Справа №338/712/22
03 жовтня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 липня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка погодилась з тим, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Це підтверджується її підписом у раніше згаданій заяві.
ОСОБА_1 зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, однак взяті на себе зобов'язання не виконує.
У зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, станом на 14 червня 2022 року у відповідачки наявна заборгованість перед позивачем, загальна сума якої становить 36695,14 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку її не погашає, представник АТ КБ "ПриватБанк" просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 36695,14 грн, а також суму сплаченого судового збору.
В поданій заяві представник позивача просить справу слухати у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлялась у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
03 липня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 34).
У заяві зазначено, що відповідачка згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його підписання та згідна з його умовами. Примірник договору погодилась отримати шляхом роздрукування з офіційного сайта, зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті www.pb.ua.
У анкеті-заяві від 03 липня 2012 року процентна ставка не зазначена.
До анкети-заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", в якому зазначено умови кредитування, зокрема, базова відсоткова ставка в місяць: у розмірі 3,0 % - для кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", 2,5 % для кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, - 2,9 %, з 01 квітня 2015 року - 3,6 %), 1,7% - для кредитних карт "Універсальна Contract", 2,5 % - для кредитних карт "Універсальна Gold" (за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року, - 2,7 %, з 01 квітня 2015 року - 3,5 %) (а.с. 35).
Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальниця зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.3.2.3. Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов'язаний, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком.
Пунктом 1.2.4 Умов та правил передбачено, що у разі незгоди клієнта із змінами Правил і/або Тарифів він зобов'язаний звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість.
На підставі вищевказаної анкети-заяви від 03 липня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредитні картки, дані про номери карток, дату їх відкриття та термін дії містяться у довідці, долученій АТ КБ "ПриватБанк" до позовної заяви, згідно з якою останню картку відповідачка отримала 07 листопада 2017 року з терміном дії 05/21 (а.с. 33).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1 (договір б/н), кредитний ліміт карткового рахунку неодноразово змінювався (а.с.32).
Відповідачка користувалась кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснювала платежі, а також поповнювала картку, про що свідчить виписка за договором б/н за період 03.07.2012 року - 15.06.2022 року (а.с. 24-31).
Сума заборгованості позичальниці відображена у наданих банком розрахунках, відповідно до яких станом на 14 червня 2022 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість, загальна сума якої становить 36695,14 грн, з яких 28963,31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7731,83 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 12- 23).
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до переконання, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
З огляду на викладене, з відповідачки на користь АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 28963,31 грн.
Разом з тим в задоволенні вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 7731,83 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом слід відмовити з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором від 03 липня 2012 року, представник позивача посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" як невід'ємні частини договору про надання банківських послуг.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови були надані для ознайомлення відповідачці, що остання погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розміру таких і порядку нарахування.
У анкеті-заяві позичальниці від 03 липня 2012 року процентна ставка не зазначена.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 липня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
На підставі наведеного, ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 279, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 28963 грн 31 к. заборгованості за кредитним договором б/н від 03 липня 2012 року, а також 2481 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий О. А. Шишко