ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 вересня 2022 року Справа № 918/107/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Колісник Б.О.;
відповідача - Кулай О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022, повний текст складено 05.08.2022, у справі № 918/107/22 (суддя Романюк Ю.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"
до Фермерського господарства "П'ятигірське"
про стягнення в розмірі 318 044 грн. 52 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі № 918/107/22 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 318 044 (триста вісімнадцять тисяч сорок чотири) грн 52 коп. (з яких - 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн 02 коп. - пеня, 228 698 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 62 коп. - штраф). Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 68 коп. - судового збору. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/107/22 задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 49 652 (сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 22 коп. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги. Зобов"язано видати Накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фермерське господарство "П'ятигірське" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 року у справі №918/107/22 в якій, з підстав, викладених в ній, просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року у справі №918/107/22 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "П'ятигірське" про стягнення заборгованості у розмірі 318 044, 52 грн., витрат на сплату судового збору у розмірі 4 770, 68 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 49 652, 22 грн. у повному обсязі. Справу розглядати за участю представника Фермерського господарства "П'ятигірське".
Апелянт зазначає, що суддя Романюк Ю.Г. підлягала відводу у даній справі, оскільки мала позапроцесуальне спілкування із представниками ТОВ "Агрозахист Донбас" і тому позивач та його представник уже наперед знали про задоволення їх позовних вимог, подаючи заву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував тих обставин, що позивачем оригінал чи копія договору №КС 45/19 від 07.02.2019 не направлявся відповідачу, відмовив у задоволенні заяви про витребування оригіналу договору №КС 45/19 від 07.02.2019 та дослідив ксерокопію договору №КС 45/19 від 07.02.2019. Оригінал договору відповідачу не направлявся, господарські операції відбувались виключно на підставі додаткових угод та видаткових накладних, що допускається відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України
Окрім того, вказує що між ФГ "П'ятигірське" та ТОВ "Агрозахист Донбас" не узгоджено розмір штрафних санкцій, пені та неустойки за стягненнями яких звернулось ТОВ "Агрозахист Донбас".
Зазначає, що відповідачем зобов'язання за додатками №№ 1-4 на загальну суму 762328,81 грн. виконанні у повному обсязі, основна вартість поставки у розмірі 662328,81 грн. була сплачена на протязі місяця з моменту отримання реквізитів; 20.01.2020 було сплачено кошти в сумі 50000,00 грн., та 07.04.2020 було сплачено кошти в сумі 50000,00 грн. Таким чином, всю вартість поставки згідно додатків №№ 1-4 було сплачено у повному обсязі ще 07.04.2020 року.
Також звертає увагу на той факт, що дискреційні повноваження судом першої інстанції було використано з порушенням принципу рівності сторін.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував того факту, що стягнення заборгованості буде можливим лише у випадку набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, а розмір стягнутої заборгованості залежить від фінансового стану відповідача, а тому на стадії розгляду справи в суді першої інстанції говорити про розмір стягнутої заборгованості та про те, що адвокат вже досягнув успіху у стягненні такої заборгованості є передчасним.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/107/22/4344/22 від 09.08.2022 матеріали справи №918/107/22 витребовувались із Господарського суду Рівненської області. 22.08.2022 матеріали справи №918/107/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2022 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду. Запропоновано позивачу у строк до 12.09.2022 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Роз'яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи.
13.09.2022 від представниа позивача на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі № 918/107/22 в якому, з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі № 918/107/22 - без змін.
Також 13.09.2022 від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу (враховуючи доповнення від 20.09.2022), в якій останній просить стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000, 00 грн.
Колегією суддів в судовому засіданні 27.09.2022 розглянуті клопотання Фермерського господарства "П'ятигірське" про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової економічної експертизи у справі №918/107/22, в задоволенні яких ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відмовлено.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
07.02.2019 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (далі - постачальник) та ФГ "П'ятигірське" (далі - покупець) укладено Договір поставки № КС 45/19 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).
За змістом п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).
У відповідності до п. 6.4. Договору сторони обумовили між собою, що підписання видаткових накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікатів, інструкції щодо застосування товару.
Розділом 7 Договору передбачено, що за порушення передбачених Договором зобов'язань Покупець:
- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. Договору);
- у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору);
- у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору).
Пунктом 7.10 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК У країни, продовжується до 3-х років.
У відповідності до п. 11.2 Договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
27.07.2022 представник відповідача подав клопотання про витребування оригіналу договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019. В обгрунування даного клопотання зазначив, що оригінал договору ФГ "П'ятигірське" не отримало, а його копія, що була направлена на адресу відповідача як додаток до позову, не засвідчена належним чином представником позивача.
Протокольною ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.07.2022 залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналу доказу - договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019, оскільки клопотання представника відповідача заявлене 27.07.2022 після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, а заявником не обґрунтовано поважності причин та неможливості подання такого клопотання раніше. Договір поставки № КС45/19 від 07.02.2019 з додатками № 1, 2, 3 та 4 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Також судом встановлено, що в Додатках до Договору сторони обумовили між собою, що:
- № 1 (від 18.04.2019) на суму 145 454 грн 02 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.04.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;
- № 2 (від 18.06.2019) на суму 86 325 грн 19 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.06.2019, строк оплати товару до 15.10.2019;
- № 3 (від 16.08.2019) на суму 340 639 грн 33 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 21.08.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;
- № 4 (від 09.09.2019) на суму 189 910 грн 28 коп. в т.ч. ПДВ - термін поставки товару 09.09.2019, строк оплати товару до 30.10.2019.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та додатків № 1-4 відповідно постачальник відвантажив товар для одержувача на загальну суму 762 328 грн 81 коп. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:
- № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп.;
- № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп.;
- № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп.;
- № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп.
Однак, всупереч умовам Договору, відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором та Додатками до нього.
При цьому позивач вказує, що оскільки в призначенні платежу платіжних доручень відповідачем не вказано додатки, згідно яких проведились оплати, відтак згідно з п. 3.6 Договору позивач відніс платежі на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період до повного її погашення.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань у строки, визначені Договором та Додатками до нього, позивач звернувся за захистом порушених прав до Господарського суду Рівненської області та просить суд стягнути з відповідача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штраф).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 318 044 (триста вісімнадцять тисяч сорок чотири) грн 52 коп. (з яких - 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн 02 коп. - пеня, 228 698 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 62 коп. - штраф). Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 68 коп. - судового збору.
Також 19.07.2022 позивачем подано суду заяву щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі 49 652 грн 22 коп. (33 750 грн + 5 % від стягнутої суми у розмірі 318 044 грн 52 коп. = 15 902 грн 22 коп.).
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/107/22 задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 49 652 (сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 22 коп. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги. Зобов"язано видати Накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки № КС 45/19 від 07.02.2019, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши на відповідність умовам Договору та закону нараховані позивачем інфляційні втрати та %річних (ст. 625 ЦК України) та у порядку передбаченому у п.п. 7.1.1, 7.7, 7.8 Договору на прострочену суму боргу пеню та штрафу, зазначає наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач поставив товар згідно укладеного договору на загальну суму 762 328, 81 грн, а відповідач здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених Договором та Додатками до нього. При цьому вказана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до п. 7 Договору, позивач нарахував відповідачу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 33 048, 02 грн.; штраф (п.7.8 Договору) в розмірі 228 698, 62 грн.; 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 52 233, 69.; суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (ч. 2 ст. 625 ЦК України) - 4 064, 19 грн.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 08.09.2021 у справі 915/107/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
За правилами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони договору погодили, що у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості також і штрафні санкції (пеню, штраф, проценти).
Апеляційним судом встановлено, що в додатках до Договору сторони обумовили між собою, що:
- № 1 (від 18.04.2019) на суму 145 454 грн 02 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.04.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;
- № 2 (від 18.06.2019) на суму 86 325 грн 19 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.06.2019, строк оплати товару до 15.10.2019;
- № 3 (від 16.08.2019) на суму 340 639 грн 33 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 21.08.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;
- № 4 (від 09.09.2019) на суму 189 910 грн 28 коп. в т.ч. ПДВ - термін поставки товару 09.09.2019, строк оплати товару до 30.10.2019.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та додатків № 1-4 відповідно постачальник відвантажив товар для одержувача на загальну суму 762 328 грн 81 коп. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:
- № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп.;
- № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп.;
- № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп.;
- № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем оплачувались поставлені товари із систематичним порушенням строків, а саме:
- 08.11.2019 - 250 000 грн 00 коп.
- 13.11.2019 - 100 000 грн 00 коп.;
- 19.11.2019 -100 000 грн 00 коп.;
- 29.11.2019 - 112 328 грн 81 коп.;
- 04.12.2019 - 100 000 грн 00 коп.
- 20.01.2020 -50 000 грн 00 коп.;
- 07.04.2020 - 50 000 грн 00 коп.
Тобто, прострочення оплати товарів по додатку № 1 складає 38 днів; прострочення оплати товарів по додатку № 2 у сукупності складає 49 днів; прострочення оплати товарів по додатку № 3 у сукупності складає 59 днів; прострочення оплати товарів по додатку № 4 у сукупності складає 159 днів.
При цьому позивач вказує, що оскільки в призначенні платежу платіжних доручень відповідачем не вказано додатки, згідно з яких проведено оплати, відтак згідно з п. 3.6 Договору позивач відніс платежі на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період до повного її погашення.
Відповідно позивачем зараховано наступні оплати, що не заперечується відповідачем:
1. за додатком № 1 на суму 145 454 грн 02 коп. (строк оплати товару до 30.09.2019):
- оплата в сумі 145 454 грн 02 коп. - 08.11.2019;
2. за додатком № 3 на суму 340 639 грн 33 коп. (строк оплати товару до 30.09.2019):
- оплата в сумі 104 545 грн 98 коп. - 08.11.2019,
- оплата в сумі 100 000 грн 00 коп. - 13.11.2019,
- оплата в сумі 100 000 грн 00 коп. - 19.11.2019,
- оплата в сумі 36 093 грн 35 коп. - 29.11.2019;
3. за додатком № 2 на суму 86 325 грн 19 коп. (строк оплати товару до 15.10.2019):
- оплата в сумі 76 235 грн 46 коп. - 29.11.2019,
- оплата в сумі 10 089 грн 73 коп. - 04.12.2019;
4. за додатком № 4 на суму 189 910 грн 28 коп. (строк оплати товару до 30.10.2019):
- оплата в сумі 89 910 грн 27 коп. - 04.12.2019;
- оплата в сумі 50 000 грн 00 коп. - 20.01.2020;
- оплата в сумі 50 000 грн 00 коп. - 07.04.2020.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з п. 3.6 Договору Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" повинен вказати згідно якого договору та якого додатку перераховано платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в т.ч. за ту, що поставлена в минулі періоди.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати поставлених товарів.
Посилання відповідача на наявність перед ним заборгованості інших суб'єктів не є переконливими, оскільки позивач також, як і будь-який інший суб'єкт господарювання, несе ризик своєї господарської діяльності.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено можливість зміни відсотків річних на умовах погоджених сторонами договором.
Так, суд апеляційної інстанції, перевіривши на відповідність нараховані позивачем у порядку передбаченому п.п. 7.1.1, 7.7, 7.8 Договору та ст. 625 ЦК України на прострочену суму боргу пеню, 48% річних і штрафу та вважає правильними та арифметично вірними 48% річних у розмірі 52 233, 69 грн, пеню в розмірі 33 048, 02 грн і штрафу в розмірі 228 698, 62 грн та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання іх правильними та обгрунтованими.
Водночас, колегією суддів приймається до уваги те, що відповідач просив зменшити штрафні санкції, при цьому зауважує, що згідно з оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 361 борг контрагентів перед ФГ "П'ятигірське" на всі дати становив за 30.09.2019 - 8 819 207 грн 35 коп., за 15.10.2019 - 6 185 057 грн 7 коп., за 30.10.2019 - 15 411 787 грн 56 коп., за 31.12.2019 - 14 041072 грн 86 коп. Саме наявність таких сум заборгованості завадила відповідачу вчасно оплатити поставлений товар. Відповідач вказує на відсутність своєї вини щодо виконання зобов'язання за Договором.
Відповідач просить суд звернути увагу на те, що заборгованість за Договором оплачена у повному обсязі, а період прострочення був незначним.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.
З огляду на що, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема враховуючи, що відповідачем погашено основну заборгованість за отриманий товар, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені та 48% річних відповідальності за прострочення грошового зобов'язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу на 50 %, тобто про стягнення з відповідача 114 349, 31 грн. штрафу, замість 228 698, 62 грн.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Щодо вимоги позивача про стягнення 4 064, 19 грн. - збитків, завданих інфляцією, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 у справі 6-36736/10).
Верховний Суд зробив висновки про те, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Причому немає значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні (постанови Верховного Суду України: від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16 та від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15; постанови Верховного Суду: від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18), від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18), від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18), від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18), від 11.10.2018 у справі № 905/192/18).
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України Сторони дійшли згоди, що ціна на Товар за даним Додатком визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США/ЄВРО), виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Додатку.
Оплата вартості Товару, зазначеного в Додатку, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.
Таким чином, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов'язанні індексації не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Договором та додатками до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни в іноземній валюті.
Таким чином, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, однак лише з дотриманням погоджених сторонами умов та підстав.
Водночас, зміни до договору та додатків у цій частині не внесено, тому дані положення підлягають застосуванню.
З огляду на викладене та враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів не погоджується з позицію місцевого господарського суду щодо задоволення до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 064, 19 грн., а тому дані вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, до стягнення із відповідача на користь позивача належить 33 048, 02 грн. - пені, 52 233, 69 грн. - 48% річних, 114 349, 31 грн. - штрафу. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 49 652 грн 22 коп. колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи між адвокатом Колісником Б.О. та позивачем ТОВ "Агрозахист Донбас" був укладений Договір про надання правової допомоги №25/11.
Додатковою угодою від 17.12.2021 строк дії Договору продовжено до 31.12.2022.
Додатковою угодою від 03.02.2022 до Договору сторонами визначено перелік послуг та погоджено, що вартість однієї години становить 2500, 00 грн. за надання в суді першої інстанції Адвокатом послуг щодо стягнення заборгованості з ФГ "П'ятигірське" за договором поставки №КС45/19 від 07.02.2019.
Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов'язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5% від стягнутої суми (п.2 Додаткової угоди).
Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 49 652, 22 грн. (33 750 грн + 5 % від стягнутої суми у розмірі 318 044 грн 52 коп. = 15 902 грн 22 коп.).
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу у розмірі 49 652 грн 22 коп. представником позивача подано: Договір про надання правової допомоги №25/11, Додаткові угоди від 17.12.2021 та від 03.02.2022, Акт приймання-передачі наданих послуг у справі № 918/107/22 від 18.07.2022, Опис наданих послуг у справі № 918/107/22 від 18.07.2022.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В матеріалах справи наявні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 49 562 грн 22 коп., у яких відповідач просить суд у випадку задоволення позовних вимог у справі № 918/107/22 зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 % від ціни позову.
Відповідач просить суд врахувати, що у позовній заяві позивач вказував на той факт, що відповідач відмовився відшкодувати у добровільному порядку нараховані ним штрафні санкції, тому він змушений був звернутися до суду. В свою чергу відповідач повідомляє, що позивач не звертався до відповідача у позасудовому порядку. Позасудовий та мирний шлях вирішення даної справи зменшив би витрати позивача на правову допомогу.
Крім того, відповідач просить суд врахувати, що оскільки сторони домовилися про те, що оплата послуг буде здійснена після набрання рішенням законної сили, то відповідно ця обставина настане лише після перегляду рішення суду апеляційним судом.
Відповідач зауважує, що сума заявлених витрат становить 15, 6 % ціни позову, що є неспівмірним від заявлених позовних вимог. Крім того, позивачем подавався тотожний позов. Час на підготовку документів завищений.
У даному випадку суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично й також чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається із клопотання представника позивача, останній просить стягнути з відповідача 49 562 грн 22 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ТОВ "Агрозахист Донбас" в зв'язку з розглядом в Господарському суді першої інстанції справи №918/107/22.
Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Агрозахист Донбас" були надані правові послуги адвокатом Колісником Богданом Олеговичем (позовна заява вх. 502/22 від 09.02.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. № 597/22 від 16.02.2022, клопотання вх. № 923/22 від 11.04.2022, відповідь на відзив вх. № 2558/22 від 11.04.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. 1266/22 від 24.05.2022, клопотання вх. № 3539/22 від 24.05.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. 1450/22 від 10.06.2022, заперечення вх. № 5133/22 від 18.07.2022, заява про відшкодування витрат вх. № 5217/22 від 19.07.2022, додаткові пояснення вх. № 5218/22 від 19.07.2022, додаткові пояснення вх. № 5380/22 від 26.07.2022), також представник позивача був присутній у судових засіданнях від 09.06.2022, 09.07.2022, 27.07.2022, 02.08.2022.
Також судом встановлено, що п.2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 25/11 від 25.11.2022 сторони погодили, що окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї угоди, клієнт також зобов'язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми, що складає у даній справі 15 902 грн 22 коп.
Із заперечень відповідача вбачається, що останній вважає вартість послуг адвоката явно завищеною та такою, що не відповідає складності справи, оскільки предметом даного позову є лише стягнення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.
Також зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумності таких витрат.
Заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаних робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
Колегією суддів у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката враховується, що суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем обгрунтовано неспівмірність витрат із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Колегія суддів погоджується з даними доводами та вважає, що заявлена сума витрат не є співмірною із складністю справи та виконаною роботою, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
А тому, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції до 20 000, 00 грн.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22 скасуванню в частині стягнення збитків, завданих інфляцією, частковому скасуванню в частині стягнення штрафних санцій та витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
13.09.2022 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "Агрозахист Донбас про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №918/107/22 (а.с.35-45, т.2).
Розглянувши подане представником позивача клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/107/22, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справ, оскільки склад та розмір витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На обґрунтування поданої заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду апеляційної інстанції: копію договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Колісником Б.О.; Ордер на надання правової допомоги ТОВ "Агрозахист Донбас"; копію додаткової угоди від 17.12.2021; копію додаткової угоди від 06.09.2022; копію акту приймання-передачі послуг від 07.09.2022; Опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 07.09.202.
Так, апеляційним судом встановлено, що 25.11.2020 між адвокатом Колісником Б.О. та позивачем ТОВ "Агрозахист Донбас" укладено Договір про надання правової допомоги №25/11 (надалі - Договір).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору.
В пункті 1 Додаткової угоди від 06.09.2022 до Договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/107/22 складає 20 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги щодо представництва та захисту Клієнта у вказаній справі щодо розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022.
Згідно п. 2 Додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт):
- ознайомлення з апеляційною скаргою ФГ "П'ятигірське";
- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших необхідних у справі процесуальних документів (заяв, клопотань тощо);
- участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанцій;
- переговори з відповідачем з метою врегулювання спору;
- ознайомлення з матеріалами справи в суді;
- інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.
Пунктом 3 Додаткової угоди сторони передбачили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у справі №918/107/22.
07.09.2022. між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послугу справі №918/107/22.
Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 20 000,00 грн., на підтвердження чого надано Опис наданих послуг у справі №918/107/22 та Акт приймання-передачі наданих послуг від 07.09.2022.
Проаналізувавши наведені положення укладеного між позивачем та Адвокатом договору про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає про те, що сторони у зазначеному договорі та додатковій угоді до нього визначили саме фіксований розмір адвокатського гонорару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 19, 20, 37 постанови).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Наведене свідчить, що навіть у випадку визначення договором про надання професійної правничої допомоги фіксованого розміру адвокатського гонорару, суд повинен дослідити чи відповідає визначена сторонами договору фіксована сума фактично наданим послугам.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачем в обґрунтування стягнення з відповідача понесених витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими з огляду на таке.
Оцінюючи наявний в матеріалах справи детальний опис послуг наданих Адвокатом Колісником Б.О. під час розгляду справи №918/107/22 в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що послуги зазначені в пункті 1 опису "попередня консультація Клаєнта щодо апеляційної скарги ФГ "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22" охоплюється послугою зазначеною у пункті 2 "підготовка відзиву на апеляційну скаргу".
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що поданий представником позивача відзив до Північно-західного апеляційного господарського суду є схожим за своїм змістом та правовим обгрунтуванням до відповіді на відзив, що була подана до суду першої інстанції у даній справі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підготовка аналогічних за змістом процесуальних документів не призвела до збільшення обсягу юридичної роботи адвоката.
Апеляційний суд також вважає необґрунтованим включення до правничих послуг, вартість яких підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 126, 129 ГПК України, послуги №3, зазначеною в детальному описі наданих послуг, а саме щодо підготовки заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі послуги не стосується підготовки до розгляду та самого процесу розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року, у справі № 910/2170/18.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням положень ст.126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000, 00 грн., обґрунтованими та співрозмірними до фактично наданих послуг є витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача в сумі 10 000, 00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "П'ятигірське" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/107/22 скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570)
199 631 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять одна) грн 02 коп., з яких:
52 233 (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн 69 коп. - 48 % річних,
33 048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн 02 коп. - пеня,
114 349 (сто чотирнадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн 31 коп. - штраф).
3. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 46 коп. - судового збору.
4. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі №918/107/22 задовольнити частково.
5. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
6. В решті позову відмовити."
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі №918/107/22 - задоволити частково.
4. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 10 000 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.
5. Місцевому господарському суду видати судові накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу № 918/107/22 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "05" жовтня 2022 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Філіпова Т.Л.