29.09.2022 Справа № 756/13770/20
Номер справи 756/13770/20
Номер провадження 2/756/456/22
29 вересня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Мушкетик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення відомостей про право власності, -
Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54287671 від 28.09.2020р., та припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375) з виключенням з Державного реєстру речових прав запису про право власності 38392375, а також поновити за ОСОБА_1 відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375).
У підтвердження своїх вимог позивач зазначив, що 28.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54287671 від 28.09.2020 13:53:03 та вчинено перереєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 та належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2005 року.
Єдиною підставою для державної реєстрації є: договір іпотеки. № 02-038/191і, серія та номер: 1457 виданий 06.04.2006, видавник: Гончар Т.В. , приємний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Однак, жодних повідомлень від АТ «Альфа-Банк» позивачу не надходило та своєї згоди на реєстрацію права власності на квартиру, яка йому належить, не надавав. Жодних договорів з цього приводу ані з АТ «Укрсоцбанк», ані з його правонаступником АТ «Альфа-Банк» не укладав.
ОСОБА_1 вважає, що його у незаконний спосіб позбавлено права власності на квартиру, а рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М.А. індексний номер: 54287671 від 28.09.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивач повідомляє, що 13 червня 2005 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», було укладено Договір кредиту № 038/210-к08, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 35 500,00 доларів США, зі сплатою 13 відсотків річних на придбання нерухомого майна - яким є трьохкімнатна квартира, загальною площею 68,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
06 квітня 2006 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», було укладено Договір кредиту № 08-038/119к, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США, зі сплатою 12 відсотків річних.
У забезпечення виконання умов Договору кредиту, 06.04.2006 між сторонами укладено Договір іпотеки № 02-038/191і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1457, відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Інших договорів та додаткових угод до договору іпотеки між позивачем та банком не укладалися.
Вказана квартира є єдиним житлом позивача та його сім'ї. Іншого житлового приміщення у його власності немає.
Належна ОСОБА_1 квартира повністю підпадає під вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на яку не може бути звернуто стягнення.
Вирішуючи питання можливості здійснення перереєстрації права власності на спірне майно за АТ «Альфа-Банк» приватним нотаріусом Юдіним М.А. не встановлено безспірність вимог до позивача, надіслання повідомлення про порушення основного зобов'язання, повідомлення його належним чином про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення перереєстрації, більше того, взагалі не встановлено існування будь-якої заборгованості перед банком, оскільки наявність заборгованості не визначено ні рішенням суду, ні будь-яким іншим належним, допустимим та достовірним документом.
За вказаним позовом ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.11.2020 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
08 лютого 2021 року відповідач через свого представника подав до суду пояснення по справі, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв'язку з тим, що позивач та відповідач є сторонами Договору іпотеки № 02-038/191і від 06.04.2006, в якому вони погодили, що у разі неналежного виконання умов кредитних та/або іпотечного договорів, у кредитора виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, між сторонами погоджено та укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя у формі іпотечного застереження, яке міститься у іпотечному договорі. Вартість квартири складає 1 565 572,00 грн, яка не перевищує суму заборгованості за договором кредиту. На думку представника відповідача, положення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані в даному випадку, адже йде мова про звернення стягнення у добровільному порядку, в той час як положення закону розповсюджуються на примусовий спосіб звернення стягнення.
18 січня 2022 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з підстав, що вказані у письмових поясненнях.
Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А.у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54287671 від 28.09.2020 13:53:03 та вчинено перереєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на квартиру АДРЕСА_1 та належала позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3340.
Відповідно до інформаційної довідки № 228033099 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно єдиною підставою для державної реєстрації є: договір іпотеки, № 02-038/191і, серія та номер: 1457 виданий 06.04.2006, видавник: Гончар Т.В., приємний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
13 червня 2005 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», було укладено Договір кредиту № 038/210-к08, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 35 500,00 доларів США, зі сплатою 13 відсотків річних на придбання нерухомого майна - яким є трьохкімнатна квартира, загальною площею 68,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
06 квітня 2006 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», було укладено Договір кредиту № 08-038/119к, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на споживчі цілі у тимчасове користування грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США, зі сплатою 12 відсотків річних.
У забезпечення виконання умов Договору кредиту 06.04.2006 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого є відповідач АТ «Альфа-Банк», укладено Договір іпотеки № 02-038/191і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1457, відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Згідно з ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
Відповідно до підпунктів 1, 2, 3 пункту 61 Порядку № 1127 від 25.12.2015 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату; довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, шо за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору іпотеки № 02-038/191і від 06.04.2006 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених основним договором-1 та/або основним договором-2, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5. Іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на 06.04.2006) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 554/14813/15-ц (провадження № 14-66 цс 18) вказала, що суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки). Проте, як встановили суди, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є. протиправним. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками судів погоджується.
Верховний Суд у Постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц зробив висновок про те, що відповідно до норми закону, яка діяла на момент укладення іпотечного договору, передача права власності на предмет іпотеки була можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, зазначивши, що суди не звернули уваги, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Такого ж висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, зазначивши, що Закон N 898-ІV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.
З матеріалів справи не вдається встановити, що приватний нотаріус КМНО Юдін М.А. повідомляв позивача ОСОБА_1 про проведення державної реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на належне йому нерухоме майно.
Законом України «Про мораторій ня стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказано, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, спірна квартира станом на день вчинення оспорюваних реєстраційних дій (28.09.2020) підпадала під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, загальна площа не перевищує 140 кв. м., використовується як місце постійного проживання позивача, та іншого майна у його приватній власності не знаходиться.
Верховний Суд у справі № 465/1310/17 від 31.10.2018 зробив висновок про те, що дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення, зокрема, зазначивши, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
Отже, дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а мораторій розповсюджується на позасудове звернення стягнення на іпотечне майно за ст. 37 Закону про іпотеку за валютним кредитом якщо житло єдине.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 759/20387/18, у Постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.
Враховуючи вищенаведене та те, що у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк», суд вважає правильним позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54287671 від 28.09.2020р., та припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375) з виключенням з Державного реєстру речових прав запису про право власності 38392375, а також поновити за ОСОБА_1 відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375).
На підставі вищевикладеного та ст. 1, 3, 33, 35-37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», керуючись ст. 12, 81, 89, 263, 269 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54287671 від 28.09.2020р., та припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375) з виключенням з Державного реєстру речових прав запису про право власності 38392375.
Поновити за ОСОБА_1 відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2179277380000, номер запису про право власності: 38392375).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.В. Белоконна