ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 жовтня 2022 року Справа № 906/1026/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств
на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2022
(ухвалене о 12:44 год. у м. Житомирі, повний текст складено 30.06.2022)
у справі № 906/1026/20 (суддя Лозинська І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"
до Олевської районної спілки споживчих товариств
про стягнення 542 135 грн 40 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Габрієль Я.В.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Олевської районної спілки споживчих товариств (з врахуванням заяви від 21.07.2021 про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 542 135 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після набуття позивачем 18.12.2014 права власності на предмет іпотеки: нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, пл. 486,4 кв. м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І поверху торгівельного центру "Уборть", відповідач продовжив володіти та користуватися вказаним приміщенням, передавши його в найм АТ "Райффайзен Банк Аваль"; позивач вважає, що за вказаних обставин відповідач безпідставно отримує дохід у вигляді орендної плати, тому всі доходи, отримані з 11.02.2015 - часу передання в найм (оренду) належного позивачу нежитлового приміщення, мають бути повернуті позивачу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2022 у справі №906/1026/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Олевської районної спілки споживчих товариств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" 390 841 грн 80 коп. безпідставно набутих коштів та 5 862 грн 63 коп. судового збору. В стягненні безпідставно набутих коштів у розмірі 151 293 грн 60 коп. відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за якими ТОВ "Два ЕС" був позикодавцем, а Олевська РССТ - позичальником.
Також, 09.11.2012 між Олевською РССТ (іпотекодавець) та ТОВ "Два ЕС" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань, що виникли на підставі договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, в заставу було передано приміщення І-го поверху загальною площею 486,4 кв.м. нежитлової будівлі ТЦ "Уборть" (м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1) за умовами якого у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов основного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
В подальшому, позивач задовольнив забезпечені договором іпотеки від 09.11.2012 вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував право власності на цей майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №31777222 від 26.12.2014.
Судом встановлено, що між Олевською РССТ та АТ "Райффайзен банк Аваль" у період з липня 2016 по березень 2020 виникли правовідносини з оренди, за яким відповідач передавав АТ "Райффайзен банк Аваль" в оренду частину першого поверху ТЦ "Уборть" загальною площею 210,13 кв.м. та отримував дохід від цієї діяльності.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, положення чинного законодавства, врахувавши заяву відповідача про застосування наслідку спливу строків позовної давності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача безпідставно отриманої орендної плати у сумі 390 841 грн 80 коп. за період з вересня 2017 по березень 2020 включно.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 256, 257, 260, 261, 267, 316, 317, 321, 1212, 1214 ЦК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Олевська районна спілка споживчих товариств звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2022 у справі №906/1026/20 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує таке.
В рішенні суд першої інстанції зазначив, що підставою для часткового задоволення позовних вимог є підтверджене отримання відповідачем доходів на підставі укладених з АТ "Райфайзен Банк Аваль" договорів оренди № 0523/9566/4 від 14.07.2016 та № 0523/9566/5 від 14.08.2018.
В судовому рішенні не встановлено чи були отримані Олевською районною спілкою споживчих товариств кошти по зазначених договорах, тобто чи отримувала Олевська районна спілка споживчих товариств доходи від здачі в оренду приміщень АТ "Райфайзен Банк Аваль".
Отже, судом не було встановлено реальність отримання доходів, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, атому прийняття незаконного рішення.
Суд не взяв до уваги той факт, що до моменту звернення до суду позивач жодного разу не звернувся до Олевської районної спілки споживчих товариств про передачу належного йому майна.
Також, суд першої інстанції не правильно застосував положення законодавства щодо спливу строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності, у межах якої позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав, які він вважає порушеними, розпочався 18.12.2014 та закінчився 18.12.2017.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Судом першої інстанції сплив терміну позовної давності був застосований лише до дати подання позову, що суперечить нормам цивільного законодавства.
За наведеного скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню, з підстав передбачених в п. п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, не погоджується з її доводами, виходячи з такого.
Судом першої інстанції у відповідача було витребувано документи, які підтверджують внесення плати АТ "Райффайзен Банк Аваль" за користування майном.
Заперечуючи безпідставне отримання доходів та їх розмір, відповідач водночас не надав жодних доказів на противагу наданим позивачем, включно з контррозрахунком сум одержаних доходів.
Суд встановив факт безпідставного отримання відповідачем доходів та їх розмір з дотриманням норм процесуального права.
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що перебіг позовної давності, у межах якої позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав, які він вважає порушеними, розпочався з дати набуття права власності на нежитлове приміщення (18.12.2014) та закінчився 18.12.2017.
Місцевий господарський суд правильно обчислив строк позовної давності, щодо кожного періодичного платежу, отриманого відповідачем.
За наведеного, позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що його рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 03.10.2022 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що оскаржене рішення є таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи мотивоване тим, що голова правління Олевської районної спілки споживчих товариств перебуває на лікуванні. Вказує, що докази тимчасової непрацездатності будуть надані, після виздоровлення. До клопотання відповідачем додано копію постанови правління Олевської РССТ від 29.09.2022 №23, яким у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю голови правління Олевської райспоживспілки Сороки О.І., виконання обов'язків голови правління райспоживспілки на період тимчасової непрацездатності Сороки О.І. покладено на головного бухгалтера райспоживспілки Пекарську Альону Францівну з 29.09.2022 за її згодою.
Розглядаючи таке клопотання, суд враховує, що:
- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України);
- участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 19.08.2022 обов'язковою не визнавалась;
- відповідач не зазначає, в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні;
- відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, в тому числі в.о. голови правління Олевської РССТ.
Враховуючи викладене, судом відхиляється клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.
Беручи до уваги відхилення клопотання відповідача, з огляду на те, що позиція сторони відповідача викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Два ЕС" (позивач/позикодавець) та Олевською РССТ (позичальник/ відповідач) укладено ряд договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а саме:
- від 04.11.2010 №01/01/10-БП - згідно з умовами пунктів 1.1, 3.1 якого позикодавець надає до 04.04.2013, а позичальник отримує фінансову допомогу в розмірі 100 000 грн (т. 1, а. с. 25-26);
- від 30.01.2011 №02/01/11-БП - згідно з умовами пунктів 1.1, 3.1 якого позикодавець надає до 31.03.2013, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 30 000 грн (т. 1, а. с. 27-28);
- від 08.11.2012 №03/11/12-БП, згідно з умовами пунктів 1.1, 3.1 якого позикодавець надає до 08.03.2013, а позичальник отримує фінансову допомогу у розмірі 110 000 грн (т. 1, а. с. 29-30).
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань, що виникли на підставі вказаних договорів, 09.11.2012 між Олевською РССТ (іпотекодавець) та ТОВ "Два ЕС" (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі №8709, за п. 1.3 якого в забезпечення виконання зобов'язань, що виникли на підставі вказаних договорів, в заставу було передано приміщення І-го поверху загальною площею 486,4 кв.м. нежитлової будівлі ТЦ "Уборть" за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, яке складається з: коридору 17 пл. 17,4 кв.м, коридору 18 пл. 24,7 кв.м, коридору 19 пл. 2,9 кв.м, приміщення 20 пл. 7,9 кв.м, кладової 23 пл. 10,9 кв.м, коридору 39 пл. 7,1 кв.м, приміщення 39-а пл. 64 кв.м, приміщення 40 пл. 14,1 кв.м, приміщення 41 пл. 15,8 кв.м, коридору 42 пл. 9,7 кв.м, коридору 43 пл. 3,8 кв.м, вентиляційної шахти 43-а пл. 1,2 кв.м, туалету 14 пл. 1,7 кв.м., кладової 22 пл. 2,5 кв.м., туалету 24 пл. 1,2 кв.м., коридору 25 пл. 6,8 кв.м., коридору 26 пл. 2,7 кв.м., кабінету 27 пл. 18 кв.м., коридору 23 пл. 1,8 кв.м., коридору 29 пл. 1,2 кв.м., туалету 30 пл. 1,1 кв.м., туалету 31 пл. 2,4 кв.м., коридору 32 пл. 3,4 кв.м., приміщення 33 пл. 14,4 кв.м., коридору 34 пл. 23,1 кв.м., коридору 35 пл. 2,2 кв.м., приміщення 36 пл. 4,2 кв.м., коридору 36-а пл. 11,2 кв.м., залу 37 пл. 201,1 кв.м., коридору 37-а пл. 3,4 кв.м., кладової 38 пл. 4,5 кв.м. (т. 1, а. с. 17- 24).
В п. 5.1 Договору іпотеки сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов основного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п. 5.4 Договору іпотеки у разі порушення умов основного договору та/або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушених зобов'язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства України. Положення цього пункту даного договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому чинним законодавством порядку.
Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання міститься у п. 6.2 договору іпотеки.
18.12.2014 державним реєстратором Олевського РУЮ Житомирської області за ТОВ "Два ЕС" проведена реєстрація права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, номер запису про право власності 8275944, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 7-8).
26.12.2014 державним реєстратором Ніловою А.О. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №18391729, згідно з якого за ТОВ "Два ЕС" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною пл. 486,4 кв.м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І-го поверху ТЦ "Уборть". Підставою для виникнення права власності став договір іпотеки від 09.11.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №8709.
Таким чином, відповідач задовольнив забезпечені договором іпотеки від 09.11.2012 вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття права власності на нього та зареєстрував це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №31777222 від 26.12.2014.
Позивач вказує, що відповідач продовжив володіти та користуватися майном, передаючи його в оренду АТ "Райффайзен Банку Аваль" та отримуючи від майна дохід у вигляді орендної плати.
Також, в матеріалах господарської справи № 906/1026/20 наявні надані АТ "Райффайзен Банку Аваль" документи, пов'язані з орендою ним приміщення за адресою: м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, зокрема Договори оренди, додаткові угоди, Акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки, платіжні доручення та інші (т. 1, а. с. 114-351).
Зокрема, із них вбачається, що 31.03.2020 Олевська РССТ та АТ "Райффайзен Банк Аваль" уклали додаткову угоду №1-0523/9566/5/1 про дострокове припинення Договору оренди №0523/9566/5 від 14.08.2018, відповідно п. 2 якої договір вважається припиненим з 31.03.2020. У той самий день було підписано між сторонами акт приймання-передачі об'єкта нерухомості (т. 1, а. с. 332).
В свою чергу, відповідач на виконання вимог ухвали суду першої інстанції також долучив до справи докази, які підтверджують існування між ним та АТ "Райффайзен Банку Аваль" відносин щодо оренди приміщення за адресою: м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1 та отримання відповідачем доходу від такої діяльності (т. 2, а. с. 10-145).
Окрім того, Олевська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (з урахуванням прийнятої заяви про уточнення позовних вимог) про:
- визнання незаконним та скасування рішення № 18391729 від 26.12.2014, яке прийнято ОСОБА_1 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ, про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Б. Хмельницького, 1, площею 486,4 кв. м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху ТЦ "Уборть" за ТОВ "Два ЕС" (код 37176145);
- припинення права власності ТОВ "Два ЕС" на вказане нежитлове приміщення шляхом скасування запису про право власності № 8275944 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 відмовлено у задоволенні позову.
29.04.2021 додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області задоволено клопотання ТОВ "Два ЕС" про розподіл судових витрат і стягнуто з позивача 30 000 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/1231/20 та прийнято інше рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення № 18391729 від 26.12.2014, прийняте державним реєстратором Ніловою А. О., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ, про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Богдана. Хмельницького, 1, площею 486,4 кв. м, що складає 3/20 частин нежитлової будівлі 1-го поверху Торгіельного центру "Уборть" за Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС". Відмовлено в іншій частині позову. Також, скасовано додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2021 у справі № 906/1231/20. Відмолено у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" від 12.04.2021 про розподіл судових витрат у справі №906/1231/20 (т. 2, а. с. 172-186).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2021 у справі №906/1231/20 скасовано постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021; рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 і додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2021 у справі № 906/1231/20 залишено в силі (т. 3, а. с. 4-14)
Верховний Суд, в своїй постанові, серед іншого, вказав, що:
- підставою для виникнення права власності у ТОВ "Два ЕС" став договір іпотеки від 09.11.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №8709;
- за твердженням Олевської РССТ, про обставини щодо проведення державної реєстрації на спірне нежитлове приміщення за ТОВ "Два ЕС" їй стало відомо лише з листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 05.11.2019 № 101-8/1252;
- у той же час, 02.07.2020 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №910/16947/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, відмовлено у задоволенні позову Олевської РССТ до ТОВ "Два ЕС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління держреєстрації ГТУЮ у м. Києві, про визнання незаконним і скасування рішення індексний №18391729 від 26.12.2014 про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за відповідачем, а також про припинення права власності відповідача на вказане приміщення шляхом скасування запису про право власності № 8275944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зазначені вимоги були обґрунтовані невиконанням ТОВ "Два ЕС" вимог ст. 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності щодо надання документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, оскільки в період з 04.04.2013 по 26.12.2014 Олевській РССТ не надходило жодних вимог від ТОВ "Два ЕС"; однак, під час розгляду вказаного позову Господарським судом Житомирської області встановлено, що 04.02.2015 ТОВ "Два ЕС" надіслало повідомлення №01 про реєстрацію права власності на майно - об'єкт іпотеки, яке Олевська РССТ отримала 11.02.2015;
- після завершення розгляду спору у справі № 910/16947/19, Олевська РССТ, вважаючи, що ТОВ "Два ЕС" незаконно зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, звернулась до суду з аналогічним позовом у справі № 906/1231/20, який обґрунтований іншими підставами, а саме порушенням ТОВ "Два ЕС" умов укладеного між сторонами іпотечного договору та ст. 37 Закону України "Про іпотеку";
- як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник не погоджується з оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду лише в частині визнання такими, що не підлягають доведенню обставини, зазначені в рішенні суду у справі № 910/16947/19, та застосування судом апеляційної інстанції, у зв'язку з цим, наслідків спливу строку позовної давності щодо частини позовних вимог;
- вимоги Олевської РССТ про визнання незаконним та скасування рішення держреєстратора №18391729 від 26.12.2014 не підлягають задоволенню, оскільки позивач у справі №906/1231/20 звернувся з позовною заявою до господарського суду 06.10.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності; при цьому Олевською РССТ не подавалося клопотання про визнання причин пропуску позовної давності поважними, оскільки вважала, що зазначений строк не є пропущеним.
Після звернення до суду, позивачем були зменшені позовні вимоги, а саме позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти за період вересень 2016 - березень 2020 (т. 2, а. с. 191-192).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною першою статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Крім того, суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).
Судом було вище встановлено, що набув право власності на право власності на нежитлове приміщення загальною пл. 486,4 кв.м., що складає 3/20 частин нежитлової будівлі І-го поверху ТЦ "Уборть".
Однак, відповідач продовжував користуватися таким приміщенням та в період з вересня 2016 по березень 2020 здавав його в оренду АТ "Райффайзен банк Аваль", що підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, відповідно до пунктів 5.1 Договорів оренди об'єкта нерухомості №0523/9566/4 від 14.07.2016 та №0523/9566/5 від 14.08.2018, укладених між відповідачем та АТ "Райффайзен банк Аваль" розмір орендної плати становить 60 грн за 1 кв.м. без ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди становить 12 607 грн 80 коп.
Надання відповідачем майна в оренду та отримання доходу, в період з вересня 2016 по березень 2020, підтверджується:
- Договорами оренди об'єкта нерухомості №0523/9566/4 від 14.07.2016 та №0523/9566/5 від 14.08.2018 (т. 1, а. с. 161-164, 240-243);
- Актами приймання-передачі об'єкта нерухомості від 01.09.2016, від 01.09.2018 (т. 1, а. с. 165, 244);
- рахунками та Актами приймання-передачі наданих послуг за період вересень 2016 - березень 2020 (т. 1, а. с. 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 236, 239, 253, 256, 259, 262, 265, 268, 271, 274, 277, 280, 285, 286, 290, 293, 295, 298, 301, 305, 308, 311, 314, 316, 319, 321, 322, 328, 340, 346);
- реєстром оплати рахунків (т. 2, а. с. 105-106);
- виписками банку за періоди лютий 2017 - травень 2017, липень 2017 - грудень 2018 (т. 2, а. с. 110-111, 113-130);
- платіжними дорученнями за період січень 2019 - березень 2020 (т. 2, а. с. 131-145).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Підсумовуючи усе вищевикладене в сукупності, подані сторонами докази на підтвердження своєї позиції та спростування доводів опонентів, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 542 135 грн 40 коп. є підставними та обґрунтованими.
В той же час, відповідач подав клопотання від 06.10.2021 про застосування строків позовної давності, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки перебіг позовної давності, у межах якої позивач міг звернутись до суду, почався 18.12.2014 та закінчився 18.12.2017 (т. 3, а. с. 35-36).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач, у вищезгаданому клопотанні вказує, що перебіг позовної давності розпочався 18.12.2014 та закінчився 18.12.2017.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими твердженнями відповідача, оскільки в цьому випадку, позовна давність розраховується за кожним місяцем окремо, так як кожного місяця, відповідач без достатньої правової підстави отримуючи дохід від передання в оренду приміщення порушував права позивача.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, як в клопотанні, так і в апеляційній скарзі довільно трактує норми ч. 4 ст. 267 ЦК України в контексті цієї справи та робить висновки на такому трактуванні, які є помилковими.
Тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача безпідставно отриманої орендної плати у сумі 390 841 грн 80 коп. за період з вересня 2017 по березень 2020 включно.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2022 у справі №906/1026/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Олевської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2022 у справі №906/1026/20 - без змін.
2. Справу № 906/1026/20 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "05" жовтня 2022 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.