06.10.2022
Справа № 331/2889/22
Провадження № 2/331/1750/2022
06 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Жукової О.Є.
за участю секретаря - Мироненко О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , вказавши, що вони перебувають у шлюбі з 21 квітня 2015 року. Від вказаного шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які за погодженням із відповідачем проживають із позивачкою.
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що шлюбні стосунки між нею та відповідачем припинені з жовтня 2017 року, з того часу подружжя проживає окремо, між ними відсутнє взаєморозуміння, почуття поваги та любові, вони мають різні погляди на життя. Оскільки примирення неможливе, просила шлюб між нею та відповідачем розірвати.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2022 року по справі відкрито провадження.
Позивачка надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечать вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 квітня 2015 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які за погодженням із відповідачем проживають із позивачкою ОСОБА_1 .
Припинення шлюбу громадян України з іноземцями та особами без громадянства, відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначається правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно ст.55 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися напружені стосунки, шлюбні відносини вони не підтримують з жовтня 2017 року, проживають окремо і не мають бажання дійти примирення. Позивачка на розірванні шлюбу наполягає і на примирення не згодна. Відповідач заперечень проти розірвання шлюбу не надав.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Із позовної заяви позивачки вбачається, що сторони не виявили бажання зберегти сім'ю, тому суд приходить до висновку про недоцільність надання сторонам часу для примирення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом з'ясовано, що волевиявлення позивачки, яка наполягає на задоволенні позову, є її свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу. Відповідач із позовними вимогами позивачки погодився.
За таких обставин, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін в розумінні ст.112 СК України, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.
Спору про розподіл майна суду не заявлено.
На підставі ст. ст. 105, 110-112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 3, 4, 11-13, 19, 200, 206 , 263, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбузадовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 квітня 2015 року відділом РАЦС адміністрації Центрального району Волгограда, про що зроблено актовий запис №189 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином російської федерації, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_7 ».
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2022 року.
Суддя: О.Є. Жукова