Справа № 640/22002/21 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.
04 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Пилипенко О.Є.
суддів: - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі: - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У серпні 2021 року позивач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 212 546,09 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами у розмірі 206 853,41 грн. виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень: від 09.02.2018 року №7444-13, від 27.04.2018 року №0068840-1310-2659, від 03.04.2019 року №0028165-1310-2659, від 14.04.2020 року №0085969-3314-2659, станом на дату розгляду справи не оскаржені та не скасовані, а отже набули статусу узгоджених податкових зобов'язань та підлягають стягненню з відповідача, разом з тим, жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт наявності у ОСОБА_1 податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5 692,68 грн. ГУ ДПС у Київській області до суду не надано.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Згідно довідки ГУ ДПС у Київській області, долученої до позовної заяви у відповідача обліковується податковий борг:
- із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5 692,68 грн.;
- із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами у розмірі 206 853,41 грн.
31.05.2018 року ГУ ДФС у Київській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №191132-55, яка скерована відповідачу за податковою адресою, однак поштовий конверт повернувся із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не сплачує грошові зобов'язання, контролюючий орган звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Так, відповідно до матеріалів справи, податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами у розмірі 206 853,41 грн. виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень: від 09.02.2018 року №7444-13, від 27.04.2018 року №0068840-1310-2659, від 03.04.2019 року №0028165-1310-2659, від 14.04.2020 року №0085969-3314-2659.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані податкові повідомлення-рішення скеровані за податковою адресою відповідача, однак поштові конверти повернулися із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», станом на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції відсутні належні та достатні докази на підтвердження оскарження та/або скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень: від 09.02.2018 року №7444-13, від 27.04.2018 року №0068840-1310-2659, від 03.04.2019 року №0028165-1310-2659, від 14.04.2020 року №0085969-3314-2659, отже податкові зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами на підставі податкових повідомлень-рішень є узгодженими, а податковий борг за вказаним платежем у розмірі 206 853,41 грн. є підтвердженим належними та достатніми доказами.
Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення, в межах даної адміністративної справи, також податковий борг за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5 692,68 грн., втім жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт наявності у ОСОБА_1 наведеного податкового боргу ГУ ДПС у Київській області до не надано.
Не надано таких доказів й до суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що з метою погашення податкового боргу ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу від 31.08.2018 року № 191132-55 жодним чином не підтверджує факт наявності у відповідача податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб, адже в самій податковій вимозі № 191132-55 вказано, що остання сформована у сумі 42865,08 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів житл.нерух., отже, колегія суддів вважає не підтвердженими належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача податкового боргу за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5 692,68 грн. за наявних матеріалів справи.
Інших доказів щодо спростування висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції позивачем не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст виготовлено 04 жовтня 2022 року.