ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про відмову у відкритті апеляційного провадження
03 жовтня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1125/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 (головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Бездоля Ю.С., Гут С.Ф., м.Одеса, повний текст складено 24.02.2022)
у справі №916/1125/21
за позовом Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"
про стягнення 47 819 514,25 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 по справі №916/1125/21 у задоволенні позову відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фонду державного майна України на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 в обґрунтування якого апелянт зазначає, що вже звертався до суду апеляційної інстанції зі скаргою на вказане рішення, однак, ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, зокрема, через несплату скаржником судового збору.
Однак, як стверджує апелянт, у зв'язку із скрутним майновим станом через воєнний стан, Фонд позбавлений можливості сплатити судовий збір, на підставі чого Фондом було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у заяві про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Наразі, скаржник зазначає, що ним 20.07.2022 було частково сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому враховуючи надходження коштів за подання апеляційної скарги, Фонд повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.
З огляду на таке, скаржник вважає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є поважними та обґрунтованими, що підтверджується вищенаведеними доказами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 залишено без руху, визначено Фонду державного майна України усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Фондом державного майна України на виконання ухвали суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В якості інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником зазначено, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі № 916/1125/21.
Скаржник також наголошує на тому, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово- промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Також, як стверджує апелянт, з метою забезпечення безпеки працівників Фонду в умовах воєнної агресії російської федерації проти України, Фондом було видано наказ від 01.03.2022 № ВС-1 «Про встановлення простою апарату Фонду державного майна України», яким встановлено простій апарату Фонду з 01.03.2022 до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій.
Окремо скаржник звертає увагу на той факт, що з початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, частина працівників Фонду державного майна України стали на захист незалежності та суверенітету України та були мобілізовані до лав Збройних сил України. Зокрема, у Юридичному департаменті Фонду мобілізованими є 2 працівники відділу претензійно-позовної роботи Управління представництва інтересів Фонду, які продовжують захищати державу, серед яких і є працівник, який був закріплений та відповідальний за справу № 916/1125/21, та який здійснював моніторинг стану розгляду даної справи.
Фонд також зазначає, що у зв'язку з небезпекою для життя, відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, викликаними воєнним станом, працівники Фонду державного майна України не завжди мають можливість для швидкої підготовки процесуальних документів у судових справах.
До того ж, за твердженням апелянта, за місцем розташування адміністративної будівлі Фонду державного майна України, починаючи з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів до України, були загрози ракетного удару, постійно лунають сигнали повітряної тривоги. Так, адміністративна будівля Фонду державного майна України знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 (Печерський район міста Києва). За офіційними повідомленнями військового командування держави, дотепер зберігається загроза ракетних ударів, а ворог продовжує здійснювати ракетні обстріли на території України. Відповідно до «Алгоритму дій при сигналі повітряна тривога» необхідно взяти «тривожну валізу», запаси продуктів та найкоротшим шляхом прямувати до найближчої захисної споруди чи укриття, а найближчим цивільним укриттям біля Фонду є станція метро «Печерська».
Таким чином, враховуючи значну кількість повітряних тривог, які були оголошені у м. Києві протягом робочого часу та часу, необхідного для прослідування до цивільного укриття станція метро «Печерська». Враховуючи вказане, працівники Фонду, які продовжують виконувати обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу та покидати робочі місця через оголошення по області повітряних тривог.
Сукупність вказаних обставин, на переконання апелянта, викликала об'єктивну неможливість для подання апеляційної скарги у встановлений судом строк.
Скаржник також наголошує на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було отримане Фондом 06.04.2022 року, а саме відповідальною особою Управління документального забезпечення та контролю Фонду державного майна України, яка саме є відповідальною за відправлення та отримання кореспонденції Фонду. До працівників Юридичного департаменту дане рішення потрапило після виходу на роботу частини працівників департаменту та опрацювання паперової кореспонденції, яка надходила з 24.02.2022.
Таким чином, за твердженням апелянта, працівники Юридичного департаменту Фонду могли лише здійснювати пошук відповідного тексту рішення у відкритих джерелах, зокрема на веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак, починаючи з 24.02.2022 відповідний сайт був заблокований з метою безпеки.
Що стосується ненадання доказів на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, Фонд зазначає, що при подачі апеляційної скарги вперше не було сплачено судовий збір у зв'язку із відсутністю належного фінансування з державного бюджету.
Так, Міністерством фінансів України направлено на адресу Фонду лист від 01.02.2022 про погодження кошторису та плану асигнувань на 2022 бюджетний рік зокрема за КПКВК 6611010 «Керівництво та управління у сфері державного майна». Як вбачається із даного листа, у період з січня по квітень 2022 року у Фонду взагалі не було можливості сплачувати судовий збір через відсутність коштів.
У зв'язку із введенням воєнного стану та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 року № 245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» Фонду за КПКВК 6611020 «Заходи, пов'язані з проведенням приватизації державного майна» зменшено видатки на 149 718,5 тис. грн, за КПКВК 6611010 «Керівництво та управління у сфері державного майна» - 14 637,4 тис. грн.
Таким чином, як стверджує апелянт, враховуючи об'єктивну неможливість здійснити сплату судового збору у зв'язку із відсутніми видатками з державного бюджету, фінансування видатків для оплати судового збору можливе було тільки після припинення воєнного стану та відновлення додатків.
Так, за твердженням апелянта, у даній справі, Фонду потрібно було сплатити 1 075 939,08 грн судового збору. Зазначена сума судового збору є досить великою, і враховуючи необхідність сплати Фондом судових зборів у інших справах, де Фонд є учасником, сплатити всю суму виявилося взагалі неможливим, що підтверджується листом Міністерства фінансів України від 01.02.2022 та в подальшому у зв'язку з введенням воєнного стану - постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 № 245. Тому, 20.07.2022 було сплачено частину судового збору у розмірі 200 000,00 грн., а 01.08.2022 Фондом було сплачено несплачену суму судового збору у розмірі 875 939,08 грн.
Вищеописана причина, що підтверджується листом Міністерства фінансів України від 01.02.2022 та постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 №245, на переконання скаржника, унеможливлювала оплату Фондом судового збору повністю у період до серпня 2022 року та відповідно звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, а вже після відновлення асигнувань з бюджету судовий збір було одразу сплачено та, відповідно, подано апеляційну скаргу.
На переконання апелянта, зазначені вище причини поважними підставами для поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21.
До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" проти відкриття апеляційного провадження в яких останнє просить заяву про усунення недоліків апеляційної скарги від 26.09.2022 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Фонду державного майна України подану 08.08.2022 року на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року по справі №916/1125/21 - повернути апелянту.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що наведені Фондом у заяві аргументи щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не с новими, та їм вже була надана правова оцінка судом апеляційної інстанції.
З приводу посилання апелянта на мобілізацію працівників юридичного департаменту Фонду, відповідач зазначає, що Фондом не надано доказів на підтвердження таких обставин та неможливості у зв'язку з цим подання апеляційної скарги своєчасно.
Посилання апелянта на значну кількість повітряних тривог, на переконання відповідача, не може свідчити про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені твердження Фонду також не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, відомостями про кількість повітряних тривог саме в період з 24 лютого 2022 року (день складення судом повного тексту Оскаржуваного Рішення) до 16 березня 2022 року (останній день 20-ти денного строку на подання апеляційної скарги). ТОВ «Укрферрі» звертає увагу апеляційного суду, що повітряні тривоги час від часу лунають по всій території України, включаючи місто Одесу, проте це не означає, що вони тривали всі 20 днів, встановлені процесуальним законом на подання апеляційної скарги.
Відповідач також вважає, що скаржником не доведено факт того, що повний текст оскаржуваного рішення отримано ним лише 06.04.2022. Однак, навіть у разі отримання повного тексту оскаржуваного рішення саме 06.04.2022, на переконання відповідача, скаржник не був позбавлений звернутися з апеляційною скаргою у законодавчо визначений двадцятиденний строк.
ТОВ «Укрферрі» також стверджує, що повідомлення на сайті Фонду спростовують неможливість подання апеляційної скарги у законодавчо визначений строку, оскільки у відповідності до повідомлення від 25 березня 2022 року, розміщеного на офіційній сторінці Фонду, Фонд державного майна поновив роботу офіційних ресурсів для інформування населення про діяльність відомства, після вжитих заходів щодо запобігання можливості пошкодження систем збереження інформації і запобігання витоку важливих даних. Відповідно до повідомлення від 2 квітня 2022 року, розміщеного на офіційній сторінці Фонду, Фонд держмайна вжив заходи щодо запобігання можливості пошкодження систем збереження інформації і запобігання витоку важливих даних та поновив роботу електронної поштової скриньки канцелярії. Вся кореспонденція, яка була отримана раніше на зазначену адресу, опрацьовується в робочому режимі. Фонд держмайна вживає всіх необхідних заходів задля підтримання ефективної комунікації.
За таких обставин, відповідач вважає, що повідомлення, розміщені на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет, спростовують твердження апелянта щодо неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а тому ТОВ «Укрферрі» вважає, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим апеляційна скарга повинна бути повернута апелянту, а у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яке передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 15.02.2022. Повний текст складено та підписано 24.02.2022.
У відповідності до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення від 15.03.2022, копію оскаржуваного рішення було отримано скаржником 05.04.2022.
Однак, як свідчать наявні матеріли справи, вперше з апеляційною скаргою Фонд звернувся до суду апеляційної інстанції 18.05.2022, тобто із пропуском визначеного законом строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21 залишено без руху, а ухвалою від 13.06.2022 повернуто скаржнику.
Колегія суддів відзначає, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги була отримана скаржником - 21.06.2022 про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення.
Повторно з апеляційною скаргою Фонд звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду - 09.08.2022 про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на поштовому конверті в якому апеляційна скарга надійшла до суду, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
З приводу посилання апелянта на запровадження в Україні воєнного стану, що стало перешкодою для своєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, зокрема Фонд державного майна України, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Судова колегія акцентує увагу на тому, що наявними матеріалами справи підтверджується, що представник Фонду ОСОБА_2 був присутній у судовому засідання Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 під час якого було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення.
Отже, представник скаржника якнайменше з 15.02.2022 був обізнаний, як про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, так й про його результат, а саме відмову у задоволенні позову.
Навіть з урахуванням отримання Фондом оскаржуваного рішення 05.04.2022, скаржник у відповідності до приписів процесуального законодавства мав гранично визначений строк на звернення з апеляційною скаргою, а саме до 25.04.2022.
Однак, як свідчать наявні матеріали справи, у законодавчо визначений строк Фонд не скористався своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції.
Як свідчать наявні матеріли справи, вперше з апеляційною скаргою Фонд звернувся до суду апеляційної інстанції 18.05.2022, тобто із пропуском визначеного законом строку на апеляційне оскарження.
При цьому, Фондом не наведено жодних об'єктивних причин, із наданням відповідних доказів, які б свідчили про наявність дійсних перешкод у своєчасному зверненні з апеляційною скаргою у визначений період.
Судова колегія зазначає, що наведені Фондом обставини, які на його думку стали перешкодою для своєчасного звернення з апеляційною скаргою, носять лише абстрактний характер із посиланням на загальновідомі події, що сталися в Україні, зокрема запровадження на території України воєнного стану.
Однак, у даному випадку слід звернути увагу на усталену практику Верховного Суду висловлену, зокрема у рішеннях від 25.08.2022 по справі №873/56/22, від 14.06.2022 по справі №904/3541/15, від 19.09.2022 по справі №910/12940/20, від 11.08.2022 по справі №904/7148/20, від 19.09.2022 по справі №910/9900/20, від 22.09.2022 по справі №910/8899/21, від 19.09.2022 по справі №918/1041/20, де суд касаційної інстанції неодноразово наголошував на тому, що сама по собі наявність воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності підтвердження достатніми обставинами та належного обґрунтування причини пропуску даного строку.
Так, Фонд в обґрунтуванням пропуску строку на апеляційне оскарження посилався на те, що працівники Фонду державного майна України, які представляли інтереси позивача у даній справі були мобілізовані до лав Збройних Сил України.
Втім, колегія суддів зазначає, що скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що дана справа у відповідності, зокрема, наказу Фонду, тощо, була закріплена за конкретним представником та лише йому було доручено ведення справи та представництво Фонду в суді.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, представництво Фонду у суді першої інстанції здійснював не один, а декілька представників, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка як вже було зазначено вище, приймала участь у судовому засіданні під час якого проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення.
Однак, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що представників Фонду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
До того ж, судова колегія зазначає, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства, сторони не обмежені у кількості представників, а тому скаржник не був позбавлений можливості доручити ведення справи, та відповідно подання апеляційної скарги, іншому представнику Фонду.
Втім, своїм правом скаржник не скористався.
Судова колегія відзначає, що внутрішньо-організаційні питання функціонування органу державної влади носять суб'єктивний характер, даний орган повинен виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційних скарг та оформлення їх змісту. При цьому викладені скаржником та описані вище причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Відтак, посилання скаржника лише на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду апеляційної інстанції та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу Фонду державного майна України, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Не заслуговують на увагу й посилання Фонду на встановлення з 01.03.2022 простою апарату Фонду державного майна України, оскільки у відповідності до наданого апелянтом Наказу від 01.03.2022 за №ВС-1 визначено встановити з 01.03.2022 простій апарату Фонду до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, окрім працівників, які задіяні у процесах, пов'язаних із забезпеченням діяльності Фонду, визначених у додатку 1 до цього наказу. Однак, вказаного додатку 1 до наказу скаржником до суду апеляційної інстанції не надано, що унеможливлює встановлення переліку працівників, які були задіяні у процесах, пов'язаних із забезпеченням діяльності Фонду.
Не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження й відсутність і скаржника коштів на сплату судового збору, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені Фондом державного майна України підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними у відкритті апеляційного провадження у справі №916/1125/21 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21.
Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Діброва Г.І.