03.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/738/22
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання Ковзиков В.Ю.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача: Чурсін О. В. (в режимі відеоконференції)
Представник відповідача Денисенко В. М. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі №904/738/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до відповідача Приватного підприємства "Транс Логістик"
про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту недійсним в частині
Позивач - Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" звернувся до Приватного підприємства "ТРАНС ЛОГІСТИК" із позовом про визнання недійсним Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 відіб.07.2019 в частині страхування транспортного засобу МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі №904/738/22 в позові Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Приватного підприємства "ТРАНС ЛОГІСТИК" про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недійсним - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі № 904/738/22 скасувати та задовольнити позовні вимоги про визнання Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 недійсним.
Апелянт посилається на те, що, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції фактично було встановлено невідповідність договору страхування на момент його укладення вимогам закону, проте, зроблено висновок про недоведеність його невідповідності, що не відповідає дійсним обставинам справи та свідчить про порушення судом першої інстанції статей 6, 16, 29 Закону України «Про страхування», 203, 215, 216 ЦК України та невірне застосування правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21, яка не є подібною (аналогічною), а тому висновки у цій справі не можуть мати преюдиційного значення для справи за позовом, з яким позивач звернувся до суду у цій справі.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі № 904/738/22 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі № 904/738/22. Розгляд справи №904/738/22 призначено в судовому засіданні на 24.08.2022 року об 09:30 год.
У зв'язку з відпусткою судді-доповідача Березкіної О.В., розгляд апеляційної скарги буде здійснено 03.10.2022 об 09:00.
Відповідачем - приватним підприємством «Транс Логістик» надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.
03.10.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2019 року між ПрАТ “УПСК” та ПП “Транс Логістик” укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (Договір страхування або Договір) (а.с. 4-22).
Зазначений Договір страхування укладено сторонами в редакції Протоколу розбіжностей (а.с. 24-46).
Предметом страхування за Договором страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у Частині 1 Договору наземним транспортним засобом (далі - ТЗ), та стаціонарно встановленим на ньому обладнанням.
Під час укладення договору сторони керувалися вимогами, зокрема Закону України “Про страхування” та “Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)”, затверджених Головою Правління АТ “УПСК” 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним №0690302 зі змінами та доповненнями, що зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за реєстраційним № 0613106 від 16.04.2013 (Правила страхування), про що зазначили у пункті 1.1 Договору.
Згідно з п. 22.2 Договору, в усіх випадках, не передбачених умовами цього Договору, сторони керуються Правилами та чинним законодавством України.
У договорі страхування сторони також визначили виключення із страхових випадків і обмеження страхування, зокрема про те, що страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень ТЗ, які мали місце в момент укладення Договору та були зазначені в Акті огляду І підпункт 6.3.1 Договору.
Згідно з п. 16.1.10.2 Договору, в Акті огляду зазначається кількість комплектів ключів від застрахованого ТЗ.
Крім того сторони за Договором передбачили, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених в Розділі 16 цього Договору та Правилах страхування (п.п. 11.3.7 п. 11.3 Договору).
Згідно з п.п. 16.1.11 п. 16.1 Договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність Акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу.
У пункті 11.2.7 Договору Сторони за договором передбачили, що Страхувальник зобов'язаний ознайомити осіб, яким надається право керування застрахованими ТЗ, з умовами Договору і Правил страхування.
Відповідно до п.8.3 Правил страхування, при страхуванні ТЗ страхування, страхувальник зобов'язаний надати страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
Страхувальник зобов'язаний відповідно до пункту 9.2.6. при укладанні Договору страхування забезпечити представнику Страховика можливість огляду ТЗ.
Пунктом 9.2.18 Правил страхування передбачено обов'язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу Страховика протягом дії договору страхування.
Відповідно до п. 9.3.3. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставах, передбачених законом та/або Договором страхування.
12.08.2019 року перелік застрахованих транспортних засобів за вже діючим Договором страхування було доповнено шляхом укладення Додатку до Договору страхування №5. Серед нових транспортних засобів, які планувалось передати у страхування, був автомобіль МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи, що Договір страхування визначав термін страхування в один рік, уклавши Додаток № 5 Сторони за договором узгодили строк його дії в частині страхування автомобіля МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 21.08.2019 року по 20.08.2020 року.
Страховий платіж, згідно з Додатком до Договору страхування транспортного засобу МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 був визначений у сумі 11 543,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 127 923,08 грн та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №910/542/21 встановлені наступні обставини:
15.08.2020 о 07 год. 30 хв., на вул. Індустріальна, 6, у с. Копилів Макарівського району Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Сканія, н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб MAN, н.з. НОМЕР_1 . В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб MAN, н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу;
19.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням (автокаско) про настання страхового випадку, а саме пошкодження транспортного засобу MAN, н.з. НОМЕР_1 внаслідок вищезазначеного ДТП, з доданою схемою місця ДТП;
26.08.2020 ТОВ "Аванті Груп" надало позивачу рахунок-фактуру № ОК-0007627 на суму 127 923,08 грн на послуги з діагностики та ремонту автомобіля після ДТП;
постановою Макарівського районного суду Київської області від 15.09.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та зазначено, що винність ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, і, як наслідок, у ДТП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №432026 від 15.08.2020, доданою до протоколу про адміністративне правопорушення схемою місця ДТП від 15.08.2020, беззастережно підписану водієм, поясненнями водіїв;
з листа ПрАТ "УПСК" від 18.09.2020 вбачається, що ПрАТ "УПСК" інформувало ПП "Транс Логістик", що в ході перевірки процесу врегулювання страхових випадків у м. Дніпрі було встановлено, що Асистуюча компанія несвоєчасно виконувала огляди пошкоджених автомобілів та порушувала обумовлені терміни;
22.12.2020 ПрАТ "УПСК" листом за вих. №1949/18 все ж відмовило ПП "Транс Логістик" у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 16.1.11 п. 16.1 договору, у зв'язку з відсутністю Акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу.
Не погодившись з відмовою у виплаті страхового відшкодування з підстав передбачених укладеним між сторонами Договору Відповідач ініціював стягнення заборгованості за Договором в сумі 127 923,08 грн у судовому порядку.
Матеріали справи також свідчать про те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 №910/542/21 позов ПП “Транс Логістик” було задоволено. На виконання судового рішення ПрАТ “УПСК” сплатило суму страхового відшкодування у повному обсязі.
Звертаючись до Приватного підприємства "ТРАНС ЛОГІСТИК" із позовом про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 відіб.07.2019 в частині страхування транспортного засобу МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» посилався на невиконання Відповідачем обов'язків, передбачених п. 8.3, 9.2.6., 9.2.18 Правил страхування та не складання у зв'язку із цим Акту огляду, що мав складатися при укладанні договору, що свідчить про укладення Договору в частині страхування транспортного засобу МАN ТGM 12.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 не у відповідності до Правил страхування та як наслідок укладення Договору з порушенням вимог статей 6,16 Закону України “Про страхування”.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів невідповідність договору у спірній частині вимогам чинного законодавства та порушення його прав та інтересів під час його укладення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини регулюються відповідними положеннями про страхування Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування" тощо.
Відповідно до статті 29 Закону України « Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:
1) якщо його укладено після страхового випадку;
2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ГПК України:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя, четверта статті 13);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74).
Позивач як на підставу недійсності договору страхування в частині страхування транспортного засобу МАN ТGM 12.240 посилається на невідповідність договору страхування на момент його укладення вимогам закону, зокрема, ст. 6, 16 Закону Про страхування, недотримання п. 8.3, 9.2.6 та 9.2.18 Правил добровільного страхування.
Відповідно до ст. 6 Закону, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування (ч.3 статті 16 Закону).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов'язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;
причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Як вбачається з п.1.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043, він укладений відповідно до діючого законодавства, на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту, проте, сторонами не складений та не підписаний Акт огляду ТЗ.
Пунктом 8.3 Правил передбачено, що при страхуванні ТЗ, перед укладанням, поновленням чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов'язаний надати Страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
Пунктом 9.2.6 Правил передбачено, що при укладанні Договору страхування Страхувальник зобов'язаний забезпечити представнику Страховика можливість огляду ТЗ.
Таким чином, обов'язок надати транспортний засіб для огляду був визначений не договором страхування, а Правилами страхування.
В той же час, відповідно до статті 989 ЦК України, статті 21 Закону України "Про страхування" обов'язки страхувальника визначаються законом та умовами договору.
За змістом укладеного договору такий обов'язок як надання транспортного засобу для огляду перед укладанням договором, так і складання акту огляду ТЗ прямо не передбачений. Підпункт 16.1.11 договору, на який посилається апелянт, наступного змісту: « відсутність Акту огляду , завіреного підписом та печаткою представника Страховка, що засвідчує проведення огляду та фотографування ТЗ» на думку колегії суддів стосується Акту огляду, складеного за фактом настання страхової події, оскільки знаходиться у розділі 16 Договору- «Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування», а не стосується складання Акту в момент укладання договору.
Оскільки складання такого акту мало передувати укладанню договору, тому страховик мав всі підстави не укладати договір до складання акту, але не зробив цього, приймав страхові платежі без зауважень, тобто, діяв недобросовісно по відношенню до страхувальника, а тому відсутність акту огляду перед укладанням договору не є підставою для визнання договору страхування недійсним.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи , Страховик перед укладенням договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду), і на власний ризик уклав договір, незважаючи на те, що за Правилами страхування огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням договору.
Більш того, після укладення договору страховик отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення договору.
Тоді як діючи добросовісно і розумно, Страхова компанія мала би направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів.
З огляду на вищезазначене, відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страхової компанії, не є підставою для визнання недійсним Договору і не свідчить про те, що в момент укладання Договору він суперечив нормам Закону України « Про страхування», положенням ЦК України та затвердженим Правилам страхування, які в даному випадку передбачають інші правові наслідки, ніж визнання договору недійсним, зокрема, відмова у сплаті страхової суми.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
Керуючись наведеними принципами, колегія суддів вважає, що визнання договору недійсним за обставин, коли Страхова компанія, укладаючи договір страхування та приймаючи страхові платежі без складання Акту огляду транспортного засобу, та у подальшому при настанні страхового випадку вимагаючи визнати договір страхування недійсним у зв'язу з відсутністю Акту огляду, за умов необачної поведінки обох сторін, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що Позивач не довів невідповідність договору у спірній частині вимогам чинного законодавства та порушення його прав та інтересів під час укладення спірного договору.
Щодо доводів апелянта про невірне застосування судом першої інстанції правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21, які не можуть мати преюдиційного значення для справи за позовом, з яким позивач звернувся до суду у цій справі, колегія суддів зазначає, що предмети спору у даних справах є різними - стягнення страхового відшкодування, у виплаті якого страхова компанія відмовила позивачу, та визнання недійсним договору страхування в частині.
Разом з цим, сторони та правовідносини сторін у даних справах є одними й тими, і суд першої інстанції, посилаючись на висновки у даній постанові, у тому числі, застосував висновки щодо дотримання сторонами спірного договору принципу розумності, добросовісності та справедливості, з чим погоджується колегія суддів і які вважає такми, що правильно застосовані у даному спорі.
Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 року у справі №904/738/22 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.10.2022року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя М.О.Дармін