Справа № 161/6995/22 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/735/22 Категорія: 83 Доповідач: Осіпук В. В.
30 вересня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2022 року,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Покликалась на ті обставини, що вона являється єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою разом проживала у житловому будинку, власником якого є померла.
Крім того позивач вказувала, що звернувшись до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І. П. із заявою для оформлення спадщини дізналася про те, що на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_4 , ухвалою Луцького міського суду Волинської області від 24 липня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було накладено арешт. Запис про дану обставину знаходиться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна і це є перешкодою для отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Враховуючи наведені обставини, просила суд зняти арешт з будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлений строк позивач не усунула недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим позовна заява визнається неподаною та повертається позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах процесуального права, а дії суду перешкоджають їй у доступі до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2022 року у встановлений судом строк.
Такий висновок суду є правильний.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з майна.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, оскільки позовна заява була подана без дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме пунктів 2, 4, 8 частини третьої ст. 175 ЦПК України та ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Зокрема, судом було запропоновано уточнити зміст позовних вимог та чітко визначити процесуальний статус учасників справи, вказати їх місце проживання чи перебування, додати до позовної заяви її копії та копії доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Копію ухвали суду від 07 червня 2022 року про залишення позовної заяви без руху було направлено на електронну адресу заявника 08 червня 2022 року та отримано останньою в той же день, що підтверджується відповідною довідкою суду.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, ОСОБА_1 09 червня 2022 року подала до суду заяву про виправлення недоліків поданої позовної заяви, яка за своїм змістом не містить всіх необхідних даних щодо виконання вимог вказаної вище ухвали.
Зокрема, не містить всіх необхідних відомостей щодо сторін-учасників справи, а саме для фізичних осіб їх місце проживання чи перебування та уточнених даних змісту позовних вимог, що є перешкодою для відкриття провадження у справі, як це передбачено ст. 187 ЦПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.п. 2, 4, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі «Кунерт проти Польщі», заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року).
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції поінформував ОСОБА_1 про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме привести її зміст та форму відповідно до вимог статтей 175, 177 ЦПК України.
Оскільки, зазначені вимоги суду ОСОБА_1 виконала частково, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції перешкоджає та обмежує право позивача на доступ до правосуддя, колегія суддів не бере до уваги з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена ним з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і на її законність не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2022 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді