ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
28 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/198/21
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" - адвокат Новгородова Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021, ухвалене суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 26.11.2021
у справі № 915/198/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд"
до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
про стягнення 510248,41 грн.
У лютому 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованість за виконані за договором підряду № 396 від 31.08.2020 роботи у розмірі 510248,41 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7653,73 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду в частині здійснення оплати за виконані за договором підряду роботи з ремонту трубопроводів на ділянках тепломагістралі ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ". Відповідач не підписав надіслані йому акти та не надав мотивовану відмову від приймання виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вважає, що роботи підлягають оплаті відповідачем.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" заборгованість за виконані за договором підряду № 396 від 31.08.2020 роботи у розмірі 105160,89 грн, грошові кошти у розмірі 404746,38 грн. та 7648,61 грн витрат по сплаті судового збору, відмовлено в задоволенні позову про стягнення 341,14 грн заборгованості за виконані підрядні роботи.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази зазначив, що позивачем були надані для погодження та підписання відповідачеві акти приймання-передачі матеріальних цінностей, а також акти приймання виконаних будівельних робіт. Однак, відповідачем вказані акти підписані не були. При цьому, на думку суду першої інстанції, наявний в матеріалах справи лист відповідача з повідомленням щодо незгоди з об'ємами виконаних робіт не може розцінюватись судом, як мотивована відмова від підписання актів, оскільки не містить конкретного переліку позицій робіт, або їх вартості, щодо яких відповідач мав заперечення.
Отже, враховуючи відсутність обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором, суд першої інстанції визнав прийнятими виконані роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на загальну 930 907,27 грн.
Місцевий господарський суд також зазначив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо наявності необхідності збільшення договірної ціни та перегляду локального кошторису. Проте відповідачем не було погоджено збільшення договірної ціни.
За твердженням суду першої інстанції, позивачем згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року було виконано роботи на обумовлених договором об'єктах на загальну суму, що є більше, ніж було передбачено умовами договору.
З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за виконані за договором підряду роботи становить 105 160,89 грн, яка вирахувана як різниця між погодженою сторонами у договорі вартістю робіт на вказаних трьох об'єктах та між сумою перерахованого відповідачем авансового платежу, а відтак підлягає стягненню з відповідача.
Щодо суми збільшення вартості виконаних робіт згідно актів за листопад 2020 року у розмірі 404 746,38 грн місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач, за рахунок позивача, набув, зберігає та використовує майно (результати робіт з ремонту трубопроводів) на вказану суму без достатніх правових підстав, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача як вартість робіт та матеріалів.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі № 915/198/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Капіталмістобуд» залишити без задоволення.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим в зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Так, апелянт вважає, що розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки договір ним у повному обсязі виконаний не був, так як позивачем було проведено ремонтні роботи лише на трьох об'єктах, замість шести об'єктів, передбачених договором. Апелянт вважає, що якщо взяти до уваги, що позивачем були відремонтовані не всі об'єкти відповідно до договору, а також той факт, що відповідачем на виконання умов договору було перераховано позивачу аванс, то ціна договору зростає більш, ніж в понад два рази.
За твердженням апелянта, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами, але ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» обґрунтовано відмовилося від підписання акту. Так, акти приймання виконаних робіт за листопад 2020 року, надані позивачем, включають по деяких розділах подвоєнні розцінки. Таким чином, позивачем було включено в акт приймання виконаних робіт додаткові роботи, які фактично не виконувалися та які не передбачені кошторисом.
На переконання апелянта, позивач свої зобов'язання за договором не виконав у повному обсязі.
На думку апелянта, судом першої інстанції невірно встановлено, що замовником не було надано обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт. Адже, з боку ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не було підписано додаткової угоди щодо збільшення договірної ціни та перегляду локального кошторису. В подальшому, було не підписано акт та направлено листа, в якому зазначено, що складений акт є необґрунтованим та таким, що містить недостовірні дані.
Вважає апелянт необґрунтованим й висновки суду першої інстанції щодо набуття відповідачем майна без достатніх правових підстав, оскільки існування між сторонами договірних відносин виключає можливість стягнення з відповідача коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів Таран С.В., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 10.03.2022.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Таран С.В.
Вподальшому, у зв'язку з перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці було призначено потворний автоматизований розподіл справи та у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Таран С.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 прийнято справу №915/198/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Таран С.В., Філінюка І.Г. та призначено справу до розгляду на 27.07.2022.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №915/198/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 було оголошено перерву до 28.09.2022.
Під час судового засідання від 28.09.2022 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник ТОВ "Капіталмістобуд" у судове засідання не з'явився, однак у заяві від 18.08.2022 просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану справу №915/198/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 31.08.2020 між Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталмістобуд» (підрядник) укладено договір № 396, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався відповідно до умов договору виконати роботи з ремонту трубопроводів на ділянках тепломагістралі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», згідно коду 45230000-8 (Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015. (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору № 396 від 31.08.2020 сторонами погоджено місце розташування об'єктів:
- ділянка тепломагістралі від ТК-10 по вул. Корабелів у м. Миколаєві;
- ділянка тепломагістралі від ТК-225 до ТК-225/а по вул. Корабелів у м. Миколаєві;
- трубопроводи в теплових камерах ТК-217 та ТК-12 на перетині вул. Погранична та вул. 3-я Слобідська у м. Миколаєві;
- ділянка тепломагістралі в районі ТК-319 на розі вул. Херсонське шосе та вул. Троїцька в м. Миколаєві;
- ділянка тепломагістралі в районі ТК-19 на перетині пр. Центральний та вул. Московська у м. Миколаєві;
- ділянка тепломагістралі в районі ТК-15 на розі вул. Корабелів та вул. Дунаєва у м. Миколаєві.
Відповідно до умов п. 1.3. договору склад і обсяг робіт, що доручаються підряднику, визначені кошторисом, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1).
Згідно з п. 2.8. договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи відповідно до вартості робіт, визначеної Актом виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3, який складено на основі кошторисної документації, зазначеної в договорі.
Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна робіт, доручених до виконання підрядником, встановлюється договірною ціною (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору і становить 842000,00 грн з урахуванням податку на додану вартість, що складає 140333,33 грн.
Відповідно до п.4.2. договору замовник виконує попередню оплату в розмірі 50% від суми договору, що складає 421000,00 грн, в тому числі ПДВ 70166,67 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі рахунку на оплату протягом п'яти робочих днів з дня підписання договору.
За умовами п.4.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі рахунку на оплату протягом десяти робочих днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Як встановлено п. 4.4. договору, у разі виникнення необхідності зміни ціни робіт, підрядник зобов'язаний повідомити замовника та узгодити з ним доповнення до договору до настання терміну здачі робіт. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.
За вимогами п. 4.5. договору зміна ціни робіт з виконання ремонту оформляється сторонами додатковою угодою.
У відповідності до п. 5.1. договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 30 робочих днів з моменту перерахування авансового платежу.
Згідно з п. 6.1. договору приймання-передача закінчених робіт здійснюється за повідомленням підрядником замовника зі складанням відповідних актів.
За умовами п. 7.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
На виконання умов договору, відповідачем було перераховано на користь позивача попередню оплату в розмірі 50% від суми договору, що складає 421000,00 грн.
Листом від 13.11.2020 за №1311/1 позивачем на адресу відповідача були надані для погодження та підписання акт приймання-передачі матеріальних цінностей, підсумкову відомість ресурсів, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму 895002,24 грн за формою КБ-2в, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму 35905,03 грн за формою КБ-2в, які були підписані ТОВ «Капіталмістобуд».
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» вказані документи підписані не були.
В подальшому 25.11.2020 відповідач листом № 04-11/1842 повідомив позивача, що не згоден з об'ємами виконаних робіт та надав проекти документів: довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 514753,34 грн, підсумкова відомість ресурсів, відомість витрачених ресурсів витрат замовника, які були підписані зі сторони ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».
Оскільки ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не здійснило повну оплату виконаних ТОВ «Капіталмістобуд» робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму 895002,24 грн за формою КБ-2в та за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму 35905,03 грн за формою КБ-2в, останнє звернулось з позовом до суду щодо стягнення заборгованості у розмірі 510248,41 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд визнав заявлені позовні вимоги ТОВ «Капіталмістобуд» обґрунтованими та прийняв рішення про їх задоволення.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Згідно з ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 627, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до положень ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За положеннями статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частинами 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).
Із приписів частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України вбачається, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №916/446/16.
Акт приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць сам по собі є лише узагальнюючим документом, в якому фіксується зміст та обсяг господарських операцій, здійснених протягом звітного місяця і наведена в акті інформація повинна відповідати дійсним фактичним обставинам вчиненої господарської операції, тобто повинна бути достовірною, такою, що може бути документально підтверджена.
Так, колегія суддів зазначає, що звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ «Капіталмістобуд» стверджувало, що на виконання умов договору виконало ремонт трубопроводів на трьох ділянках тепломагістралі ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та надало останньому на підписання акти приймання-передачі виконаних робіт, однак відповідач такі акти не підписав.
В свою чергу, відповідач стверджує, що позивач було виконано не всі роботи за договором, а ціна за виконані роботи, що вказана у актах є значно більшою аніж передбачено умовами договору.
Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору, позивач повинен був виконати ремонтні роботи на шести ділянках тепломагістралі.
Згідно з п. 4.1. договору погоджена сторонами ціна робіт, з урахуванням п. 1.2 договору за ремонт шести ділянок тепломагістралі, становить 842000,00 грн з урахуванням податку на додану вартість, що складає 140333,33 грн.
Однак, позивачем було надано на підписання відповідачеві акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року у відповідності до яких ТОВ «Капіталмістобуд» виконано роботи на загальну суму 930907,27 грн по трьом з передбачених умовами договору № 396 від 31.08.2020 року об'єктам, а саме: - ділянка тепломагістралі від ТК-10 по вул. Корабелів у м. Миколаєві; ділянка тепломагістралі від ТК-225 до ТК-225/а по вул. Погранична; трубопроводи в теплових камерах ТК-217 та ТК-12 на перетині вул. Погранична та вул. 3-я Слобідська у м. Миколаєві (т.1, а.с. 132-154).
Отже, вартість робіт вказана позивачем у відповідних актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року значно перевищує обумовлену сторонами у договорі.
При цьому, сторонами у п. 4.4. договору погоджено, що у разі виникнення необхідності зміни ціни робіт, підрядник зобов'язаний повідомити замовника та узгодити з ним доповнення до договору до настання терміну здачі робіт. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.
За вимогами п. 4.5. договору зміна ціни робіт з виконання ремонту оформляється сторонами додатковою угодою.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 31.08.2020) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За вимогами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 31.08.2020) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
За приписами ч. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 31.08.2020 ) у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.
Як свідчать наявні матеріли справи, листом №0810/1 від 08.10.2020, позивач повідомив відповідача, що кошторисна документація, на підставі якої складено договірну ціну включає в себе визначені обсяги робіт, але під час виконання ремонтів позивачем виявлено наявність додаткових робіт, без проведення яких не можливе здійснення ремонтів за точками вказаними в Договорі. Виконання додаткових робіт передбачає собою зміну та доповнення локального кошторису та як наслідок зміну договірної ціни (т. 1 а.с. 101).
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 13.10.2020 № 09/1486 повідомив позивача про незрозумілість підстав для перегляду кошторису, оскільки позивачем не було надано документів, які б підтверджували обсяги додаткових робіт. (т. 1 а.с. 104).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №1510/1 від 15.10.2020 щодо внесення змін до локального кошторису з приводу додаткового обсягу робіт та внесення виправлень у зв'язку із помилково зазначеною адресою об'єкта виконання робіт (т. 1 а.с. 106).
У відповіді на вказаний лист відповідач у листі №09/1533 від 20.10.2020 зазначив, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували додатковий обсяг робіт, у зв'язку із чим замовник не погодив підписання додаткової угоди до договору (т. 1 а.с. 111).
Як свідчать матеріали справи, 26.10.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 26.10.2020 до договору № 396 від 31.08.2020, за змістом якої було змінено п. 5.1. договору та встановлено обов'язок підрядника виконати роботи до 26.10.2020 включно, а також змінено поштову адресу підрядника. Всі інші умови договору залишились незмінними (т. 1 а.с. 42).
Відтак, наявні матеріали справи свідчать, що сторонами не погоджено зміну ціни робіт з виконання ремонту, оскільки на виконання п. 4.5. договору та вимог Закону України «Про публічні закупівлі» відповідна додаткова угода не оформлювалась.
З огляду на таке, позивач повинен був виконати взяті на себе зобов'язання, зокрема ремонту ділянок тепломагістралі, за вартістю погодженою сторонами у договорі.
Так, у відповідності до положення локального кошторису на будівельні роботи №6-1-1 на трьох об'єктах (ділянка тепломагістралі від ТК-10 по вул. Корабелів у м. Миколаєві; ділянка тепломагістралі від ТК-225 до ТК-225/а по вул. Погранична; трубопроводи в теплових камерах ТК-217 та ТК-12 на перетині вул. Погранична та вул. 3-я Слобідська у м. Миколаєві) при укладенні договору був погоджений обсяг робіт на загальну суму 526160,89 грн (з ПДВ).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за виконані за договором підряду № 396 від 31.08.2020 роботи становить 105160,89 грн, яка вирахована як різниця між погодженою сторонами у договорі вартістю робіт на вказаних трьох об'єктах (526160,89 грн) та між сумою перерахованого відповідачем авансового платежу (421000,00), а відтак підлягає стягненню з відповідача.
З приводу решти заявлених вимог, а саме суми збільшення вартості виконаних робіт згідно актів за листопад 2020 року у розмірі 404746,38 грн, колегія суддів зазначає таке.
В оскаржувану рішення, місцевий господарський суд на власний розсуд дійшов висновку, що відповідачем було набуте майно за результатом виконаних позивачем будівельних робіт, однак без узгоджених договірних зобов'язань, що зумовлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Втім, судова колегія не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.
Колегія суддів зазначає, що аналіз викладеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Як вже було зазначено вище, та вбачається з наявних матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підстав договору № 396 від 31.08.2020.
Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Слід також відзначити, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач не обґрунтовував власні позовні вимоги із посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим та таким, що суперечить приписам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду, висновок суду першої інстанції щодо безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 404746,38 грн та необхідності їх стягнення з відповідача на підставі приписів ст.1212 ЦК України.
Наведене зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 404746,38 грн.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 по справі №915/198/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 404746 грн 38 коп та 7648 грн 61 коп витрат по сплаті судового збору - скасувати.
В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 по справі №915/198/21 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" заборгованість за виконані за договором підряду № 396 від 31.08.2020 роботи у розмірі 105 160 грн 89 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" 1576 грн 66 коп судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 9115 грн 59 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2022.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.