03 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12822/22
Провадження № 22-ц/4820/1525/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Філіпчук О.В.
за участю представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/12822/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту, що має юридичне значення, неправильності запису про шлюб, зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб щодо зміни національності (суддя Салоїд Н.М.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2022 року ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), звернулась до суду з заявою про встановлення факту того, що ОСОБА_1 за національністю є полькою, про встановлення неправильності у актовому записі №529 від 08.08.1970 про шлюб в частині запису національності ОСОБА_1 як «українка» замість «полька» та зобов'язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) внести зміни до актового запису про шлюб щодо зміни національності.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту, що має юридичне значення, неправильності запису про шлюб, зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб щодо зміни національності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Вважає, що ухвала суду першої інстанції порушує її право відновити своє етнічне походження, право на національність та національну ідентичність, оскільки вона не може довести у інший спосіб факт, про свою національність. Посилається на те, що зазначені обставини перешкоджають подальшому підтвердженню її національної приналежності.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту про належність особи до певної національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом, який за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України не є вичерпним, однак у судовому порядку можуть бути розглянуті тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Вказана норма не передбачає можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності.
Хоча зазначений у ч.1 ст. 315 ЦПК України перелік справ не є вичерпним, проте за замістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.
У даній справі заявник просить встановити факт, що вона за національністю є «полька» та встановити факт неправильності у актовому записі №529 від 08.08.1970 про шлюб, в частині запису національності нареченої ОСОБА_1. , зобов'язати орган РАЦС внести такі зміни.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).
Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.
Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 зазначено, що питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про шлюб ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні».
Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 дійшла висновку, що заява про встановлення факту неправильності актового запису щодо національності матері заявника не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 року у справі №810/2732/18 про зобов'язання органу ДРАЦС внести зміни до актового запису щодо національності матері заявника, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 337/5247/19, від 25 березня 2020 року у справі № 229/2823/19 , від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19, відповідно до яких норми ЦПК України не передбачають можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту належності особи до певної національності.
Враховуючи викладене, в обраний заявником спосіб факт належності особи до певної національності не може розглядатись у судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала суду прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай