вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
04.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2750/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши матеріали справи № 904/2750/22
за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про стягнення грошових коштів,
Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 23.08.2022 за вих. № 2487/22 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про стягнення 9.758,32 грн основної заборгованості (шкода).
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2750/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022.
Ухвалою від 05.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення від відповідача 22.09.2022 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №10 від 18.08.2020 на суму 2.589,60 грн; № 16 від 18.09.2020 на суму 4.747,20 грн; № 16 від 12.10.2020 на суму 4.240,80 грн; № 15 від 12.10.2020 на суму 46.972,32 грн, позивача позбавлено права і можливості на зменшення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ, що завдає шкоди інтересам позивача як платника податку та спричиняє збитки на загальну суму 9.758,32 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд в їх задоволенні відмовити, оскільки дії відповідача не підпадають під жодне з порушень, передбачених ст. 128 ПК України, а розмір заявлених позовни вимог перевищує граничний (визначений ст. 128 ПК України).
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Суд встановив, що 22.06.2020 між позивачем (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспецтех» (далі - постачальник) був укладений договір поставки товару № 337-Т (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріальні цінності за кодом ДК 021:2015 (42130000-6 2Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої»), а саме: вентилі та крани, згідно зі специфікацією (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити зазначений товар на умовах цього договору.
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 58.549,92 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 201 від 18.08.2020, №244 від 21.09.2020, № 261 від 12.10.2020, № 261 від 12.10.2020. Загальна сума ПДВ за вказаними видатковими накладаними складає 9.758,32 грн (ціна позову).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 у справі №904/9686/21, яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 904/9686/21 встановлено, що постачальником не було порушено термінів реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН: податкова накладна №10 від 18.08.2020 на суму 2.589,60 грн зареєстрована в ЄРПН 11.09.2020 за № 9229765735; податкова накладна № 16 від 18.09.2020 на суму 4.747,20 грн зареєстрована в ЄРПН 06.10.2020 за № 9253739900; податкова накладна № 16 від 12.10.2020 на суму 4.240,80 грн зареєстрована в ЄРПН 30.10.2020 за № 9283381813; податкова накладна № 15 від 12.10.2020 на суму 46.972,32 грн. зареєстрована в ЄРПН 30.10.2020 за № 9283420225.
Разом з цим реєстрацію таких податкових накладних було зупинено податковим органом на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 160/900/21 визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 10067 від 30.07.2020, № 11897 від 21.09.2020, № 12561 від 22.10.2020, у яких прийнято рішення про відповідність постачальника критеріям ризиковості платника податку. Зобов'язано Державну податкову службу України виключити постачальника з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву судове рішення, що набрало законної сили.
Як встановлено матеріалами справи № 904/9686/21, постачальник виконав вимоги статті 201 ПК України щодо реєстрації податкової накладної, в той час, як внаслідок протиправних дій податкового органу реєстрація цих податкових накладних зупинена, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 160/900/21.
Неотримання позивачем податкового кредиту у загальному розмірі 9.758,32 грн і стало підставою звернення останнього до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення 9.758,32 грн на відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій державного органу, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Спірним є питання визначення підвідомчості цього спору господарській чи адміністративній юрисдикції.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.
В ст. 3 ГК України визначено, що господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько - виробничі, організаційно - господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу (подібний висновок щодо розмежування публічно-правового та приватно-правового спору наведено у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №916/978/19).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди (збитків), до складу яких віднесено суми податку на додану вартість, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №10 від 18.08.2020 на суму 2.589,60 грн; № 16 від 18.09.2020 на суму 4.747,20 грн; № 16 від 12.10.2020 на суму 4.240,80 грн; № 15 від 12.10.2020 на суму 46.972,32 грн і як наслідок позивача позбавлено права і можливості на зменшення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ, що завдає шкоди інтересам позивача як платника податку та спричиняє збитки на загальну суму 9.758,32 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), відповідно до пункту 7.3 статті 7 якого будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно з визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 ПК України:
- єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпунктом 14.1.60);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).
Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) визначені статтею 192 ПК України, згідно зі змістом якої передбачено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, складеного постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення шкоди (збитків), до складу якої віднесено суми податку на додану вартість, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №10 від 18.08.2020 на суму 2.589,60 грн; № 16 від 18.09.2020 на суму 4.747,20 грн; № 16 від 12.10.2020 на суму 4.240,80 грн; №15 від 12.10.2020 на суму 46.972,32 грн і як наслідок позивача позбавлено права і можливості на зменшення суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ, що завдає шкоди інтересам позивача як платника податку та спричиняє збитки на загальну суму 9.758,32 грн.
Так, фактично у позивача виник спір з органом державної влади, пов'язаний з його діяльністю з реалізації державної податкової політики та адміністрування податків і зборів щодо відшкодування сум податку на додану вартість.
Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З встановлених судом обставин, які не спростовані позивачем, слідує, що суть спірних правовідносин полягає у захисті позивачем його права на зменшення суми своїх податкових зобов'язань, тобто відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідно, зафіксувати у загальній системі адміністрування загальнообов'язкових податків обсяг податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість.
Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з встановленими судом обставинами, заявлені позивачем до стягнення збитки становлять суму, на яку підлягали зменшенню податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість відповідно поданих податкових накладних №10 від 18.08.2020 на суму 2.589,60 грн; № 16 від 18.09.2020 на суму 4.747,20 грн; № 16 від 12.10.2020 на суму 4.240,80 грн; №15 від 12.10.2020 на суму 46.972,32 грн.
Відтак за характером, змістом та підставами виникнення сума, яка визначена позивачем як збитки, виникає з грошових зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з цивільно-правових зобов'язань.
Оскільки відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо обліку обов'язкових платежів, повернення або зарахування податку на додану вартість, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір, це унеможливлює розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/3512/19 (провадження №12-74гс20), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2021 у справі № 910/16215/19.
При цьому суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/21 вказала на можливість стягнення з податкового органу збитків у вигляді штрафних санкцій, нарахованих контрагентом за поставку товару без реєстрації податкових накладних.
Однак Велика Палата Верховного Суду жодним чином не визначає власне самі суми податкових зобов'язань як збитки. Адже спори про нарахування, стягнення, повернення податкових зобов'язань підлягають вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Беручи до уваги встановлені обставини, а саме те, що спірні правовідносини носять публічно-правовий характер, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Як встановлено судом вище, даний підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд також звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження в справі, вказані в ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Судові витрати
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Господарський суд встановив, що провадження у справі закрито, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а отже судовий збір, сплачений за даною вимогою може бути повернутий позивачу.
Відтак у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 2.481,00 грн, сплата якого підтверджується платіжним дорученням № 11750 від 17.08.2022 на суму 2.481,00 грн.
Керуючись ст. ст. 231, 234, 235 ГПК України, суд
Провадження у справі № 904/2750/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Дупляк