Справа № 522/13119/22
Провадження № 1-кп/522/5959/22
05 жовтня 2022 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса, клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022162510001066 від 24.09.2022 про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Подільськ (Котовськ), Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одружений, має на утримані двох малолітніх дітей 2007 року народження та 2013 року народження, працює приватним виконавцем виконавчого округу міста Одеса та Одеської області з 2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.
Учасники судового засідання:
прокурор - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_5
До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022162510001066 від 24.09.2022 про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом щодо підозрюваного ОСОБА_5 , яке обґрунтоване таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідно до рішення кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 04.03.2019 ОСОБА_5 надано право на здійснення діяльності приватного виконавця, та видано посвідчення приватного виконавця №0315 від 13.03.2019.
Відповідно до ст. 1 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судових наказів;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
З огляду на вищевикладене ОСОБА_5 будучи приватним виконавцем виконує надані йому повноваження пов'язані з наданням публічних послуг передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та є суб'єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 368-4 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 (позичальник) у 13.05.2019 уклав договір позики №1305-2019 з ОСОБА_9 (позикодавець) на суму 179 966 гривен, що еквівалентно 6 804 доларів США, з датою виконання умов договору до 13.05.2020.
Згідно із п. 9 умов договору «Забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним договором є передача в заставу рухомого майна: автомобіль марки автомобіля марки Land Rover, модель RANGE ROVER, 2006 року випуску, колір сірий, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який належить позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , виданого зареєстрований в ТСЦ 5141 від 28.12.2018».
В цей же день, 13.05.2019 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір застави відповідно до якого, заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю позику в розмірі 179 966 гривень еквівалентну 6 804 доларів США до 30.05.2020 за договором позики №1305-2019 від 13.05.2019, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , та зареєстрований в реєстрі за №588.
У зв'язку із скрутним матеріальним становищем ОСОБА_8 не зміг своєчасно виконати умови договору позики, через що за зверненням ОСОБА_9 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , винесено виконавчий напис №263 від 25.03.2020 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 предмета застави, а саме автомобіля марки RANGE ROVER, 2006 року випуску, колір сірий, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 5141 від 28.12.2018, що за договором застави забезпечує вимоги позикодавця за договором позики грошових коштів в сумі 179 966 гривен.
В подальшому, в 2020 році, більш точний час та дату під час проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_9 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 , з виконавчим написом №263 від 25.03.2020 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 предмета застави, а саме автомобіля марки RANGE ROVER, 2006 року випуску, колір сірий, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в ТСЦ 5141 від 28.12.2018, що за договором застави забезпечуються вимоги позикодавця за договором позики грошових коштів в сумі 179 966 гривен.
В свою чергу Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 3- 4, 24 - 27 Закону України «Про виконавче провадження» 17.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62607087 за виконавчим написом №263 від 25.03.2020 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 предмета застави, та повідомлено про наявність вказаної постанови боржника.
В подальшому, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 27.07.2020 винесено постанову про накладено арешту на транспортний засіб: автомобіль марки RANGE ROVER, 2006 року випуску, колір сірий, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
В той же час, Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_8 , а саме автомобіля марки LAND ROVER, 2006 року випуску, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , яку направлено відповідно до п.2 резолютивної частини постанови на виконання в органи та установи які посвідчують договори відчуження майна, чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження.
Під час пересування ОСОБА_8 23.04.2021, на своєму автомобілі марки LAND ROVER, 2006 року випуску, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , останнього було зупинено працівниками патрульної поліції ГУНП в Одеській області, та повідомлено про розшук вказаного автомобіля, після чого автомобіль було вилучено по поміщено на штрафмайданчик.
З метою з'ясування інформації та підстав накладання арешту та вилучення належного ОСОБА_8 , майна, а саме: автомобіля марки LAND ROVER, 2006 року випуску, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , у невстановлений під час проведення досудового розслідування час та місці, останній звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 .
Під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про необхідність виконання умов договору позики №1305-2019 від 13.05.2019 укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме погашення грошової заборгованості, а також повідомив, що у разі виконання зазначених умов договору, ним буде прийнято рішення про зняття арешту з автомобілю останнього .
В подальшому, на адресу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 , 01.11.2021 надійшла мирова угода укладена між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 01.11.2021, яку в подальшому було затверджено ухвалою Арцизького районним судом Одеської області від 19.01.2022, згідно якої ОСОБА_8 (позивач) по справі, сплачує ОСОБА_9 , (відповідачу) по справі, суму заборгованості в розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США в еквіваленті за курсом до української гривні по курсу станом на 01.11.2021 року 26,50 грн. за 1 долар США, що складає 185 500 (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
На підставі зазначеної мирової угоди, Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 02.11.2021 на підставі вимог ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про зняття арешту з майна, боржника ОСОБА_8 , а саме автомобіля марки Land Rover, модель RANGE ROVER, 2006 року випуску, колір сірий, номер шасі кузова № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
В цей же час, у Приватного виконавця ОСОБА_5 виник злочинний намір на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , в зв'язку чим, він не вніс відповідні відомості до реєстру боржників, бази НАІС, та не повернув другий комплект ключа, від вказаного автомобіля ОСОБА_8 .
В подальшому, 21.09.2022 ОСОБА_8 через втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до територіального сервісного центру НОМЕР_4 , де дізнався, що в базі НАІС не знято арешт з його автомобіля, що унеможливлює оформлення нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Цього ж дня ОСОБА_8 , зателефонував на робочий телефон Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 , та повідомив, про те, що останнім не внесені відповідні відомості до базі НАІС, що унеможливлює оформлення нового свідоцтва про реєстрацію.
Бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, з метою незаконного особистого збагачення, 21.09.2022 ОСОБА_5 , використовуючи надані йому повноваження, пов'язані з наданням публічних послуг, відповідно до покладених на нього обов'язків маючи доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, бажаючи отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 , поєднану з вимаганням, на зустрічі з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , повідомив останнього про те, що він може внести відповіді відомості до реєстру, а також повернути другий комплект ключа від автомобіля, за надання неправомірної вигоди в розмірі 1000 гривен за повернення ключа від автомобіля та 500 доларів США за зняття арешту з його автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_5 були створені умови за яких ОСОБА_8 був вимушений надати неправомірну вигоду ОСОБА_5 з метою запобігання шкідливим наслідкам своїх прав та законних інтересів.
В подальшому, 27.09.2022 близько 10 год. 00 хв., після телефонної розмови яка відбулася між Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , останній прибув за місцем роботи ОСОБА_5 .
Під час розмови ОСОБА_5 повідомив, що шукає шляхи вирішення проблеми та може допомогти ОСОБА_8 в питанні зняття арешту з автомобіля після надання останнім йому особисто неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, куди входять вирішення проблем з електронними базами і повернення другого комплекту ключа, на його автомобіль .
Також, в цей же день, приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_8 на його мобільний телефон та повідомив, що знайшов спосіб вирішення проблеми, при цьому наполягав на зустрічі, в результаті чого вони домовилися про зустріч 29.09.2022 о 15 год.00 хв, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А.
Так, 29.09.2022 приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , бажаючи довести свій злочинний намір направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди до кінця, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою особистого збагачення, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 500 доларів США, за внесення відповідних відомостей до реєстру боржників, бази НАІС, та повернення другого комплекту ключа від автомобіля, передав при цьому ОСОБА_8 , супровідний лист до ГСЦ МВС України про зняття арешту з майна боржника, постанову про зняття арешту з майна від 02.11.2011, по виконавчому провадженню №62607087, та ключ від автомобіля RANGE ROVER реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить останньому.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України: одержання приватним виконавцем неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
30.09.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України .
Слідчим СВ ВП №2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області 29.09.2022 проведено невідкладний обшук у присутності понятих до постановлення ухвали слідчого судді в офісному приміщенні де фактично здійснює свою діяльність ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено посвідчення приватного виконавця № 0315 від 13.03.2019, яке надає йому повноваження пов'язані з наданням публічних послуг передбачених ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі-Закон).
Таким чином, з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 42 Закону, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке полягає у здійсненні з використанням наданих йому повноважень пов'язаних з наданням публічних послуг передбачених Законом, та в подальшому виконуючи надані йому повноваження може продовжити здійснювати кримінальні правопорушення, підробити або знищити документи, які є доказами у кримінальному провадженні, слідчий просить тимчасово обмежити у користуванні спеціальним правом на здійснення діяльності приватного виконавця.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання просила обмежити у користуванні спеціальним правом строком на два місяці.
Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання. Надали письмові заперечення із яких вбачається, що підозра на думку захисників не обґрунтована, а спосіб втручання у права особи є надмірним так як у його проваджені знаходиться понад 5 175 виконавчих проваджень.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно із ч. 4 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених документів.
Згідно із вимогами, викладеними у ст. 152 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя зобов'язаний врахувати такі обставини:
1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом для інших осіб.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає:
1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним правом та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, який не може становити більше двох місяців;
4) порядок виконання ухвали.
4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
Таким чином, для вирішення питання порушеного у клопотанні слідчим за погодженням із прокурором, слідчий суддя повинен пересвідчитись у наявності процесуальних підстав, які зазначені у загальних положеннях застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та спеціальних процесуальних підстав, зазначених у главі, що регламентує тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
Так, слідчий суддя повинен пересвідчитися, що існує обґрунтована підозра, а в даному випадку, зважаючи на початкову стадію кримінального провадження, наявність долучених доказів, які у своїй сукупності можуть переконати стороннього незацікавленого спостерігача, що вказаною особою могло бути вчинено кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов переконання, що підозра на цьому етапі достатньо обґрунтована.
Право на працю, є одним із основних конституційних прав особи, які гарантуються державою, тому слідчий суддя повинен дійти стійкого переконання, що обмеження цього права виправдовують потреби досудового розслідування.
Так, слідчий у своєму клопотанні має навести достатні аргументування, що:
-цей захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого;
-припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню;
-забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя враховує, що постановлення рішення про втручання у права повинне бути обґрунтованим, вмотивованим і єдино необхідним у межах цього провадження.
На обґрунтування необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий посилається на те, що підозрюваний може продовжити здійснювати кримінальні правопорушення, однак на обґрунтування цього твердження ніяких обставин не зазначено. Слідчий суддя бере до уваги той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні одного епізоду злочинної діяльності, доказів, про те що йому вручене ще одне повідомлення про підозру у вчиненні такого ж кримінального правопорушення не надано, як і доказів про те, що ОСОБА_5 уже притягався до кримінальної відповідальності. Виходячи із загальних засад кримінального провадження та презумпції невинуватості, слідчий суддя розцінює такі твердження слідчого не аргументованими, а тому вони не можуть бути підставою для такого суттєвого втручання у права особи.
Окрім цього, слідчий посилається на те, що підозрюваний може підробити або знищити документи, що є речовими доказами у кримінальному провадженні. Слідчий суддя зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом регламентована чітка диференціація заходів забезпечення кримінального провадження із конкретним зазначенням якій меті має слугувати той чи інший захід. Слідчий суддя не може обмежити особу у користуванні спеціальним правом з тих підстав, що підозрюваний може знищити чи змінити речовий доказ, адже задля уникнення таких дій застосовується арешт майна, порядок і умови його застосування визначені у відповідній главі КПК України.
Таким чином, слідчий суддя не може дійти переконливого висновку, що застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження потребує досудове розслідування зважаючи на мотивування та обґрунтування, які зазначені у клопотанні. Також слідчий суддя повинен врахувати, що як про те стверджував захисник, у провадженні ОСОБА_5 знаходиться велика кількість виконавчих проваджень, обмежуючи його право на здійснення цієї діяльності, без доведення відповідних ризиків, слідчий суддя таким же чином буде обмежувати і інших осіб, на користь яких виконував свою діяльність приватний виконавець. На підставі вище викладеного слідчий суддя дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 132-133,150-153, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022162510001066 від 24.09.2022 про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом щодо підозрюваного - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_11
05.10.2022