Справа № 640/29549/21 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.
04 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття» застосування заходів реагування,
У жовтні 2021 року, позивач - Головне управління Держпраці у Київській області звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття» застосування заходів реагування, в якому просив застосувати до Відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду у виді заборони експлуатації та виконання робіт, а саме:
- заборонити експлуатацію ТП-6643, шляхом відключення від електромереж електропередавальної організації ДТЕК «Київські Електромережі» на межі балансової належності (п. 1,4, 5, Акту);
- заборонити роботи в діючих електроустановках і на кабельних лініях напругою понад 1000 В (п. 2 Акту);
- заборонити роботи з технічного обслуговування устатковання напругою понад 1000 В (п. З Акту).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Головне управління Держпраці у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
21 вересня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 39572, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що ТОВ «Агентство третього тисячоліття» не експлуатує обладнання і устаткування, розміщені на АЗК за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана 1-К, а отже не є суб'єктом, який має одержати дозвіл на здійснення таких робіт.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 1-К, на якому проведено перевірку позивачем, використовується іншою особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», а тому саме зазначена особа відповідно до вимог законодавства, на яке посилається позивач, повинна нести відповідальність, а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття», яке передало у орендне користування автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 1-К.
Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з метою виконання Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2021 рік, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 27.11.2020 № 158, керуючись статтями 38, 39 Закону України «Про охорону праці», статтями 4, 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84, враховуючи лист-роз'яснення Держпраці від 22.05.2017 № 5795/3/7.1-ДП-17, виданий наказ від 23.06.2021 р. № 2620 та направлення від 23.06.2021 р. № 2020, на основі якого посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області (далі - Позивач або Головне управління) було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, гігієни праці на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття».
За результатом проведеної перевірки складено Акт від 19.07.2021 року № КВ2020/732/АВ та внесено припис від 19.07.2021 року № КВ2020/732/АВ/П.
Керуючись вимогами частини п'ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Закон України "Про охорону праці" №2694-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Стаття 1 Закону №2694-XII визначає, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2694-XII визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних умов праці.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про охорону праці" нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.
Відповідно до вимог п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи.
Згідно з вимогами підпунктів 4, 16, 52 пункту 4 Положення №95 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань; зупиняє, припиняє, обмежує експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у передбачених законодавством випадках, а також анулює видані дозв крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які
Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право звертатися у передбачених законом випадках до суду (п.п. 12 п. 6 Положення №96).
Пункт 7 Положення №96 передбачає, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України 11 лютого 2018 р. №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" затверджено перелік територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються. Відповідно до вказаного переліку утворено Головне управління Держпраці у Київській області.
Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог статті 38 Закону №2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з вимогами п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Відповідно до вимог ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Положення п. 3 ст. 6 ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V закріплюють, що підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Так, під час планової перевірки посадовими особами Головного управління було виявлено порушення вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, що створило загрозу життю та здоров'ю працівників суб'єкта господарювання та про що було зафіксовано в Акті від 19.07.2021 року № КВ2020/732/АВ, а саме:
1. Роботодавець не одержав дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, а саме: устаткування напругою понад 1000 В: Електрообладнання ТП-6643. Порушено п. 8 Групи А «Перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77; п. 6 «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107 (зі змінами) (пункт 1 Акту).
2. Роботодавець не одержав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: роботи в діючих електроустановках і на кабельних лініях напругою понад 1000 В. Порушено п. 9 Групи А Додатку 2 «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107 (зі змінами) (пункт 2 Акту).
3. Роботодавець не одержав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: технічне обслуговування устаткування напругою понад 1000 В. Порушено п. 11 Групи А Додатку 2 «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1107 (зі змінами) (пункт 3 Акту).
4. Не проведено регламентні роботи з опосвідчення стану безпеки електроустановок, що належать підприємству, із визначенням рівня безпечного стану. Порушено п. 8.1. НПАОП 40.1.-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (пункт 4 Акту).
5. Керівник підприємства не забезпечив утримання, експлуатацію і
обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів, а саме:
- не призначив відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку;
- не забезпечив достатню кількість електротехнічних працівників;
- не затвердив Положення пор енергетичну службу підприємства;
- не забезпечив проведення профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕЕС), а саме: електроустаткування ТП-6643, які знаходяться на балансі підприємства;
- не забезпечив проведення технічного огляду електроустановок;
- порушено п. 1.3.1. НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (пункт 5 Акту).
Разом з тим, в межах спірних правовідносин визначальним є саме те, який суб'єкт господарювання, відповідно до вимог чинного законодавства несе відповідальність за порушення вказаних вище норм законодавства - власник майна (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття» та відповідач у справі) чи орендар майна, яким, відповідно до наявних договорів оренди є ТОВ «Глуско Рітейл».
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України №2694-XII умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України №2694-XII роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Приписами частини третьої статті 13 Закону України №2694-XII визначено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У свою чергу, відповідно до п. 7.1.11 Договору оренди № АТ-Д-16 від 01.06.2021 року, укладеного між ТОВ «Глуско Рітейл» (Орендар) та ТОВ «Агентство третього тисячоліття» (Орендодавець) саме Орендар зобов'язаний самостійно отримувати всі необхідні дозволи для використання Майна (згідно п. 1.1 договору - будівлі, споруди та обладнання згідно Додатку до договору) згідно з цільовим призначенням та самостійно нести відповідальність, пов'язану з невиконанням вказаного зобов'язання.
Більше того, згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» від 26 жовтня 2011 р. № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А додатка 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.
З урахуванням викладеного, з огляду на характер виявлених порушень, враховуючи, що автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 1-К, на якому проведено перевірку позивачем, використовується іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», саме зазначена особа відповідно до вимог законодавства, повинна нести відповідальність, а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство третього тисячоліття», яке передало у орендне користування автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 1-К.
Вказаного вище в апеляційній скарзі не спростовано.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест
Повний текст виготовлено 04 жовтня 2022 року.