вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1300/22
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ,
до відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, м. Фастів Київської області,
про стягнення 408 972,65 грн.
без виклику представників сторін;
позивач - Акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ (далі по тексту - АТ «Укртелеком») в особі Київської міської філії АТ «Укртелеком», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 04.08.2022 №11/98 до відповідача - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, м. Фастів Київської області (далі по тексту - Управління), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 408 972,65 грн., з яких:
333 853,14 грн. основного боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період 01.01.2021 - 31.12.2021 на території Фастівської міської територіальної громади;
65 288, 30 грн. інфляційні витрати (з березня 2021 по червень 2022);
9 831,21 грн. 3% річних (за період 06.03.2021 по 29.07.2022).
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах особам, які проживають на території Фастівської міської територіальної громади на загальну суму 333 853,14 грн. Листом від 24.12.2021 №14-07/101 відповідачу надіслано претензію із пропозицією перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за спірний період у добровільному порядку впродовж місяця. У відповідь на претензію листом від 11.01.2022 №21 відповідач повідомив про відсутність бюджетного фінансування та механізму компенсації за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, а також рекомендував звернутись за вирішенням даного питання до Верховної ради України та Кабінету Міністрів України.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 333 853,14 грн., а також матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення (з березня 2021 по червень 2022) в сумі 65 288,30 грн. та три проценти річних за період з 06.03.2021 по 29.07.2022 в сумі 9 831,21 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області 12.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1300/22, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.
12.08.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2022, надійшли пояснення в яких повідомлено запитувану судом інформацію.
25.08.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до господарського суду Київської області надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого долучено копію Акту звіряння заборгованості Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради по витратах понесених АТ «Укртелеком» за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, станом на 04.08.2022 в розмірі 333 853,14 грн. з доказами його направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення.
29.08.2022 від відповідача до господарського суду Київської області надійшов відзив від 25.08.2022 №471 на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач вказує, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт надання ним телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян - особам, які безпосередньо проживають на території Фастівської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. Зокрема, матеріали справи не містять списку осіб пільговиків (ПІБ, їх місце проживання, статус цієї особи, вид пільг), яким були надані послуги. Документи, які надані позивачем до матеріалів справи, містять виключно цифру розрахунку і не підтверджують того факту, що позивачем було надано послуги саме пільговикам, які проживають на території Фастівської міської територіальної громади, а не особам, які проживають в іншому місці.
Також відповідач зазначає про те, що жодних субвенцій на відшкодування вартості послуг наданим пільговим категоріям населення, з державного бюджету до місцевого бюджету в 2021 році не надходило.
Разом з тим, відповідач твердить, що на даний час відсутній правовий механізм відшкодування позивачу втрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, безпосередньо Управлінням. Відтак, відповідач вважає, що позивач не правильно визначив орган та юридичну особу, яка повинна відповідати за спірними зобов'язаннями.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що на даний момент не існує жодного правового документу, який би підтверджував факт існування грошового зобов'язання відповідача перед позивачем і за яким в розумінні вимог закону та існуючої судової практики можна було б стягнути 3% річних.
Також 29.08.2022 від відповідача до господарського суду Київської області на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2022 надійшов лист, в якому повідомлено запитувану судом інформацію.
30.08.2022 на електронну пошту суду та 31.08.2022 через підсистему «Електронний суд» представника позивача до господарського суду Київської області надійшла відповідь від 30.08.2022 №11/118 на відзив, в якій представник позивача вказує про те, що надання пільг з послуг зв'язку гарантовано громадянам України Конституцією та Законами України. Відповідно до пунктів 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту тощо.
Позивач зазначає, що надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до вимог Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про охорону дитинства». Вказаними законами встановлено, що реалізація цих законів здійснюється за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів, а отже і витрати здійснені операторами телекомунікацій на виконання даних законів відшкодовуються з державного бюджету, місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів та не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Разом з тим, позивач твердить про те, що одержувачу послуг не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право, оскільки законодавством не встановлена залежність відшкодування пільг з послуг зв'язку від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до Законів України, які регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин, а не підзаконних нормативно-правових актів, як то постанова Кабінету Міністрів України чи то Державний бюджет України і похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо).
Також позивач вказує, що оскільки в 2021 році держава гарантувала населенню право на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах, про що наявні відповідні положення в вищезазначених Законах України, саме відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із законів та які не залежать від його бажання.
Крім того, позивач твердить про те, що посилання відповідача на відсутність укладеного договору, не заслуговує на увагу, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, а зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів.
Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, позивач листом з описом вкладення №82і250/58-158 від 06.02.2021 надіслав відповідачу проект договору на 2021 рік, який ним залишено без оформлення.
Відповідно до п. 3 Положення №117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма « 1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою « 1 - допомога», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Отже, відповідно до п. 3 Положення №117 лише відповідач має право на збирання, систематизацію, зберігання, внесення змін та/чи уточнень до інформації про пільговика, яка містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Позивач вказує, що ним на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв'язку, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021, надано на пільгових умовах послуги зв'язку особам, які мають відповідний соціальний статус та проживають на території Фастівської міської територіальної громади на загальну суму 333 385,14 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення. Вказані розрахунки видатків та акти звіряння щомісяця складалися та надсилалися позивачем на адресу відповідача для погодження і підписання відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надсилання та вручення їх відповідачу.
Також позивач зазначає, що для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, позивач щомісячно надсилав засобами поштового зв'язку та на електронну адресу відповідача листи з детальними та зведеними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період (в електронному форматі у вигляді DBF файлів і на паперових носіях) та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, що підтверджується описами вкладення у листи та доказами надсилання, які відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та інформації з сайту Укрпошти, отримані відповідачем.
Крім того позивач вказує, що зі зведених розрахунків видатків вбачається, що пільга надається на абонентну плату, розмір якої є фіксованим та встановлюється рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та про зміни якої відповідача повідомлено листами №82і250/58-1548 від 04.06.2021 та №82і250/58-3660 від 01.12.2021 з описом вкладення, які містяться в матеріалах справи.
Позивач твердить, що інформація щодо розбіжностей в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику за спірний період 2021 року, від відповідача не надходила. Відповідач повинен щомісячно здійснювати звіряння наданої позивачем у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг інформації і за результатами такого звіряння підписувати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги та проводити розрахунки.
Також позивач зазначає, що відсутність або недоліки механізму відшкодування наданих населенню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, передбачених низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення судового спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст.129 Конституції України. Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів у 2021 році, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведених Законів, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів. Крім того, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
05.09.2022 від представника позивача до господарського суду Київської області надійшло клопотання від 31.08.2022 №11/120 про долучення доказів до матеріалів справи, до якого долучено на компакт диску розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2021 рік.
07.09.2022 від відповідача до господарського суду Київської області надійшли заперечення від 05.09.2022 №1153 на відповідь на відзив, які не підписані особою, від імені якої вони складені - в.о. начальника Управління П.Лукашевич, у зв'язку з чим залишені судом без розгляду.
Приписами ч. 2. ст. 170 ГПК встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Таким чином, письмові заява, клопотання чи заперечення мають містити підпис позивача або його представника. При цьому, письмові заява, клопотання чи заперечення мають бути підписані власноручно.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (ч. 8 статті 42 ГПК України).
Зазначені положення засвідчують обов'язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання письмових заяв, клопотань чи заперечень власноручним або електронним цифровим підписом заявника (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі учасника справи.
За змістом ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
07.09.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до господарського суду Київської області надійшли заперечення від 07.09.2022 №11/124 на подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких представник позивача повторно наголошує на тому, що виконавчі органи з питань соціального захисту населення новообраних міських рад, до складу території яких входять міста обласного значення та районних у містах (у разі їх утворення) рад продовжують здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, до повного реформування системи соціального захисту населення. Указом Президії Верховної ради Української РСР «Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування» від 30.12.1962 місто Фастів в Київській області віднесено до категорії міст обласного підпорядкування (обласного значення). З огляду на зазначене, на території Фастівської міської територіальної громади, єдиним органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення було і залишається Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради.
Позивач вказує, що пунктом 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги тощо. Зазначена норма законодавства є спеціальною щодо джерела фінансування для відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Крім того, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв'язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, відповідно до пунктів 1-3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, повинні проводитись саме відповідачем, який є єдиним органом, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення на території Фастівської міської територіальної громади та має право на збирання, систематизацію, зберігання, внесення змін та/чи уточнень до інформації про пільговика, яка містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.
При цьому, оскільки місцеві органи виконавчої влади, які обізнані із ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначати обсяг пільг та передбачати видатки, забезпечуючи при цьому контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на зазначені цілі, як це визначено Положенням №117 та положеннями про відповідні структурні підрозділи органів виконавчої влади, обов'язки головних розпорядників коштів у спірних правовідносинах залишаються за відповідачем незалежно від прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження програми з відшкодування витрат за надання пільг.
Разом з тим позивач наголошує на тому, що матеріали справи містять письмові та електронні докази надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам Фастівської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, в т.ч. з 01.01.2021 по 31.01.2021, зокрема щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (детальні та зведені) по кожній пільговій категорії та по кожному місяцю окремо, які містять відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання, місце проживання особи тощо, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги на пільгових умовах, з доказами надсилання та вручення, і на паперових, і на електронних носіях.
09.09.2022 від відповідача до господарського суду Київської області надійшли заперечення від 05.09.2022 №1154 на клопотання/заяву позивача про долучення доказів до матеріалів справи, в яких відповідач просить залишити вищевказане клопотання позивача без задоволення, з огляду на те, що надіслані позивачем 31.08.2022 докази - 12 файлів стосовно розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2021 рік, на комп'ютерній техніці Управління не відкриваються, відтак, відповідач позбавлений можливості зробити висновок про вірогідність, належність та допустимість доказів, які позивач просить залучити до матеріалів справи.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши позов АТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії АТ «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про стягнення 408 972,65 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
АТ «Укртелеком» у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах особам, які проживають на території Фастівської міської територіальної громад Київської області, що підтверджується актами звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення (форма 3-пільга) за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.
Суд встановив, що відповідно до вищевказаних облікових форм, позивачем за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 надано послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 333 853,14 грн., а саме:
за січень 2021 року 32 502,03 грн.;
за лютий 2021 року 31 351,82 грн.;
за березень 2021 року 30 879,39 грн.;
за квітень 2021 року 30 254,49 грн.;
за травень 2021 року 29 342,63 грн.;
за червень 2021 року 29 030,74 грн.;
за липень 2021 року 31 340,97 грн.;
за серпень 2021 року 18 315,76 грн.;
за вересень 2021 року 26 769,62 грн.;
за жовтень 2021 року 25 380,39 грн.;
за листопад 2021 року 24 852,38 грн.;
за грудень 2021 року 23 832,92 грн.
Несплата Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради 333 853,14 грн. компенсацій витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах особам, які проживають на території Фастівської міської територіальної громад Київської області стала підставою звернення позивача з позовом до суду.
Матеріали справи містять листи позивача, які направлялись на адресу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 06.02.2021 №82і250/58-158, від 06.03.2021 №82і250/58-437, від 06.04.2021 №82і250/58-801, від 06.05.2021 №82і250/58-1089, від 04.06.2021 №82і250/58-1463, від 06.07.2021 №82і250/58-1827, від 06.08.2021 №82і250/58-3008, від 06.09.2021 №82і250/58-2383, від 06.10.2021 №82і250/58-2695, від 06.11.2021 №82і250/58-2938, від 06.12.2021 №82і250/58-3438, від 06.01.2022 №82і250/58-19 з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, та актами звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям осіб (форма 3-пільга) за період січень 2021 року по грудень 2021 року із загальною сумою вартості наданих послуг - 333 853,14 грн. В підтвердження надсилання вказаних листів позивачем до суду надано копії описів вкладення.
Матеріали справи не містять доказів того, що Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради відшкодувало позивачу витрати, які були понесені в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період січень 2021 року - грудень 2021 року.
24.12.2021 АТ «Укртелеком» направило до Управління соцзахисту Фастівської міської ради претензію №14-07/101 на суму 333 909,46 грн., в якій вказує, що заборгованість з 01.01.2021 по 30.11.2021 становить 310 020,22 грн., прогнозовані розрахунки за грудень складають 23 889,24 грн., та просить перерахувати в добровільному порядку впродовж місяця заборгованість за період 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 333 904,46 грн. (претензія із доказами направлення долучена до матеріалів справи). Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103279362202, відповідач претензію отримав 04.01.2022.
11.01.2022 Управління соцзахисту Фастівської міської ради листом №21 щодо розгляду претензії повідомило АТ «Укртелеком» про те, що звертати стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради як з головного розпорядника коштів, посилаючись на не чинну постанову Кабінету Міністрів України, не має правових підстав.
Доказів оплати заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, надання обґрунтованої відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (в редакції, чинній у спірний період надання послуг на пільгових умовах) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
За змістом частин 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати послуг зв'язку для окремих категорій осіб.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Зобов'язання сторін, у даному випадку, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Згідно зі ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно п. 9 ч. 1 до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Статтею 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення (п. 3 ч. 1) та пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування (п. 20-4 ч. 1).
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що саме до компетенції Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради належить забезпечення реалізації на території Фастівської міської територіальної громади Київської області державної політики у сфері соціального захисту населення, тож відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем щомісячно направлялись Управлінню соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення (форма №3-пільга) та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.
Управлінням, у свою чергу, будь-яких заперечень чи коригувань щодо кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику надано не було. Разом з тим, Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради не було повернуто позивачу акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям осіб за спірний період, а також не було надано мотивованої відмови від їх підписання.
Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов'язку надання телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги на території Фастівської міської територіальної громад Київської області, кореспондується обов'язок Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв'язку з наданням вказаних послуг за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
За таких обставин, суд вважає, що у відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради безпосередньо в силу закону виник обов'язок з компенсації позивачу вартості наданих останнім телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 333 853,14 грн.
Разом з тим, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, надання телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виконано АТ «Укртелеком» не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені витрати.
Відповідач доказів сплати позивачу вартості наданих ним телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 333 853,14 грн. суду не надав.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання з відшкодування збитків.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. При цьому, у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд звертає увагу на те, що строку виконання зобов'язання з компенсації витрат позивача не встановлено, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати до відносин сторін частину 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу також на те, що листи щодо надання інформації, яка міститься у Реєстрі, які позивач щомісячно направляв відповідачу із додаванням розрахунку видатків, Актів звіряння розрахунків, зведених розрахунків видатків по категоріях пільг, не містять вимоги про оплату та не встановлюють строку такої оплати. Зокрема у листах позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься у Реєстрі та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься у Реєстрі; звертав увагу на те, що видатки на пільги з послуг зв'язку належать до видатків місцевих бюджетів та висловлював сподівання на відповідальну державницьку позицію. З огляду на викладене, суд вважає помилковим визначення позивачем строку оплати витрат виходячи із дат отримання вказаних листів.
Суд встановив, що претензія від 24.12.2021 №14-07/101 про оплату суми заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 містила вимогу про оплату протягом місяця, та була отримана відповідачем 04.01.2022. Відтак, суд вважає, що належний строк оплати сплив 04.02.2022 (протягом місяця згідно претензії), а з 05.02.2022 настало прострочення.
Суд, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення процентів річних (з 05.02.2022 по заявлену позивачем дату розрахунку 29.07.2022) та інфляційних втрат (за період лютий - червень 2022), встановив, що з відповідача на користь позивача належить стягнути інфляційні втрати в сумі 53 095,42 грн. та 3% річних в сумі 4802,00 грн, у зв'язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.
Щодо поданого відповідачем заперечення від 05.09.2022 №154 на клопотання/заяву позивача про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просить суд залишити вищевказане клопотання позивача без задоволення, з огляду на те, що надіслані позивачем 31.08.2022 докази - 12 файлів стосовно розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2021 рік, на комп'ютерній техніці Управління не відкриваються, відтак, відповідач позбавлений можливості зробити висновок про вірогідність, належність та допустимість вказаних доказів, суд зазначає таке.
У силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому згідно з частиною другою статті 87 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач надаючи суду відзив від 25.08.2022 №471 на позовну заяву, зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт надання позивачем телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян - особам, які безпосередньо проживають на території Фастівської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а саме, списку осіб пільговиків (ПІБ, їх місце проживання, статус цієї особи, вид пільг), яким були надані послуги.
Позивач, в свою чергу, 05.09.2022 надав суду компакт диск на якому містяться розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 2021 році, які щомісяця направлялись на адресу відповідача, відтак у нього наявні, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Судом досліджено наданий позивачем компакт диск на якому містяться розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень-грудень 2021 року з типом файлів .pdf, в яких наведено список осіб пільговиків, їх адреси, ідентифікаційний номер, категорія пільговика, розмір пільги, номер особового рахунку та ін. Вказані розрахунки підписано директором департаменту обслуговування споживачів Тереховим В.А. та головним бухгалтером служби бухгалтерського та податкового обліку Скляревською Д.І.
Як вже зазначалось судом, Управління будь-яких заперечень чи коригувань щодо кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику АТ «Укртелеком» не надавало. Крім того, Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради не було повернуто позивачу акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям осіб за спірний період, а також не було надано мотивованої відмови від їх підписання.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Відтак, твердження відповідача про неможливість дослідження ним долучених позивачем доказів до матеріалів справи, у зв'язку з тим, що надіслані позивачем 31.08.2022 докази - 12 файлів стосовно розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2021 рік, на комп'ютерній техніці Управління не відкриваються, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, з огляду на те, що такі щомісяця направлялись позивачем на адресу відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вище викладене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт надання ним телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян - особам, які безпосередньо проживають на території Фастівської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а саме, списку осіб пільговиків (ПІБ, їх місце проживання, статус цієї особи, вид пільг), яким були надані послуги.
Крім того, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність можливості відшкодувати витрати, понесені АТ «Укртелеком» внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період січень 2021 - 2021, у зв'язку з відсутністю субвенцій на відшкодування вартості послуг наданим пільговим категоріям населення, з державного бюджету до місцевого бюджету в 2021 році та у зв'язку з відсутністю правового механізму відшкодування позивачу втрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, безпосередньо зі сторони Управіління чи існуванням жодного правового документу, який би підтверджував факт існування грошового зобов'язання відповідача.
Надання телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виконано АТ «Укртелеком» не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені витрати.
Суд погоджується з позивачем, що саме в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради безпосередньо в силу закону виник обов'язок з компенсації позивачу вартості наданих останнім телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 333 853,14 грн.
Решта аргументів відповідача судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії АТ «Укртелеком» частково, ухвалює рішення про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради 333 853,14 заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 4802,00 грн. процентів річних та 53 095,42 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору у розмірі 5876,26 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Небесної Сотні, буд. 8, ідентифікаційний код 03193620)
на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40, ідентифікаційний код 01189910)
333 853,14 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят три гривні чотирнадцять копійок) заборгованості,
53 095,42 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'яносто п'ять гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат,
4802,00 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні нуль копійок) процентів річних,
5876,26 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять шість копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх