Справа № 450/2103/17 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/4109/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
27 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Крайник Н.П.
секретаря: Назар Х.Б.
за участю: ОСОБА_1 та його представника -
ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, в якому просив стягнути з відповідача на його користь вартість будівельних матеріалів зведеного житлового будинку АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 21 листопада 1992 року. 26 квітня 2017 року на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова шлюб між ними розірвано. За час шлюбу ним було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 . Спільного господарства з ОСОБА_5 він не веде з 2015 року. За цей час відповідач, який є сином ОСОБА_5 , без його відома зареєстрував право власності на вказаний будинок 21 серпня 2015 року. Вказував, що метою будівництва житлового будинку було подальше проживання в ньому з дружиною, у зв'язку з чим він не реєстрував право власності на такий. Вважає, що він є власником будівельних матеріалів, які використовувалися для будівництва вказаного будинку. Відтак, просив позовні вимоги задовольнити на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що суд не надав значення та не вказав з яких підстав відкидає як доказ: оцінювальний акт про будинок А-2 що по АДРЕСА_1 ; поверховий план 1 поверху, будинку «А-2» по АДРЕСА_1 ; поверховий план 2 поверху, будинку «А-2» по АДРЕСА_1 . Липники; технічний опис господарського побутових будівель по АДРЕСА_1 . В усіх цих документах зазначено дати їх складання, листопад 2012 року, що спростовує твердження відповідача, про будівництво будинку в 2008-2009 роках, оскільки у випадку завершення робіт в зазначений ОСОБА_3 період, скласти такі акти, як оцінювальний акт, неможливо, оскільки неможливо визначити усі технічні параметри та матеріали, які використовувались. За таких обставин, вважає, що суд не надав значення цим документам, не визнав їх неналежними, тому це однозначно вплинуло на рішення у справі.
Звертає увагу на те, що суд оцінюючи покази свідків, не звернув увагу на деталізацію ними виконаних у будинку відповідача робіт, не співставив їх з документами які підтверджують придбання ним будівельних матеріалів. Зокрема, суд зазначив, що усі вказані свідки проводили оздоблювальні роботи, але не звернув увагу, що це було як укладання фундаментних блоків, так і зварювальні роботи, покрівельні роботи, які за визначенням не можуть бути оздоблювальними.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 63212538 від 11.07.2016 вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_3 18.11.2013 зареєстрував право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Аналогічна інформація міститься також у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно інд. № 13012979 від 19.11.2013 і Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 13010792 від 19.11. 2013.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилався на те, що вказаний житловий будинок був побудований ним за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , яка є матір'ю відповідача ОСОБА_3 , а відтак він має право на повернення вартості безпідставно набутого майна - будівельних матеріалів, використаних ним для будівництва житлового будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свої позовних вимог позивачем надано копії накладних та фіскальних чеків, якими підтверджується придбання будівельних матеріалів.
Перевіривши надані позивачем докази, районний суд правильно встановив, що з фіскальних чеків від 17.05.2011 та від 26.06.2011 на придбання цементу неможливо ідентифікувати особу, яка здійснювала купівлю вказаного товару. У накладних № 2764 від 25.08.2005, № Рас-12505 від 05.10.2006, № 2798 від 26.08.2005, № 2837 від 30.08.2005, № 2917 від 02.09.2005 про купівлю будівельних матеріалів отримувачем вказаний ОСОБА_6 , а не позивач ОСОБА_1 .
З розписок про поставку будівельних матеріалів від 31.08.2005, 29.08.2005, 05.10.2006, 02.09.2005 неможливо встановити, яка саме особа здійснювала поставку будівельних матеріалів, та у таких не зазначена конкретна адреса поставки.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи декларації про готовність об'єкта до експлуатації, виданої на житловий будинок АДРЕСА_1 , замовником будівництва є ОСОБА_3 , будівництво почалося у 2008 році, а завершилося у 2009 році.
Даним документом спростовуються твердження позивача про те, що вказаний будинок будувався ним або на його замовлення. Крім того, районний суд обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем документи про придбання будівельних матеріалів за період з 23 квітня 2010 року по 12 серпня 2013 року, оскільки такі видавалися вже після закінчення будівництва.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достеменно встановити факт, що будівельні матеріали для будівництва вказаного житлового будинку придбані саме позивачем з показів свідків не вдалося, оскільки їм ці обставини відомі зі слів позивача. При цьому суд правильно враховав те, що свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 працювали під керівництвом позивача на його підприємстві, що може викликати сумніви у їх об'єктивності та достовірності.
Встановлено, що у даній справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза та судови експеторм ОСОБА_13 складено висновок № 4681/4682 від 14.05.2021, згідно якого ринкова вартість згаданого вище житлового будинку на час проведення експертизи становить 1884601 грн, вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних для будівництва, складає 1130760 грн. Допитаний під час розгляду справи у суді першої інстанції судовий експерт ОСОБА_13 повідомив, що огляд будинку проводився ззовні, доступу всередину будинку не було надано. Твердження щодо вартості, викладені в останньому абзаці 11 сторінки висновку, є орієнтовними. Матеріали, зазначені в чеках, є базовими для будівництва, а тому могли використовуватися під час здійснення будівельних робіт. Зауважив, що такі будівельні матеріали як могли, так і не могли бути використані для будівництва саме цього житлового будинку. Для встановлення того, чи саме ці будівельні матеріали були використані, необхідно розібрати будинок.
Відтак районний суд правильно встановив, що твердження судового експерта Іляш В.В., викладені у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4681/4682 від 14.05.2021, щодо використання вищевказаних будівельних матеріалів під час будівництва житлового будинку, є припущеннями, що свідчить про неконкретизованість такого.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 06.10.2022
Головуючий
Судді