувати орендні платежі у 100%-му розмірі на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 40481,24 грн. суд зазначає наступне.
Чинним законодавством передбачена відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, неустойка підлягає сплаті орендарем у разі прострочення повернення об'єкту оренди.
Як вказує позивач, листом № 01-13/683 від 26.02.2020 р. було проінформовано орендаря, що строк дії договору оренди від 18.07.2013 р. № ТГО-292/13 закінчується 09.03.2020 р. та запропоновано сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити фактичне повернення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі об'єкта оренди, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-А. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення даний лист отримано орендарем 02.03.2020 р. З огляду на те, що, на думку позивача, строк дії договору було автопролонговано до 09.03.2020 р., відповідно позивач вважає, що за період з 10.03.2020 р. до 30.11.2021 р. зазначений об'єкт, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-А, використовувався Приватним акціонерним товариством “ВФ Україна” без належних правових підстав, що в свою чергу стало підставою для нарахування спірної суми неустойки.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами в п. 1.3 договору № ТГО-292/13 від 187.07.2013 р. було погоджено строк його дії з 18.07.2013 р. по 18.06.2016 р. Таким чином, строк дії договору складає 2 роки та 11 місяців.
Згідно додаткового договору № 1 пункт 1.3 договору оренди було доповнено наступним змістом: „Продовжити термін дії цього договору до 01 червня 2018 р.”.
За умовами п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, як встановлено судом та не оспорюється сторонами, з огляду на відсутність, передбаченої п. 7.8. договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, договір № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. було продовжено автоматично після 01.06.2018 р. Наразі суд зауважує, що з огляду на положення п. 7.8 договору автоматична пролонгація договору відбулась на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки договором було передбачено строк його дії саме терміном 2 роки 11 місяців, відповідно дія договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. була продовжена на такий саме строк, тобто до 01.05.2021 р., починаючи з 01.06.2018 р.
В свою чергу суд вважає безпідставними доводи позивача про автоматичне продовження договору на строк, на який діяв договір оренди згідно додаткового договору № 1 з 19.06.2016 р. до 01.06.2018 р., тобто до 09.03.2020 р.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Окрім того, відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у “мовчазній згоді” і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 904/1207/19, від 29.05.2018 р. у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 р. у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 р. у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 р. у справі № 911/928/18.
Наразі положеннями спірного договору оренди не передбачено обов'язкового укладання письмової додаткової угоди для продовження терміну дії відповідного договору у випадку наявності підстав для його автоматичного продовження за правилами ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. При цьому у даному випадку має значення лише те чи збіг встановлений законом місячний строк для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане автоматичне продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” необхідна наявність таких юридичних фактів: відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору, також оренда продовжує користування орендованим майном. Вказана сукупність фактів є достатнім вважати автоматично продовженим договір оренди на вказаній підставі. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 914/3324/16.
Наявні в матеріалах справи докази не містять заперечень Департаменту щодо неможливості подальшого продовження договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. у зв'язку із закінченням строку його дії саме 01.05.2021 р., оскільки претензія позивача № 01-13/683 від 26.02.2020 р. як заперечення на подальшу пролонгацію договору не приймається судом до уваги. Адже заперечення на продовження дії договору мали бути висловлені позивачем у місячний строк після 01.05.2021 р.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів направлення Департаментом повідомлення саме на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, суд погоджується з доводами відповідача про те, що договір № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. вважається продовженим без обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
До того ж, як встановлено судом, орендар продовжує користуватися орендованим майном, що не спростовано позивачем та підтверджується балансоутримувачем майна (КП “ТМО”), також відповідачем вноситься орендна плата і така сплата приймається позивачем. До того ж позивачем не вживалось ніяких дій, направлених на звільнення відповідачем об'єкту оренди. Також судом не встановлено інших підстав, які б безумовно свідчили про розірвання орендних відносин.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача про припинення дії договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р.
Отже, оскільки договір оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 р. не припинив свою дію, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно у відповідача відсутній обов'язок із повернення орендованого майна.
В свою чергу вказане свідчить про відсутність у відповідача простроченого зобов'язання із повернення орендованого майна, що унеможливлює нарахування неустойки.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси”, про стягнення заборгованості в загальній сумі 47270,19 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 03 жовтня 2022 р.
Суддя В.С. Петров