Справа № 203/683/22
Провадження № 2/0203/769/2022
26.08.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
09 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 серпня 2016 року Жовтневим районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 611.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 20 серпня 2016 року, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як пояснила позивач, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам та моральним засадам суспільства, мають різні погляди на життя, в сім'ї відсутні любов, теплі та дружні відносини. З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.
Відповідач у встановлений судом строк на виконання вимог ухвали суду від 24 березня 2022 року не надав відзиву на позов.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24 березня 2022 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, до початку судового засідання 26 серпня 2022 року представник позивача та відповідач надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Також у своїх письмових заявах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а відповідач - повністю визнав позовні вимоги.
З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 серпня 2016 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, про що 20 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 611; прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 ; місце державної реєстрації: Жовтневий районний у місті Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2016 року (а.с.8).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 травня 2017 року (а.с.6).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.
Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 133 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
Аналіз викладених вище норм вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідач визнав позов, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю. Також позивач виявила бажання не змінювати після розірвання шлюбу своє шлюбне прізвище.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов ОСОБА_1 задоволений повністю, відповідач визнав позов у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 496,20 грн, тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову, а також інші 50 відсотків, тобто 496,20 грн - повернення позивачу з Державного бюджету України.
Суд додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи № 203/683/22, а саме: оригінал квитанції 0.0.2448671892.1 від 08.02.2022 року на суму 992,40 грн. При цьому суд зазначає, що одержувачем коштів, відповідно до вказаної квитанції, є Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, тому воно і виступає органом, який має здійснити повернення сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), який зареєстрований 20 серпня 2016 року в Жовтневому районному у місті Дніпропетровську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис за № 611) - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 - не змінювати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) (квитанція № 0.0.2448671892.1 від 08.02.2022 року на суму 992,40 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/683/22).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.М. Ханієва