Справа № 338/949/22
03 жовтня 2022 року селище Богородчани
Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , працюючого ТзОВ «Вирстюк», громадянина України,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27 вересня 2022 року близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , під час сварки із ОСОБА_2 , яка доводиться йому дружиною, ображав нецензурними словами, шарпав за одяг та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство.
В судове засідання особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився.
Згідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2, розглядаються протягом доби.
Встановлено, що дільничним офіцером поліції відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП Ярема Т. О. особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 було повідомлено, про те, що розгляд справи відносно останнього буде проводитись у Богородчанському районному суді у відкритому судовому засіданні 03 жовтня 2022 року, однак останній їй повідомив, що не бажає з'явитись до суду.
Повідомлені працівником поліції обставини, дають підстави стверджувати про неналежне виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_1 , що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений працівником поліції про виклик до суду, однак в призначене судове засідання не з'явився, а клопотань про відкладення справи не подавав.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьова проти України" зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи судову практику ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що було вжито необхідні засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, забезпечення його присутності в судовому засіданні, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі
ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Вказані потерпілою обставини підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Крім того, доводиться матеріалами справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 065681 від 03 жовтня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 27 вересня 2022 року близько 18 години 00 хвилин вчинив домашнє насильство щодо дружини ОСОБА_2 (а.с.4);
- письмовими протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та поясненнями ОСОБА_2 від 27 вересня 2022 року (а.с.3;5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.6).
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 27 вересня 2022 року близько 18 год будучи у стані сп'яніння, зчинив сварку з нею, кричав, висловлювався в її сторону нецензурними словами, погрожував фізичної розправою усім членам сім'ї. Також зазначила, що чоловік періодично влаштовує сварки, що негативно впливає на її психічний стан та психічний стан неповнолітніх дітей, а тому просила притягнути його до відповідальності.
Заслухавши потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правильною, оскільки він вчинив домашнє насильство.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 3 цього ж закону передбачено, що його дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Крім того, об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини який діяв умисно.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені.
Таким чином враховуючи викладене, а також зважаючи на мету адміністративного стягнення, що є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами, останнього слід визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накласти нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Дане стягнення є достатнім заходом впливу для виховання в особи, яка вчинила порушення, законослухняної поведінки у подальшому.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 40-1,173-2, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн, який слід стягнути на р/р UA718999980313040106000009676, отримувач - ГУК в Івано-Франківської області, Івано-Франківського району /21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету- "Адміністративні штрафи та інші санкції".
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 496,20 грн судового збору (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Копію постанови направити ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя: